4. Запорожець А. В. Вибрані психологічні праці: У 2-х т. Т. 1 / За ред. В. В. Давидова, В. П. Зіпчснко. - М. Педагогіка, 1986.
5. Лурім А. Р. Мова і мислення. - М. 1979.
6. Лейтес Н. С. Вікові передумови розумових здібностей // Хрестоматія по психології. - М. Просвітництво, 1987.
7. Лкоітьев А. Н. Вибрані психологічні твори: У 2-х т. Т. 2 / За ред. В. В. Давидова та ін. - М. Педагогіка, 1983.
8. Пушкін В. Н. Евристична діяльність людини і проблеми сучасної науки // Хрестоматія по психології. - М. Просвітництво, 1987.
9. Смирнов А. А. Вибрані психологічні праці: У 2-х т. Т 2. - М • Педагогіка тисяча дев'ятсот вісімдесят сім.
10. Тепле Б. М. Вибрані праці: У 2-х т. Т. 1. - М. Педагогіка, 1985.
Загальна характеристика мови. Мова і мова. Лексичний, граматичний і фонетичний склад мови. Слово і його значення. Мова як процес словесного спілкування. Емоційно-виразна сторона мови. Смислоноп підтекст. Розвиток мови і філогенезі: комплексна кінетична мова, ручна кінетична мова, звукова мова і полісемантизм, письмова мова.
Фізіологічні основи мови. Фізіологічні системи мови: периферичні і центральні. Центри Верніке, Брока.
Теоретичні проблеми походження мови. Співвідношення вроджених і сформованих структур мови. Теорія навчання. Теорія специфічних задатків Н. Хомського. Когнітивна теорія Ж. Піаже. Теорія Л. С. Виготського. Проблеми взаємовідносин мислення й мови.
Основні види мови. Усна і письмова мова. Розмовна і діалогова мова. Монолог. Пасивна і активна мова. Кінетична мова. Основні функції мови: вираз, вплив, повідомлення, позначення.
Розвиток мовлення у дитини. Основні етапи формування мовлення. Роль дорослого у формуванні мовлення дитини. Розвиток мови в процесі вивчення мови.
13.1. Загальна характеристика мови
У психології прийнято розділяти поняття «мова» і «мова». Мова - це система умовних символів, за допомогою яких передаються поєднання звуків, що мають для людей певне значення і сенс. Мова виробляється суспільством і представляє собою форму відображення в суспільній свідомості людей їхнього суспільного буття. Мова, формуючись в процесі спілкування людей, в той же час є продуктом суспільно-історичного розвитку. Причому одним із феноменів мови є те, що кожна людина застає вже готовий мову, якою розмовляють оточуючі, і в процесі свого розвитку його засвоює. Однак, ставши носієм мови, людина стає потенційним джерелом розвитку і модернізації мови, яким володіє.
Мова - це досить складне утворення. Усяка мова має перш за все певну систему значущих слів, названу лексичним складом мови. Крім того, мова має певну систему різних форм слів і словосполучень, що складає граматику мови, а також має певний звуковий, або фонетичний, склад, властивий тільки конкретної мови.
Основне призначення мови полягає в тому, що, будучи системою знаків, він забезпечує закріплення за кожним словом певного значення. Будь-яке значення слова - це завжди узагальнення. Якщо ми говоримо слово «машина»,
334 • Частина II. психічні процеси
то це слово об'єднує цілу систему предметів, наприклад автомашини всіх різновидів та будь-яких моделей або будь-які механічні пристрої, що виконують певні операції. У той же час дане слово може позначати конкретний предмет, причому ми чітко усвідомлюємо, про який предмет ідеться, що забезпечує можливість спілкування між людьми. Наприклад, якщо ви питаєте: «Що це за машина?», То ваш співрозмовник розуміє, що ви питаєте про конкретний автомобіль. При цьому ваш співрозмовник розуміє, що вас цікавить марка і тип цієї машини.
На відміну від мови промовою прийнято називати сам процес словесного спілкування, який може здійснюватися в формі повідомлення, вказівки, питання, накази. З психологічної точки зору, спілкування за допомогою мови - це не менш складне явище, ніж сама мова. Для того щоб передати за допомогою мови будь-яку інформацію, необхідно не тільки підібрати відповідні слова, що мають певне значення, але і конкретизувати їх. Будь-яке слово, як ми говорили, є узагальнення, тому в мові воно має бути звужене до певного рівня, або сенсу. Досягається це завдяки введенню слова в певний контекст. Так, в прикладі з машиною ми конкретизували поняття «машина», вказавши на просторово-часові характеристики даного нас предмета і показавши за допомогою питання «Що це за машина?» Те, що нас цікавить саме сам предмет. Якби ми запитали: «Чия це машина?», То тим самим співрозмовника було б ясно, що нас цікавить не сам предмет, а то, кому він належить.
Крім змісту, що передається за допомогою словесних значень, в мові виражається і наше емоційне ставлення до того, що ми говоримо. Це явище називається емоційно-виразною стороною мови і обумовлено тим тоном звучання слів, який ми використовуємо для проголошення висловлюваної фрази.
І нарешті, мова може мати і психологічну сторону, оскільки в мові часто міститься смисловий підтекст, що відображає мету (або мотив мови), з якої була сказана та чи інша фраза. Коли ми запитали про машину, то тим самим показали співрозмовникові, що нас цікавлять марки автомобілів і все, що з ними пов'язано. Однак не у всякій фразі смисловий підтекст використовується в якості певної інформаційної навантаження. У певних випадках смисловий підтекст може носити характер латентного (прихованого) сенсу. Наприклад, ми сказали запитання про автомобіль, знаючи про захоплення нашого співрозмовника автомашинами, і тим самим зробили спробу змінити тему розмови або ще більше розташувати співрозмовника до себе, показавши йому, що нас цікавлять ті ж проблеми, що і його.
Таким чином, мовне спілкування - це складний і багатогранний процес. І, як пише А. Н. Леонтьєв, будь-який акт мовлення «являє собою як би рішення своєрідної психологічної завдання, яка, в залежності від форми і виду мови і від конкретних обставин і цілей спілкування, вимагає різного її побудови та застосування різних мовних засобів» *. Цілком природно, що те ж саме відноситься і до розуміння мови.