Термін «морфологія», як і термін «граматика», двузначен:
- сукупність і система частин мови (морфологія мови, морфологічний лад);
- наука про морфології мови.
Частини мови і їх класифікація. Сучасна граматика російської мови виділяє дванадцять ЧР. Серед них:
Знаменні (повнозначних, самостійні) слова - слова, що володіють лексичної самостійністю, тобто які називають предмети і ознаки або вказують на них, і здатні функціонувати в якості членів пропозиції: стіл, великий, він, цей, десять, грати, цікаво, там. З.С. утворюють головний лексичний і граматично фонд мови і групуються в наступні класи (частини мови): іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник.
За значенням С. діляться на:
- к о н к р е т н и е - С. службовці назвами предметів і явищ реальної дійсності, взятих окремо і тому піддаються рахунку (блокнот, вулиця, стіл, дерево, будівлю і т.д.);
- з о б і р а т е л ь н и е - С. у формі однини позначають сукупність однакових осіб або предметів як одне неподільне ціле, яке не можна визначити кількісним числівником (студентство, листя, звірина, молодь, учительство, дітвора і т . Д.);
- в о н е з тонн на е зв зв и е - С. позначають однорідну за своїм складом масу, речовину (харчові продукти, сільськогосподарські культури, мінерали, метали, хімічні елементи і т.п.) (масло, пшениця, кварц, капрон , срібло, водень, молоко, глина, білила, духи, очищення і т.д.);
- про т в л е ч е н н и е (абстрактні) - С. називають поняття, які позначають дію або ознака у відверненні від виробника дії або носія ознаки, а також не утворюють форм числа і не поєднуються з кількісними числівниками (ходьба, вивчення , виправдання, плавка, бідність, почервоніння, автоматизм, любов, туга і ін.).
За значенням П. діляться на к а ч е з тонн на е зв зв и е. Позначають властивість самого предмета поза його ставлення до інших предметів, здатне проявлятися з різним ступенем інтенсивності (білий, швидкий, старий, високий, солодкий, добрий, товстий і т.д.), про т н о с і т е л ь н и е. позначають властивості предмета через його ставлення до іншого предмету, дії, обставини (лимонний, горіховий, дверний, лабораторне, місцевий, ранковий, подвійна, залізний , житній, надувний, вимірювальний і ін.), п р и т я ж а т е л ь н и е. позначають належність предмета визна поділеній особі або тварині (лисий, батьків, кошкин, дідова, ведмежа, тургенєвська (садиба), щедрінської (дотепність) і т.п.)
Причастя (калька лат. Participium) - Неспрягаемие дієслівна форма, що поєднує в собі ознаки дієслова з ознаками прикметника: граматично змінюється подібно імен прикметником і позначає дію (стан, процес), яке приписують особі або предмету як їх ознака (властивість), що виявляється в часі.
До ознак г л а г о л а відносяться:
До ознак імені п р и л а г а т е л ь н о г о відносяться:
- форми зміна (форми роду, відмінкові форми, форми числа) (читає учень, що читає учениця, читає учня, читає ученицю, які читають учні та учениці),
- синтаксична функція визначення (читає учень),
- стилістична роль епітета (тріпочуть листя осики, усміхнена природа).
Дієприслівник - незмінна форма дієслова, що поєднує ознаки і властивості дієслова і прислівники і, отже, що позначає дію або стан як ознака іншої дії або стану: говорив, г л я д я в очі; про б е з с і л е в. присів на лаву.
П о р а їхати. На дворі ставало х о л о д н о. Н е п р і н я т о заперечувати. Треба жити!
Службові слова (граматичні слова, несамостійні слова, формальні слова) - слова, які не є назвами предметів або ознак, які не здатні функціонувати в якості самостійних членів речення та їх вживають тільки для зв'язку слів, пропозицій або частин пропозиції.
Як лексичні і граматичні одиниці С.с. протистоять знаменною словами. На основі спільності виконуваних функцій С.с. групуються в наступні частини мови: прийменники (в, на, у, при, під, з, біля, близько, завдяки, по тому і ін.), союзи (що, щоб, якщо, тому, що, хоча, коли; а, але, і, то, або і ін.), частки (адже, от, начебто, б, нехай, теж і ін.) (див. прийменник, сполучник, частки).
Модальні слова - лексико-граматичний розряд слів, за допомогою яких мовець оцінює своє висловлювання в цілому або окремі його частини з точки зору їх відносин до об'єктивної дійсності. М о д а л ь н и е з л про в а в и р а ж а ю т. Логічну оцінку висловлювання, реальність повідомляється (дійсно, безумовно, без сумніву, звичайно, безперечно, очевидно, зрозуміло і ін.); можливість, ймовірність повідомляється, припущення, сумнів в його достовірності (можливо, ймовірно, напевно, мабуть, видно, по-видимому, здається, мабуть і ін.). М.с. позбавлені читача функції, вони не є членами речення і граматично не пов'язані зі словами, складовими пропозицію.
Сі н т а к с і ч е с к и ї ф у н к ц і й м о д а л ь н и х з л про в. вживання в ролі слова-пропозиції, частіше в діалогічного мовлення (- Ви купите цю книгу? - Б е з у с л о в н о.), вживання в якості вступного слова з модальним значенням (Вам до мене, до про н е ч н о. немає ніякого діла).
Вигук - лексико-граматичний клас незмінних слів (частина мови), позбавлених спеціальних граматичних показників (тобто не відносяться ні до службових, ні до знаменних словами) і володіють особливою експресивно семантичною функцією - вираження (але не називання) почуттів, експресивних оцінок , вольових спонукань, закликів.
За складом вигуки діляться на непохідні, до яких в сучасній російській мові відносяться і деякі запозичення (ах, ех, ой, еге, на жаль, агов, цить, гоп, біс, браво, ура), і слова похідні, що втратили знаменність (батюшки, біда, пристрасть, дудки, господи).
Звуконаслідувальні слова - умовне відтворення фонетичними засобами даної мови різного роду звучань, тобто слова, які є наслідуванням звуків живої або неживої природи: мяу, кап-кап, тік-так і т.п.