Як говорилося в главі 3, моністичний підхід до розуміння сущ-ності мотиву, коли за нього приймаються різні і окремі психологічні фе-номенів, себе не виправдав. У той же час в кожній моністичної концепції сущ-ності мотиву є раціональне зерно, що відображає одну зі сторін мотиву як підстави дії, вчинку, діяльності, поведінки. Так, прийняття в якості мотиву потреби дає можливість отримати відповідь, чому здійснюється ак-тивність людини; прийняття за мотив мети дозволяє дати відповідь, для чого (заради чого) проявляється ця активність; а прийняття за мотив стійких властивостей особисто-сті дає відповідь, чому обрані саме ця мета, цей спосіб її досягнення. Спонукання ж і стану в якості мотивів розкривають тільки їх енергетичн-ську сторону. Тому очевидно, що вирішення питання про сутність мотиву як осно-вання і спонукача активності людини можливо лише при об'єднанні суще-ствующих поглядів в єдиній і несуперечливої концепції. І не випадково в по-останню роки все більш чітко викристалізовується думка, що детермінація поведінки і діяльності обумовлюється не просто розрізненими чинниками, а їх сукупністю, кожен з яких виконує в цілісному процесі детермин-ції свої певні функції (Б. Ф. Ломов, В. А. Іванніков, М. Ш. Магомед-Еміне). Звідси і мотив правомірно розглядати як складне інте-грального (системне) психологічну освіту.
Справедливості заради треба відзначити, що подібні погляди на мотив висловлюючи-лись і раніше, але в загальній різноголосиці почуті не були. Так, ще В. Вундт (1897) розумів мотив як з'єднання уявлень і почуттів; перші яв-ляють підставою вчинку, а другі - спонукальною причиною його. Правда, пріоритет В. Вундт віддавав все ж потреб і почуттів, а не уявленням.
Д. Н. Узнадзе (1969) розумів мотив як складне психічне утворення, мож-ника в результаті багатоетапного процесу мотивації.
Про складну багатовимірної структурі мотиву кажуть М. Ш. Магомед-Еміне (1987) і В. А. Терентьєв (1970), але перший не розкриває його структуру, а другий підходить до її розкриття з традиційних общепсихологических позицій, постулює трикомпонентним будь-якого психічного явища, т. е. наявність в мотиві інтел-лектуальной, вольового і емоційного компонентів. При цьому він вважає, що в одних випадках в мотивах переважає інтелектуальне початок, в інших - емоції-онального. Можливо і їх рівновагу, але, як правило, вони знаходяться в антагонізмі один до одного.
Функціональна підструктура теж складається з цілого ряду взаємопов'язаних функцій: селективної, когнітивної, целемоделірующей, змістотворних, ре-гуляторной і спонукальною.