Надземна частина плодового дерева починається з корені-виття шийки і закінчується верхівкою крони. Так само, як і кор-невая система, вона складається з скелетних і обростають частин. Однак, перебуваючи в абсолютно іншому середовищі, ніж коріння, крона має свої відмінні риси.
У надземної частини плодового де-реву добре помітні наступні елементи: стебло (стовбур), крона, а в період вегетації і листовий апарат. Стебло, подібно корені, зростає верхівкою, а точка росту стебла знаходиться в верху-м'язової нирці.
Нижню частину стовбура, що відходить від землі вгору і вільну від гілок, називають штамбом. Штамб грає важливу роль в житті рослини. Всякого роду ушкодження його тягнуть за собою нару-шення обміну поживними речовинами між країнами і кроною, від чого рослина може загинути. Товщина і загальний стан штамба - показники сили росту, розвитку і стану плодового дерева в цілому.
У дерев різних порід висота штамба не однакова. Звичайна висота штамба у саджанців зерняткових порід, щеплених на сильнорослих підщепах, становить 60-70 см.
Продовження штамба називається центральним провідником. Це - вся надштамбовая частина стовбура, що несе бічні гілки. Сама верхня, неразветвленная частина центрального провідника називається втечею продовження. У дерева, крім центрального провідника, є ще й інші провідники, які є продов-ням скелетних гілок, що відходять в сторони від центрального провідника.
На центральному і бічних провідниках зосереджена вся тяжкість численних розгалужень крони. Крім того, вони відіграють вирішальну роль в утворенні потужного, правильно сфор-мировалось скелета, здатного утримувати велику тяжкість довговічність дерева.
Основні скелетні гілки, безпосередньо від-ходять від центрального провідника, називають сучь-ями, або гілками першого порядку, від них відходять гілки другого порядку, від гілок другого порядку гілки третього порядку і т. Д.
З віком дерева кількість поряд-ков гілок поступово збіль-личивается. У більшості випадків розгалуження дерева припиняється при дости жении 8-10 порядків. На скелетних гілках всіх по-рядків розташовані Обрас-тануть частини. Вся сово-купность розгалужень об-разует крону дерева, фор-ма якої залежить від кута відходження основних гілок від стовбура, їх вигину, густоти і розташування сучків на провіднику, що в свою чергу залежить від породних і сортових особливостей дерев, умов проізрас -танія і застосовуваної агротехніки.
Форми крони бувають найрізноманітніші - пірамідальні, кулясті, овальні, поник-круглі і ін. За формою крони разом з іншими ознаками її окремих частин можна визначати сорти плодових дерев.
Обростаючі, вже плодоносили гілки називають плодовими. У зерняткових порід їх прийнято поділяти на плодові пру-тики, копьеца, або стрілки, кольчатки (прості і складні).
Ростові пагони - це молоді пагони поточного року, метушні-кається з верхівкових бруньок минулорічного приросту. За оконча-ванні зростання біля основи цих пагонів зберігаються сліди криють лусок нирок і недорозвинених листя.
Ці сліди мають форму кілець, за якими можна визначити вік всього приросту і дерева в цілому. У більшості випадків бічні нирки пройшло-придатних приросту також розвиваються в пагони. Такі пагони називають бічними, а якщо вони утворюються з бічних нирок приросту поточного року, що іноді буває, їх називають літніми, або перш-тимчасовими пагонами.
У дорослих дерев можна часто спостерігати сильні верти-Кальне пагони, що розвиваються на старій частині стовбура або на основних гілках. Це - дзиги, або, як їх інакше називають, жи-ровие (водяні) пагони. З їх допомогою часто відновлюють ську-років крони у старих дерев.
Плодовим прутиком називають річний приріст плодової гілки довжиною, приблизно, 15-20 см, що закінчується плодової ниркою. Він зазвичай з'являється нижче ростових пагонів, відходить від несучої його гілки під великим кутом і трохи зігнутий.
Копьеца, або стрілками, називають гілочки середньої величи-ни - від 5 до 15 см, розташовані зазвичай нижче прутиків, під прямим кутом до основи гілки. Вони нагадують своїм видом маленькі списи. Ці гілочки закінчуються плодової ниркою, а іноді гострої колючкою (наприклад, у груші).
Кольчаткамі називають найкоротші плодові гілочки (довжин-ний в 3-5 см), розташовані нижче зони стрілок. Вони діляться на прості і складні. Простими називають молоді нерозгалужені кольчатки. Згодом (на 3-4-му році життя) вони розгалужуються і перетворюються в складні кольчатки.
Характерною відмінністю їх від інших плодових утворень служать кільцеподібні рубці, які залишаються на них після опадання ниркових лусочок і троянді-ток листя, внаслідок чого вони і отримали назву кольчаток. По кільцях кольчатки судять про її віці оскільки кільця яв-ляють межами річних приростів кольчатки. Кільчатки у яблуні та груші порівняно довговічні.
Вони існують від 3 до 15 років, але добре плодоносять приблизно до 8 років. Після досягнення цього віку вони здебільшого скидають плоди або дають урожай поганої якості. Щоб уникнути цього старі кольчатки омолоджують.
На кольчатках і плодових прутиків в тих місцях, де були прикріплені плоди, утворюються потовщення у вигляді здуття, називаються ваемие плодовими сумками, або матками. На них залишаються сліди плодоніжок, за якими можна судити про врожай дерева за ряд попередніх років.
Кільчатки інакше називають Плодушки або плодухах (складні кольчатки).
У кісточкових порід плодові освіти відрізняються неко-торимі особливостями. Наприклад, у черешні та вишні плодові бруньки на гілках зібрані у вигляді букетів, і такі гілочки називаються букетний. Букетний гілочка представляє втечу довжиною від 0,5 до 2 см, з 2-10 квітковими нирками і однієї ростової ниркою на верхівці втечі.
Букетний гілочка регулярно плодоносить в тече-ня 3-4 років, потім вона дає урожай не щорічно і вже після 7-8 років в більшості випадків відмирає. У деяких сортів сливи обростають плодові гілочки мають загострені нирки, подоб-ні копьеца у зерняткових порід, і називаються шпорцамі.
Найважливішим органом рослини є лист. Під впливом сонячної енергії він з води і вуглекислого газу, що міститься в повітрі, а також неорганічних речовин, що надходять до нього з підземної частини через стебло, виробляє органічні ве-щества (цукор, крохмаль, білок і жири).
Для нормальної життє-діяльності рослини дуже важливо, щоб воно мало велике ко-личество листя. Це досягається забезпеченням рослин водою, хорошим освітленням, обробітком ґрунту, запобіганням листя від всякого роду пошкоджень і поразок шкідниками і бо-корисної.
Листя плодових порід розташовуються на пагонах спірально, в певному порядку: в більшості випадків на кожні два оберти спіралі припадає 5 листя, шостий лист знаходиться над першим листом, одинадцятий над шостим і т. Д. Це забезпечує більш рівномірне освітлення їх сонячними променями. Листя у різних плодових порід і сортів відрізняються величиною, формою поверхні і країв листової пластинки, довжиною черешка, жилкованием, опушені, забарвленням та іншими ознаками. За сово-купності цих та інших ознак визначають порідну і сорто-ву приналежність рослин.
Місце прикріплення листя до втечі називають вузлом, а навчаючи-стік між двома вузлами - міжвузля. В пазухах листків на-ходяться зачатки майбутніх нирок - очі. Коли очі сформи-ються в нирки, вони дають початок новим паросткам. Нирки, возникаю-щие в пазухах листків, називають пазушними, або бічними, а утворюються на верхівках пагонів - верхівковими. Нирки, в залежності від країн, що розвиваються з них в подальшому новообразующимися-ваний, ділять на вегетативні (ростові, листові) і репродуктивні (плодові, квіткові). Листові нирки - невеликі і мають форму притиснутих до втечі трикутників.
Плодові (квіткові) нирки, на відміну від листових, мають округ-білу форму і легко відрізнити від верхівкових бруньок, що мають загострену верхівку. Плодові бруньки поділяються на прості і змішані.
З простих виникають тільки квітки з приквітками, а зі змішаних одночасно розвиваються і квітки, і листя. Прості плодові бруньки, як правило, є у кісточкових порід і більшості чагарникових ягідних рослин; змішаний-ні нирки - у зерняткових порід і окремих видів напівкустарного-ков (малини, ожини та ін.). Однак бувають і винятки, коли змішані нирки утворюються, наприклад, у вишні, а прості - у яблуні.
Залежно від сортових особливостей рослин квіткові бруньки можуть закладатися на копьецах, прутиків, молодих і ста-яких кольчатках, на кінцях однорічних приростів або з боків їх і т. Д. Вони закладаються на гілках різного віку: у косточ-кових і у деяких сортів яблуні і груші - на однорічній деревині, а у більшості зерняткових порід, як правило, на дворічної деревині. Характер розвитку і місце розташування пло-дових нирок необхідно знати при обрізанні плодового дерева і при проведенні інших агротехнічних прийомів.
Частина пазушних (бічних) нирок майже у всіх плодових расте-ний не проростає - вони, як кажуть, залишаються сплячими. Сплячи-щие нирки незмінно перебувають у самої поверхні кори, що не-дивлячись на те, що дерево з віком весь час потовщується. Вони зберігають життєздатність протягом десятків років і про-спонукає під впливом виняткових обставин, напри-заходів, при сильної обрізку товстих гілок, в результаті чого в залишати-шихся гілках накопичується занадто багато води і поживних речовин. З пробуджених сплячих бруньок появ-ляють потім жирові пагони - дзиги.
У плодових рослин є ще й так звані прида-точні нирки. Вони закладаються як на стеблах, так і на коренях. Такі нирки мають велике значення в практиці садівництва при вегетативному розмноженні рослин (відводками, порослю, стеблі-вимі і кореневими живцями).
Основна маса квіткових бруньок формується у дерев при-мірно в середині літа, і по їх наявності можна визначити силу коль-тенія в майбутньому році. Внаслідок того, що плодові бруньки у плодових рослин формуються не в рік їх цвітіння, а в рік, перед-ходи цвітінню, слід забезпечити таке харчування плодових рослин, при якому вони були б в змозі одночасно дати урожай поточного року і закласти квіткові бруньки для врожаю наступного року.
Великий інтерес для садівника подають відомості про коль-дбання плодових рослин. Час цвітіння залежить від породи, сорту і погодних умов. Першим у нас зацвітає абрикос, а за ним, приблизно в такому порядку, зацвітають і інші плодові культури: черешня, слива, вишня, груша, яблуня.
Дерево може цвісти від 6 до 15 днів, в залежності від температури повітря і грунту. У період цвітіння відбувається запилення плодових расте-ний. У більшості сортів плодових порід запилення квіток від-ходить пилком не свого сорту, а перенесеної з рослин інших сортів тієї ж породи.
Таких плодових порід і сортів придушую-ний більшість. Плодові рослини, як правило, відносяться до перехресно, і тому потрібна обов'язкова наявність в саду дерев різних сортів, щоб забезпечити запліднення і отримання врожаю. Однак не всі сорти взаімоопиляются.
Для перехресного запилення повинен бути забезпечений правильний під-бор сортів-запилювачів. Слід також мати на увазі, що багато плодових порід запилюються за допомогою комах, особливо бджіл і джмелів. Наявність в саду пасіки сприяє кращому опи-лення і запліднення квіток, краще зав'язування і роз-витку плодів, а отже, збереженню їх на дереві до наступ-лення знімною зрілості.