Джен - в центрі історії дію або сюжет, без упору на романтичну лінію
Моя версія книги Гість з пекла
Публікація на інших ресурсах:
Мій перший фанф прошу строго не судити.
Додати роботу в збірник ×
Створити збірку і додати в нього роботу
Публічна бета включена
Вибрати колір тексту
Вибрати колір фону
Ірка була зла. Мало того, що вітчим - чорт, так ще й від Айта звісток немає. Добре хоч обіцяв повернутися!
Ось тільки, що їй робити з новоявленим родичі вона не представляла. Вигнати його не вийде: піде він - піде мама, а Ірка її занадто любить і плювати, що її мамі немає діла до дочки. До Танька чи сходити? Хоча немає вона напевно з Богданом гуляє.
Ну ось! Знову вона про хлопців думає. А був би тут цей гад повзучий, тьху, летючий - і всі проблеми вирішені. Хортицкая відьма більше не нудьгує, рис німецький зник. Чорти ж на дух зміїв не переносять. А поки що до дня народження (і прілетящего з Ірія подарунка) ще місяць і це все нездійсненні мрії.
Гаразд пора спати, а то завтра в школу.
***
Дивно. Як то занадто тихо. Ірка йшла зі школи і сподівалася хоч удома відпочити, але видно не судилося. Близько повороту до її дому вона почула тихий голос і хрипкий голос потопельника відповідає йому.
«Треба б дізнатися що сталося.»
Відьма була впевнена що це знову якась нечисть, але тихий голос належав дівчинці років 10-11.
Ірка вийшла з укриття і попрямувала прямо до парочки.
- Ой, а Ви хто? - дівчисько, видно, сильно злякалася.
А ось потопельника швидко і без питань пірнув за черговим подарунком.
- Неважливо. Ми поговоримо про це у мене вдома. Пішли і ніяких питань поки ми не прийдемо.
Але перш ніж Ірка встигла зробити хоч крок, виринув потопельника. Він простягав народженої відьмі красиві сережки зроблені в формі слов'янського знака води.
- Гей! А звідки на дні ставка такі цінності?
- Так це. Це не від мене, потопельників сумно шмигнув носом, це від пара твого
- Кого.
- Ну, хлопця, по-вашенскі. Царевича Айтвараса.
- Кого. - здавалося крик міг розбудити навіть мертвого.
- Кажу ж Царевича Айтвараса.
- Гаразд, потім розкажеш.
І напівбогинею попрямувала до будинку стискаючи в руках сережки, забувши про дивну дівчину.