4 Національне багатство
Національне багатство - це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, рівня освіти, виробничого досвіду, майстерності, творчого обдарування населення за всю його історію
Основними складовими національного багатства є: 1) суспільне, тобто створене працею, речове багатство, 2) природні ресурси; 3) нематеріальне багатство (освітній, кваліфікаційний, науковий, культурний, організаційний потенціали.
До речового багатства входять створені і накопичені в країні виробничі фонди, які діляться на основні та оборотні
У більш широкому сенсі до національного багатства відносять інематеріальние - духовні і культурні цінності До них відносяться накопичений досвід людей, їх освітній потенціал, досягнення наукової і технічної думки, інформаційні ресурси, твори мистецтва та літератури Сучасний розвиток суспільства, значно прискорюється науково-технічним прогресом, супроводжується підвищенням ролі і значення нематеріального багатства в житті суспільства.
Національне багатство з точки зору сучасної науки не зовсім вірно розглядати лише як матеріальні блага і природні ресурси Така характеристика більшою мірою відповідає розвитку технологічного способу в виробництва, заснованому на ручній і машинній праці, тобто економічній системі минулих і першої половини XX століття Сьогодні безперечним є той факт, що найбільшим багатством нації є люди, їхні інтелектуальні й рівень Чим цей рівень вище, чим освіченіші і культурними є люди, чим більше їх професіоналізм і висока кваліфікація, тим багатше суспільство Але духовне багатство, як правило, визначається мат еріальнім багатством націації.
Першу спробу обчислити рівень професійної підготовки робітників і інші елементи "живого багатства" в 20-х роках XX століття зробили німецький економіст Г Лош, англійський економіст Дж. Стампа і ін. Вони визна значили його як "вартість виробництва людей", тобто як витрати на здобуття освіти, підтримки здоров'я, на виховання тощо За цими розрахунками середня вартість людини становила в 1911 році в США 23,6 тис. Фр, в європейській частині Росії - 10,1 тис. Фр На початку 90-х вартість складної робочої сили в США становила до 400 тис. А науково-технічного працівника - до 800 тис доого працівника - до 800 тис. дол.
Якщо країна втрачає своє інтелектуальне багатство (скажімо, внаслідок еміграції вчених і фахівців (як це зараз спостерігається в Україні та інших країнах СНД), вона безповоротно втрачає п певну частину ВВП (втрата 1% її населення веде до втрати кількох відсотків ВВП), а отже , і можливості в накопиченні більшого національного багатства Те ж саме буде спостерігатися і при зниженні інт електуального рівня нації (зокрема, при погіршенні якості навчання, скорочення асигнувань на науку і освіту).
За роки економічної кризи в Україні відбувалося руйнування інтелекту нації Найбільші збитки економіці України, її майбутнє завдає відтік значної кількості кадрів високої освіти і кваліфікації Як слі виходити з оцінок про середню вартість створюваної однієї складної робочої сили в США (більше 400 тис. Дол. А інженера - до 800 тис.), то в разі постійного виїзду з країни таких спеціалістів (а т їм більше кандидатів або докторів наук) держава-експортер несе відчутних збитків Адже підготовка одного вченого, по международн им оцінками, обходиться державі майже в 1,5 млн дол. Працюючи за кордоном за фахом, такий емігрант на відповідні суми відразу ж збільшує величину національного багатства країни-імпортера (оскільки утворений, кваліфікована людина-працівник - основна форма національного багатства країни) А по офіційними даними в середині 90-х років XX століття з України емігрували щорічно до 50 тис. фахівців з вищою освітою або - дипломованих спеціалістиіх фахівців.
Таким взаємозв'язок між духовним, інтелектуальним і матеріальним багатством нації
Для нарощування національного багатства велике значення має раціональне використання природних ресурсів країни, дбайливе ставлення до природи Xіжацьке знищення природних багатств країни - втрати самих йкращіх в світі чорноземів, що відводилися під водойми, рудники, заводи, забруднення атмосфери, землі і вод шкідливими відходами виробництва, бездумне вирубки лісів і осушення боліт, ряд екологічних їх катастроф типу Чорнобильської біди - призвело до втрати значної національного багатства, яким вже ніколи не скористаються удущіе покоління украінскіхв.
Структура і якість складових частин багатства нації - суттєвий фактор суспільного відтворення (відновлення) виробництва і продукту, умов життя людей від їх раціонального використання залежать темпи обр Ростань суспільного продукту (ВВП) і, відповідно, добробут нації, фізичний і духовний розвиток люди.
Про рівень економічного розвитку країни і її можливості в нарощуванні економічної могутності свідчить структура національного багатства Причому природне багатство грає тут чи не найменшу роль Най йбільше значення імеетє економічний потенціал країни представлений основними і оборотними фондами, кадрами працівників, вчених і фахівців Економічний потенціал відображає здатність даного суспільства забезпечити той чи інший рівень виробництва й добробуту людей Всебічне використання економіческог потенціалу, його постійне нарощування і вдосконалення - один з магістральних напрямків економічного прогресссу.
Приклад того, як використовувати і примножувати економічний потенціал, не маючи значних природних ресурсів, показують в останні десятиліття країни Південно-Східної Азії (Південна Корея, Сінгапур, Тайво ний, Таїланд та ін.) Вони зробили вражаючий стрибок у своєму економічному розвитку, обійшовши за його темпами найбільш розвинені країни світу Ще раніше такий же вражаючий ривок зробила Японія А природні ресурси цих країн вкрай бедендні.
Як відомо, природне багатство - фактор дуже важливий і корисний Він полегшує шлях до економічного процвітання, досягнення високого рівня добробуту Цей фактор ефективно використовують деякі арабські кр ни (Кувейт, Саудівська Аравія, Бахрейн, ОАЕ, Оман, Ірак і другіеі).
Отже, національне багатство є основою економічного прогресу, рівня добробуту населення країни Але як визначити рівень добробуту?
Експерти ООН вважають, чтоуровень добробуту точно розкривається за допомогою особливого показника-індекс розвитку людини що відображає три головних параметра: 1) середню тривалість життя, 2) ступінь грамотності, 3) дохід на душу населення