Вибух американського човника "Колумбія" і загибель сімох астронавтів, що згоріли в полум'ї, змусили задуматися: навіщо людині космос, чи варто освоювати космос такою ціною? Може, ми не маємо права ризикувати життям людей? І все ж, навіщо людині космос і хто повинен літати в космос - людина або робот?
Навіщо людині космос
Відправлення в космос роботів - справа, звичайно, не настільки ефектне і престижне зате безпечне для людини. А за спиною ро-бота, треба визнати, вже довжин-ний перелік досягнень. Осо-бенно якщо порівнювати з тим, що зумів зробити його конкурент з плоті і крові. Роботи копалися в грунті на Марсі, проникали в атмосферу Юпітера, знайомилися з місяцями Нептуна, вгризалися в пухку плоть астероїдів і навіть намагалися виходити за межі Сонячної системи. А людина. Чого добився людина? Тільки й знає, що ходити по колу. І до того ж на найближчій відстані від род-ної планети. Була, звичайно, світла смуга - польоти до Місяця і навіть примісячення. Але, по-перше, це було так давно! А по-друге, подолана тоді дистанція - близько 385 тисяч кілометрів - так і залишилася рекордною. В основному ж людина виходить на околозем-ні орбіти, і крутиться поблізос-ти - на відстані 600-700 км від власного будинку. Та й то якщо успішно відірветься від кульки. Але і відірвавшись, не завжди повертається.
Інша річ - робот. Багажу йому потрібно мінімум, звідси і незрівнянно низька вартість його польоту. Давайте на хвилину залишимо свої амбіції, перестанемо міркувати про виняткові розумові здібності людського мозку і спробуємо зрозуміти навіщо людині космос. Середня вартість польоту американського човника в космос - 400 мілі-онов доларів. Навіть 500 мілі-онов. А якщо хочете повну гаран-тію, тобто щоб шаттл НЕ вибухо-вався при зльоті або посадці, грошей буде потрібно ще більше. Зате супутник вийде на ту ж ор-біту за 20 мільйонів. Навіть на поверхню Марса посадити Непі-лотіруемий модуль коштує в два рази дешевше. А ось оріентіровоч-ва вартість подібного рейсу з людьми - приблизно 50 мілліар-дов. Але це по мінімуму. Реаль-ва вартість польоту в космос може виявитися в десять разів вище, тобто близько 500 мільярдів!
Тепер про небезпеки. Для людини будь-якої сплеск сонячної радіації може виявитися фатальним. Зіткнення навіть з кро-м'язової уламком космічного сміття, або так званим мік-рометеорітом, може зруйнувати не тільки скафандр, а й корабель. Адже навіть мала билинка летить в космосі в 20 разів швидше, неже-ли випущена з дула куля.
Тепер про космічних станці-ях. Про нашу затопленої станції "Мир" говорити вже не будемо - який сенс сипати сіль на рани! З океанського дна її в космос не повернеш. Американцям жах як хотілося витіснити нас звідти, і вони цього добилися. Тепер їх честолюбство має бути удовлет-ворено. Ми залишилися так, п'яте колесо до воза. Але щось не дуже ра-дуються і вони! Чому? Тому, що звикли вважати грошики і ви-роки. Що ж можна сказати в зв'язку з цим про Міжнародну космічні-кою станції (МКС)?
Віслі Вард, провідний спеці-АЛИСТА НАСА по космічній гео-логії, каже, що на МКС, як на човниках, "виконується маса дріб'язкових експеримен-тов, яким ще треба знайти практичне при-трансформаційних змін". Затівалося же все це як амбіції-озний проект з посто-янно працюючим на МКС екіпажем з семи чоловік. Однак з са-мого початку проект йде через пень-колоду: біс-кінцеві відстрочки, перевитрата коштів, неможливість виконати намічене. Нуж-но додавати або усо-удосконалювати то одне, то інше. А дос-тавлять туди вантажі і лю-дей можна лише Човни-ками, В результаті приходить-ся говорити про вартість Рахунки-ти десь між 60 і 100 мільярдами долла-рів.
Поки що на борту МКС работакнpoe, а й у них можливість за-прийматися наукою досить обмежена - годин двадцять в не-ділю, не більше. Чому? А по-тому, що весь інший час іде на те, щоб підтримувати станцію в робочому стані. І якщо врахувати постійну небез-ність, божевільну вартість і мас-су невдач, то, питається, навіщо людині космос і навіщо взагалі посилати туди людей?
Зрозуміло, що хтось непремен-но заперечить: заради науки. Що ж, на протязі чотирьох десятиріччя-тий і ми, і американці все вре-ма виступали за пілотовані космічні польоти. І ми, і вони поклали на це чимало життів, не кажучи вже про проблеми зі здо-ровьем у тих, хто все-таки вер-нулся живим. Ми намагалися убеж-дати себе та інших, що мілліар-ди доларів і рублів витрачаються заради тих мільярдів лю-дей, що стежать за освоєння-еніем космосу з Землі. НАСА скаже, що, якби не було у нас космічних досліджень, до сих пір не були б зображені тени багато технічного-кі штучки. Наприклад, бездротової бур, або ідеальні детектори загоряння, або фильт-ри іонізованої води, або розумні скане-ри. І якби не розроб-бативает нові види металів, пластмас, тканин та інших ма-лов спеціально для кос-мічних човників, то сьогодні не було б і за-мечательно ключок для гольфу, і прекрасних костюмів для автогон-щиків, і унікальною спортивної одягу. Що ж, може, і так, хоча тут явно є деякі перебільшення. Тому що всі ці матеріали розробляється валися аж ніяк не в космосі, а на Землі. Навіть і не будуючи ракети, інженери могли б додуматися до створення, скажімо, протипожежні-Жарнов сенсорів.
Багато, втім, стверджуючи-ють, що найцінніше для науки дають самі космонавти (астронав-ти). Пройшовши масу тестів і обсле-джень до багатомісячного поле-та, вони потім відправляються в кос-мос, суцільно обвішані і обклейте-енние сенсорними датчиками, які повідомляють вченим, як впливає на людину перебуваючи-ня невагомості. І слідчий-но, з часом ми зможемо по-нять, як з цим впливом боротися. як йому протистояти.
І все ж самі космонавти (та й сім'ї загиблих в космосі) на-тануть на те, що питання - че-ловек або робот? - неправомірне. Потрібен і той, і інший. Просто ми повинні навчитися все робити тща-кові. Бо в більшості випад-їв людина гинув з вини дру-гого людини - того, хто будував корабель або забезпечував політ. Ось, скажімо, широко відомий випадок загибелі екіпажу "Аполлон-1". Тоді, не злітаючи з космодрому, під час наземної тренування заживо згоріли троє. Чому? Хтось щось не догледів. Або, як вважає син загиблого тоді Вир-Джила Гриссома (а для американ-ців він був приблизно тим же, ким для нас Юрій Гагарін), хтось щось підстроїв: або суперники- астронавти, які жадали першими вступити на Місяць, або ... радянські агенти. А ця трагедія з чол-НОКом "Колумбія" ... Адже бачили ж, що корабель вже зносилися-ся: более 20 лет в строю, з 1981 року, і в космос літав 28 разів.
Втім, НАСА працює сей-годину над моделлю так званого робонавта, і, звичайно, він вже вміє багато. І все ж в космо-се Робонавт повинен доповнювати, а не підміняти людини, вважають провідні фахівці, серед кото-яких, зокрема, навіть Кріс Калберт, дослідник робототехні-ки з космічного центру в Х'ю-квиління (Техас). Ну а поки йдуть пошуки крайньо-го, поки з'ясовуються причини ги-білі корабля "Колумбія", інші човники стоять і будуть стояти на приколі. Під питанням і судь-ба Міжнародної космічної станції. Занадто великий ризик! По правді сказати, це типич-ва ситуація. Візьміть, до примі-ру, російський ЛІІ - льотно-ис-слідчої інститут імені М.М. Громова. Кожен четвертий льотчик-випробувач загинув за Штур-валом. Чи це не ризик? Але без це-го ризику не було б багатьох на-ших прославлених літаків, в тому числі і нинішній нашій (останньої) надії - Ту-334, і не було б унікального "Бурана" та й багато чого іншого. Наші років-чики-космонавти, як і кращі представники НАСА, вважають, що є речі, заради яких варто ризикувати, при польотах в космос.
Так, з дослідженнями Марса доведеться, мабуть, почекати. Чи не скоро зберуться астронавти летіти і на Місяць. Важко буде вирішити-ся на таке знову. І все ж це зовсім не означає, що люд-кість відмовиться від своєї мрії про освоєння інших планет. Є і така точка зору: якщо ми не вирвемося за межі Землі і не освоїмо космос, рано чи пізно все людство загине. Бо ніщо не вічне під Місяцем. Пла-нету Земля - теж ...