Улюблений глядачами фільм за комедією Лопе де Вега був показаний по Центральному телебаченню чверть століття назад
Актор самодіяльного театру знімався в «Собаці на сіні» в жіночих туфлях на височенних шпильках
Сценарій до цього фільму, як і до всіх інших, знятим за п'єсами відомих драматургів, Ян Фрід написав сам. Він вважав лібрето багатьох знаменитих оперет нудними і громіздкими. «Чи варто дивуватися, - говорив він, - що вони, незважаючи на прекрасну музику, не йдуть на сцені». Стало бути, треба знайти гідне драматургічна рішення. І Фріду це вдалося: не ламаючи каркаса п'єси іспанця Лопе де Вега, він зумів так вдало викинути значну її частину, що, по-перше, цього ніхто не помітив, по-друге, вона стала доступна сприйняттю глядачів.
Зйомки проходили на Південному березі Криму, точніше - в Лівадійському палаці-музеї, що прилягає до нього розкішному парку і павільйоні студії «Ленфільм». Часто в одному кадрі присутні і те, і інше: наприклад, що стоїть на імпровізованому балконі в павільйоні студії Маргарита Терехова кричить своєї служниці, що йде по доріжці парку: «Марсела, он піди!» Що ж, за допомогою монтажу в кіно ще й не те можна зробити.
Про зйомки картини розповідає заступник директора з науки Лівадійського палацу-музею Наталія Степанівна Лозбень.
-- У Лівадії знімалося багато художніх і документальних стрічок, але зйомки «Собаки на сіні» виявилися тривалими. Стояла рання осінь 1978 року. Це був перший рік, коли Лівадія стала власне музеєм (до цього вона існувала як виставкова структура), тому кіногрупа був потрібний спеціальний дозвіл відділу Фондів. Воно було отримано, але з єдиною умовою - знімальний і екскурсійний процеси повинні були мирно співіснувати. Екскурсії не припинялися ні на хвилину, Лівадія працювала з восьмої ранку і до восьмої вечора. Було багато екскурсійних груп із зарубіжних круїзів, груп з переповнених в оксамитовий сезон держдач.
У нечисленну масовку набирали місцевих жителів. У той час в Ялті працювала самодіяльна Народна опера. Правда, голоси в ній були різного достоїнства, але в сцені, коли Караченцов співає під балконом «Вінець творіння, дивна Діана!», Були задіяні актори саме цього колективу. Маленький товстенький чоловічок, який витягує за героя недоступні тому ноти, теж був актором самодіяльного театру. Цікава деталь: незважаючи на маленький зріст, костюм йому підібрали, а от взуття так і не змогли знайти. Тому, якщо придивитися, видно, що в кадрі він стоїть # 133; в жіночих туфлях на височенних шпильках. Цей факт викликав бурхливі веселощі тих, хто спостерігав за зйомками.
«Лавка Боярського» в Лівадійському парку, на якій Теодоро складав лист Діані, зникла
-- Група, яка знімала «Собаку на сіні», вела себе дуже коректно, - згадує Наталя Степанівна, - за весь час роботи примудрилися нічого не поламати і не розбити. А ось час дещо змінило в місцях зйомок, і картина в якійсь мірі сьогодні являє собою історичну цінність - на плівці відображене те, чого в дійсності вже не існує. Слава Богу, знаменитий Італійський дворик на місці, змінився лише його зелений декор. А ось паркова зона Палацу-музею зазнала значних змін - поступово руйнується її південний схил. Зник фонтан, біля якого герої пояснювалися один одному в любові, і пергола, увита трояндами. Очевидно, знайшла нового господаря лава, на якій Теодоро складав лист Діані, працівники Палацу між собою називали її «лавкою Боярського».
Не обійшлося на зйомках «Собаки на сіні» без жертв, на щастя вони не були смертельними. Спочатку Михайло Боярський, не розрахувавши кроки, наступив на «хвіст» розкішної сукні Маргарити Терехової. Природно, спідниця відірвалася, що привернуло увагу не тільки знімальної групи, а й численних екскурсантів, в світлі чого значення Кримської конференції глав антигітлерівської коаліції, якої присвячена експозиція в Лівадійському палаці, злегка померкло. Очевидно, в помсту в сцені ляпасів Терехова по-справжньому побила Боярського - у нього і справді пішла носом кров.
Мабуть, в долі акторів особливої ролі картина не зіграла. Винятком є Михайло Боярський - для нього Теодоро став сходинкою до знаменитого д'Артаньяном. Кажуть, побачивши актора в «Собаці на сіні», Георгій Юнгвальд-Хилькевич вирішив взяти його в свій мюзикл про мушкетерів. Правда, спочатку на роль Рошфора. Долю Боярського вирішив Максим Дунаєвський: він почув свої пісні в його виконанні і вмовив Юнгвальд-Хількевича дати акторові головну роль.