Близькість моральності і мистецтва ілюструється тим, що ці-етичні праці нерідко створюються в художній формі (наприклад, у
Платона, Ніцше та ін.), А багато представників мистецтва (Ф.М.Дос-тоевскій, Л.Н. Толстой і ін.) Є в той же час і мислителями-етиками.
Проте об'єктивний процес диференціації форм об-щественного свідомості сприяв появі радикальних вари-антів, коли мораль або мистецтво розглядалися як повністю автономні. У мистецькому середовищі існує точка зору, що художник самодостатній і не потребує моральних ограничи-телях, що мистецтво існує «для мистецтва». Крайній випадок -твердження протистояння моралі і мистецтва (наприклад, Ш. Бодлер, О. Уальд і ін.).
Абсолютизація специфічних рис мистецтва навряд чи є продуктивною. Моральність і мистецтво відображають різні сторо-ни буття людини і, виходячи з цього факту, слід бачити способи їх взаємодії. По суті, в мистецтві в особливій художній формі виражається динаміка інтересів, ідеалів, цінностей. Характер-ного вплив мистецтва на людину здійснюється не пу-тем докази переваги чесноти над пороком, а з по-міццю емоційних переживань, які передбачають сотворчест-во, осмислення людиною під впливом художнього произве-дення власного життєвого досвіду. Спостерігаючи за діями героїв, людина бачить наочні приклади морального і безнрав-ного поведінки, добра і зла і т.д. Мистецтво в даному випадку має велике виховне значення, це образна (художні-судинна) інтерпретація моральних норм і моральних ідей, моді-лирование конфліктних ситуацій.
3.2.2. Моральність і політика
Політика - це владний спосіб управління. У вузькому сенсі політикою називають управління державою.
Вперше серйозне дослідження зв'язку етики і політики підпри-понял давньогрецький філософ Аристотель в 4 ст. до н.е. Розглядаючи людину як «суспільна тварина», філософ бачив в державі джерело моральності і вважав етику частиною «політичного спокуса-ства». Усвідомлюючи відносну самостійність моральності, специфічність її завдань, він висував вимогу гармонії інтересів громадян і держави.
Проте існували й інші точки зору на дану проблему. Так, наприклад, давньокитайські легісти, західноєвропейські думки-ки Нового часу (Н. Макіавеллі, Т. Гоббс) і ін. Прагнули під-лагодити моральність політики. Вони вважали природним политиче-
ський аморалізм і цинізм, практику подвійного морального стандарту, виправдання будь-яких засобів, нібито ведуть до благої мети.
3.2.3. Моральність і релігія
Також можна відзначити, що і в моральності, і в релігії велику роль відіграє емоційна сфера. Віра, глибокі пережив-вання типові як для моральної, так і для релігійного життя.
Ці та інші обставини зумовили єдність нравствен-ного і релігійної свідомості протягом тривалого періоду. Для релігійного світогляду уявлення про «релігійної
Принципова відмінність полягає в тому, що для нравст-ності кінцевою метою є людина, а для релігії - Бог. Послідовний теолог допускає будь-яку жертву в ім'я Бога. Для нього природна біблійна історія патріарха Авраама, який, доводячи свою віру, збирається принести в жертву сина. Нравст-ності же притаманний гуманізм.
Крім того, якщо релігія передбачає суворі потойбічного-ня кари, то моральність обмежується громадським осуж-ням і волає до совісті. І, навпаки, якщо для віруючого нагородою є вічне життя (тобто добру справу є не метою, але засобом), то для морального людини нагородою є сама чеснота, почуття виконаного обов'язку.
3.2.4. Моральність і наука
Проблема співвідношення моральності і науки має два ас-пект: морально-змістовний і формальний.
Перший стосується значення моральності для науки, а саме важливість моральних принципів для вченого.
Для науки головною є інформація про об'єкт, що вивчається, а не відношення людей до нього або з приводу нього. Специфіка наукового мислення вимагає від дослідника певної дистанції від изу-чаєм об'єкта. Суб'єктивні моменти в процесі пізнання (особисті бажання, прагнення комусь догодити, зробити приємне і т.д.) часто призводять до помилок і тому повинні бути зведені до мінімуму. Вища моральна цінність для вченого - об'єктивна істина, тобто адекватне відображення дійсності. З цією цінністю пов'язані його моральні принципи: чесність, сумлінність, бездоганний-ве проходження професійному обов'язку. Життя багатьох видатних дослідників є прикладом такої поведінки.
Незважаючи на те що моральний мотив відкрито не проявляється, він грає в науковій діяльності важливу роль. Безсумнівно вплив моральної установки на вибір самої професії вченого, направле-ня дослідження. Тим самим людина намагається максимально реализо-
вать свої здібності на благо суспільства. Гуманістична основа на-учной діяльності найбільш яскраво проявляється в тих рідкісних випадках, коли професійні інтереси входять в протиріччя з нравствен-ними нормами. Ставши перед такою дилемою, вчений може свідомий-но вийти за рамки морального поля. Як доводить історія (згадаємо досліди над людьми в фашистських концтаборах і ін.), Це завдає непоправної шкоди глибинного змісту дослідження. Все сказане свідчить про необхідність пріоритету общечеловеч-ських цінностей над особистими в процесі наукової діяльності. До речі, в найбільш древньому професійному кодексі, так званої клятві Гіппократа, яку дають медичні працівники, відображені як ча-стнонаучние, так і загальнолюдські цінності і, що важливо, вказана їх субординація.
Другий аспект стосується значення науки для моральності, а саме - можливості наукового обгрунтування моральних принци-пов і створення наукової теорії моральності. Прагнення філософів піднятися над мінливим світом «думок», буденністю, пошук ними загальнозначущих підстав в тих чи інших моральних вимогах і привели до виникнення етики. Етика - це вид гуманітарного зна-ня. Як і будь-яка інша наука, вона має власний понятійний мову, власну предметну область дослідження і власний метод. Детальна наукова розробка і вдосконалення цих склад-ляющих дозволяє їй виконувати свої основні функції: опис моральних явищ, їх пояснення, пророкування і т.д.
3.2.5. Моральність і економіка
Світська версія протестантської етики стала важливою склад-ляющие сучасної західної економічної культури. велику
роль почало відігравати розуміння взаємозв'язку між економічним успіхом і суспільним благом ^ що отримало відображення в працях французьких матеріалістів (теорія «розумного егоїзму»), німець-ких класиків, в марксизмі і багатьох етичних концепціях 20 в.
У той же час багато філософів підкреслювали, що в процесі бан-ської, торгової, виробничої та іншої діяльності можлива абсолютизація суто економічних цінностей, таких, як ефек-ність, інтерес, прибуток і ін. На шкоду загальнолюдським. Відбувається своєрідне зведення буття особистості до її майну, оцінка людини виключно з точки зору його матеріального достатку, фінансових можливостей. Тим самим втрачається глибинний сенс економіки як способу забезпечення людського існування.
3.2.6. Моральність і право
Як форми суспільної свідомості моральність і право мають між собою багато спільного, так як виконують схожі функ-ції: регулюють поведінку людей в суспільстві.
Моральність і право являють собою сукупність від-носительно стійких норм, заснованих на загальнолюдських уявленнях про належне, справедливе і т.д. Ці норми мають загальний характер і поширюються на всіх членів суспільства. Моральність і право являють собою розгорнуті системи правил поведінки, що охоплюють практично всю сукупність суспільних відносин.
Головними ж відмінностями між ними є способи, кото-римі вони регулюють поведінку людей.
а) однозначно і детально зафіксовані в спеціальних до-кумента;
б) їх виконання забезпечується (при необхідності) заходами примусу за допомогою спеціального апарату правосуддя;
в) правосуддя здійснюється посадовими особами (пуття-рор, суддя та ін.) в особливих установах (суд, в'язниця і т.д.).
а) як правило, чітко не визначені;
б) підтримуються завдяки громадській думці або особистої переконаності людини;
в) мають неофіційний, рекомендаційний характер, їх нару-шення не підлягає покаранню, але викликає моральну санкцію (осуд), причому її здатний здійснити будь-яка людина або суспільство в цілому.
1. Які основні проблеми сучасної етики?
2. У чому полягають єдність і відмінність форм громад-ного свідомості?
3. Чи може твір мистецтва бути аморальним?
^. У чому гуманістичний сенс підприємницької діяль-ності?
5. Що є найвищою цінністю для релігійного світогляду зору?
4. Попов Л.А. Указ. соч.