Мама відчинила вікно. Вітер хитнув фіранку, по кімнаті застрибали сонячні зайчики.
- Погода хороша, сонечко світить! Одягайтеся швидше!
Катя відкрила очі і відразу згадала, що вона в селі, в гостях у тітки Дуні і дядька Гриші. А Вася спить. Напевно, думає, що він в місті.
- Вставай, соня, одягайся! - затормошіла його мама. - Тітка Дуня з дядьком Грицем давно на роботу пішли, а ти все спиш.
Мама допомогла Васі одягнутися, і він разом з Катею вийшов на ганок.
А біля ганку Оля годує порося. Порося не слухається, лізе ногами в дерев'яне корито. Подивився маленькими очицями на Катю з Васею і хрокнув - привітався.
Великий рудий півень трусонув гребінцем, крилами замахав, злетів на паркан, голосно заспівав:
Гуси витягли шиї, зареготали:
Катя з Васею стоять на ганку, на все дивляться.
Як півень поцупив Васін хліб
Мама дала Каті і Васі хліба і сказала:
- Ідіть погодуєте курей.
Вони вийшли у двір, стали кликати:
Прибігли кури білі, прибігли сірі, і великий рудий півень прибіг. Всім хліба хочеться.
Катя відламала корочку, кинула курям, а Вася свій шматок за спину сховав, каже:
- Нікому не дам! Сам з'їм!
А півень підскочив ззаду, схопив Васін хліб і втік.
Кинув його на землю, дзьобом кришить, курей снідати запрошує. Заревів Вася, а Катя розламала свої шматок навпіл, каже:
- Не плач, на тобі хліб, їж!
Стало всім весело: Вася хліб їсть, Катя їсть, і кури з півнем їдять.
Всі разом снідають.
Як Вася ловив рибу
Мама пішла на річку полоскати білизну. Вася за нею побіг, кричить:
- Мама, я з тобою піду!
Прийшли вони на річку. Мама полоще білизну, а Вася відійшов подалі, дивиться, як в річці маленькі рибки плавають.
Захотілося Васі зловити рибку. Присів він навпочіпки, за рибкою потягнувся, та не втримався і в воду гепнувся.
- Рибку зловив! Рибку зловив!
Підхопила його мама, витягла з води, на пісок посадила, запитує:
- Де ж твоя рибка?
Розтиснув Вася кулак, а там немає нічого!
- Ось так рибалка! Хіба рибу руками ловлять!
Послала тітка Дуня Васю в город:
- Сходи принеси морква, я в суп покладу.
Ходить Вася по городу, всюди дивиться, ніде моркви не видно. А тітці Дуні чекати ніколи, послала за ним Катю.
Катя знає - морква в землі росте. Підійшла до грядці, потягнула за листя, а витягла ріпку, потягнула за інші - витягнула буряк.
Що таке? На який же грядці морква росте? Як дізнатися?
Варто Катя і думає, а тітка Дуня дивується:
- Куди хлопці зникли?
- Біжи подивися, що там мої помічники роблять, та морква принеси, мені від грубки відступити не можна.
Оля сама морква сіяла, сама поливала і продёргівала. Прибігла в город, потягнула зелену, кучеряву бадилля і надёргала цілий пучок моркви. Катя з Васею теж по великій морквині висмикнули - і бігом до тітки Дуні, а то грубка протопити - суп не звариться.
Пішла мама на ставок за водою. Зачерпнула воду, а у відрі жаба. Мама принесла жабу додому, посадила в банку і дала Каті з Васею.
Катя жаби боїться, а Вася по банку рукою плескає:
- Не боюсь жаби, не боюся квакушки!
Жаба підскочила, стала дертися на скляну стінку.
Васі смішно, а Каті шкода:
- Ні, не випустимо, хай в банку сидить.
Постояв Вася близько жаби і втік до хлопців, а Катя будинку залишилася. Дивиться видали, як сидить в банку товста зелена жаба.
Підійшла ближче. Подивилася, подивилася, ще ближче підійшла. Обережно взяла банку, перевернула і викинула жабу за вікно, а сама бігом на вулицю.
А Вася нагулявся, прийшов додому, дивиться - що таке? Лежить порожня банку, а у відкрите вікно чутно, як жаби на ставку квакають. Повинно бути, радіють, що товста зелена жаба до них в ставок повернулася.
Вбила тітка Дуня на галявині за будинком кілочок. Прив'язала до кілочка козеня і пішла на роботу.
Нудно козеня одному. Варто кричить:
Вася почув, підійшов і дивиться.
Дивився, дивився, і стало йому козеня шкода. Взяв він і зняв мотузку з кілочка.
Козеня зрадів, підстрибнув, перескочив канавку, через тин в город пробрався.
Огірки потоптав, цибулю пом'яв, витягнув із землі буряк - кинув: не сподобалася, а капуста сподобалася: з'їсти хоче.
Вася йому кричить:
- Іди! Іди, козлище, з городу!
А козеня не слухається, не йде.
Добре, що Оля почула і прибігла.
Вигнала козеня з городу, прив'язала знову до кілочка, а Васю докорив:
- Не можна козеня відв'язувати, - він в городі все перепсує!
Про те, як Вася поганяв коня
Стала Оля підмітати підлогу, а віник поганий. Покликала вона Васю і пішла з ним новий наламати.
Йдуть вони по дорозі, назустріч їм коня. На возі Олін тато - дядя Гриша - їде.
Побачив дядя Гриша хлопців, крикнув:
Забралися Оля з Васею на віз, сіли між порожніми бідонами і поїхали.
Дядя Гриша дав Васі батіг. Махає Вася батогом, поганяє коня. Підстрибує віз, гримлять порожні бідони, і всім весело.
Їдуть вони по селу. Собаки гавкають, кури в різні боки розлітаються, хлопці наввипередки з возом біжать. Повз будинок їдуть. Мама стоїть на ганку, махає Васі рукою. Подивився на неї Вася, підняв батіг та як крикне на всю вулицю:
Кінь ще швидше побігла.
Зістрибнула Оля на землю, дядя Гриша кінь розпріг, а Вася все на возі сидить, батогом вимахує. Не хочеться йому йти. Нехай Оля одна додому біжить, він з дядьком Грицем залишиться.
Увечері, коли Вася і Катя лягали спати, дощ тарабанив по даху і стукав у вікно, а вранці прокинулися - сонечко світить.
- Вставайте, гуляти пора, - каже мама. - Сьогодні ми останній день в селі. Завтра додому, в місто поїдемо.
Одягла вона Катю з Васею тепліше і пішла з ними на вулицю. За брудній дорозі ноги роз'їжджаються. Пішли вони в ліс, там сухіше. Шарудять під ногами мокре листя. Йдуть вони, як по м'якому килиму.
Назустріч їм Оля з хлопцями, у кожного повна корзина червоною брусниці, а з Олиной кошики стирчать гілки.
- Ех, ти, - каже Катя, - нічого не знайшла!
- Під соснами, під ялинками лежить клубок з голками! - Так як викине гілки з кошика.
А в кошику їжачок. Оля несла його Каті з Васею показати. Витрусила вона їжачка на землю, а він пирхнув і побіг.
Ну і нехай біжить, йому в лісі краще.