Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
За останні роки в нашому суспільстві відбулися глибокі й фундаментальні зміни. Відхід від принципів жорсткого планування розвитку народного господарства і переведення його на ринкові механізми регулювання економіки, заохочення приватного підприємництва ставлять перед державою, законодавчими органами і всіма юристами, зайнятими в сфері бізнесу, серйозні завдання і проблеми, серед яких однією з найважливіших є розробка, прийняття, а потім і правильне застосування нормативних актів, що регулюють майнові відносини між виробниками і споживачами, між підприємцями і державою.
В даний час в республіці йде активна нормотворча діяльність, і досить часто в залах засідань Верховних Рад під час дебатів в якості аргументу на користь прийняття тієї чи іншої норми звучить твердження, що так це питання вирішується в більшості західних країн. І це далеко не випадково: в усі часи в цивілізованих країнах законодавці займалися вивченням іноземної права. Це робиться у всьому світі і зараз, оскільки вивчення іноземної права методом сравне-
ня правових систем дає можливість краще пізнати своє національне право, поліпшити його, виявляючи в праві іноземних держав різні юридико-технічні прийоми, найбільш прийнятні для регулювання цивільно-правових відносин в умовах ринкового господарства. Це особливо важливо для нашої країни з її особливостями історичного розвитку, тим більше що процес становлення правових систем Англії, Франції, Німеччини, США та інших розвинених країн зайняв кілька століть, протягом яких шліфувалися, відпрацьовувалися судовою практикою, народжувалися і відторгалися торговим оборотом численні правові механізми регулювання ринкових товарних відносин в ході їх природної еволюції від однієї суспільно-економічної формації до іншої.
Юриспруденція є невід'ємною частиною всієї культурної спадщини людства, і прилучення до історичного досвіду інших народів в цій сфері підвищує не тільки професійну, а й загальнолюдську культуру юриста.
Проголошення нашою країною примату загальнолюдських цінностей у зовнішній і внутрішній політиці має створити більш сприятливі умови для гуманітарного спілкування людей, розширення наукових, ділових і туристичних контактів. Все це, безсумнівно, поставить юристів перед необхідністю надання широкому колу громадян правову допомогу і надання юридичної інформації з цивільного, трудового, сімейного та спадкового права інших країн.
У процесі економічного, культурного та іншого співробітництва постійно виникають відносини з так званим іноземним елементом. Це може бути і різне громадянство учасників, і знаходження майна за кордоном, і переміщення матеріальних та інших цінностей з території однієї держави на територію іншої. Але при всій різноманітності відносин з іноземним елементом їх пов'язує одне: можливість застосування іноземного по відношенню хоча б до одного учасника правовідносини права. У таких відносинах з іноземним елементом як би стикаються закони, які претендують на регулювання відносин: як кажуть юристи, має місце колізія законів, яка дозволяється в разі її виникнення спеціальними колізійними нормами, які утворюють колізійне право, що є частиною міжнародного приватного права.
Прикладом колізійної норми, наявної в українському законодавстві, може служити правило, що міститься в ст. 566 Цивільного кодексу Української РСР, згідно з яким права і обов'язки по зовнішньоторговельної угоді визначаються законами місця її укладення, тобто до договору, підписаного українською організацією в Парижі, буде застосовуватися французьке право, якщо в договорі немає інших спеціальних застережень про застосовне право.
Навіть попри подібність правових систем різних держав в законодавстві можуть міститися норми, що регулюють однотипні відносини кілька різна, і ця різниця в якомусь конкретному випадку може мати вирішальне значення.
У світі ведеться велика робота щодо полегшення співпраці між країнами і народами, між окремими громадянами. Одним з проявів такої діяльності є уніфікація матеріально-правових норм, що регулюють окремі питання (наприклад, купівля-продаж, вексельні або чекові відносини), шляхом розробки і прийняття міжнародних конвенцій, наприклад по морському праву, в області міжнародних перевезень, чекового і вексельного обігу та т. д. Однак навіть застосування міжнародних конвенцій, як показує практика, не кажучи вже про саму розробці конвенцій, вимагає знання іноземної права, оскільки з окремих питань конвенції відсилають за р азрешеніем спірних правовідносин до національного законодавства країни суб'єкта правовідносини.
Таким чином, ми бачимо, що на сучасному етапі співробітництва держав, розвитку економічних, наукових, культурних та інших зв'язків знання іноземної права необхідно суддям, арбітрам, адвокатам, юрисконсультам і багатьом іншим особам.