Наказовий спосіб, або імператив, в будь-якій мові висловлює прохання, спонукання до дії або наказ. До слова, в німецькому з подібним значенням може використовуватися цілий ряд інших форм (ф-м) (KI і KII, інфінітив, нині і майбутнє час Futurum I). Але в даній статті ми розглянемо наказовий спосіб як таке.
Говорячи детально про значення імперативу в німецькому, ми можемо виділити наступні значення: прохання, апеляція, пропозиція, порада, наказ, розпорядження, застереження, інструкція.
Наказовий спосіб в німецькій мові має три ф-ми:
- при зверненні до однієї особи на ти (du): hör (e) zu! Schreib (e)!
- при зверненні до кількох осіб на ви (ihr): hört zu! Schreibt!
- при ввічливому зверненні на Ви (Sie): hören Sie zu! Schreiben!
Розглянемо докладно освіту кожної ф-ми.
Ф-ма 2-го л. од. ч. (тобто при зверненні до особи на ти) утворюється від основи інфінітива - закінчення дієслова (глаг.).
Mach-en - mach (e)! Komm-en - Komm (e)! Geh-en - geh (e)!
У зазначених вище варіантах закінчення e може бути факультативним, тобто допускаються 2 варіанти. Але зазвичай в розмовній повсякденній мові використовуються глаг. без закінчення: Mach! Komm! Geh!
Однак в деяких випадках закінчення -e є обов'язковим - якщо основа глаг. закінчується на -d, -t, -ig, а також в глаг. rechnen, öffnen.
Öffne die Tür bitte.
Entschuldige mich bitte!
Warte auf mich ein paar Minuten!
У глаг. з відокремлюваної приставкою приставка виноситься в кінець пропозиції, як і в індикативі:
Anrufen - ruf mich an. Aufhören - hör auf. Aufstehen - steh auf!
У сильних глаг. з Умлаут в імперативі умлаут втрачається:
Laufen - du läufst - lauf!
Tragen - du trägst - trag!
У деяких сильних глаг. з чергуванням голосних в корені чергування зберігається:
geben - du gibst - gib!
lesen - du liest - lies!
nehmen - du nimmst - nimm!
essen - de isst - iss!
У розмовному німецькому до глаг. в імперативі часто додається частка mal, якої в російській відповідає частка -ка.
Guck mal! - Глянь-но!
Komm mal her! - Іди-но сюди!
Warte mal! - Почекай-но!
Примітно, що займенник du зазвичай не вживається, оскільки сама ф-ма дає чітке уявлення, до кого звертається мовець, хоча не існує правил, що забороняють його.
УВАГА! Оскільки ф-ми імперативу утворюються від інфінітива, то ф-ми допоміжних глаг. відрізняються від звичних особистих ф-м:
Haben - du hast - Hab / habt / haben keine Angst!
Werden - du - wirst - Werde / werdet / werden bitt nicht böse!
Sein - du bist - Sei / seid / seien höfflich!
Ф-ма імперативу при зверненні до кількох осіб збігається з індикативом (дійсного способу), але в реченні виноситься на першу позицію:
Zuhören - ihr hört zu - Hört der Lehrerin zu!
Auf schreiben - ihr schreibt auf - Schreibt die Hausaufgabe auf!
Sein - ihr seid - Seid bitte morgen pünktlich!
Ввічлива ф-ма (при зверненні на Ви) імперативу збігається з ф-мій 3-го л. мн.ч. (Дійсного способу), але також виноситься на початок пропозиції:
Nehmen Sie ihre Aufgabe!
Schreiben Sie bitte ihre Adresse auf!
Kommen Sie bitte hierher!
Що стосується займенника, то його використання тут факультативно, але кращим є пропозиція з займенником, як більш ввічливій ф-ми звернення (зрозуміло, якщо мова йде про спілкування з людиною, а не безособових кухонному рецепті або посадової інструкції).
- При зверненні до кількох невизначеним особам використовується інфінітив: Nicht an die Tür lehnen. Die Tür nicht öffnen, bevor der Zug hält.
- У чітких наказах, які вимагають негайного виконання, використовуються дієприкметники минулого часу (Partizip II): Aufgestanden! Angetreten!
- Для призову до дії по відношенню до 1-му л. однини (Ми) використовується глаг. lassen:
Lass uns ins Kino gehen. - якщо співрозмовників двоє.
Lasst uns ins Kino gehen. - якщо співрозмовників не менш трьох.
- Для вираження енергійного, призову, наказу або вимоги на листі використовується знак оклику, якщо увагу на наказі не акцентується, то - точка, що в усному мовленні виражається відповідною інтонацією.
