У сучасній психолого-педагогічній літературі широ-ко обговорюється, в конкретних дослідженнях різнобічно вивчений-чає складну взаємодію педагога і учня. Одним з аспектів цієї багатогранної проблеми є об'єктно-суб'єктні відносини.
Загальновизнаним є положення, згідно з яким необхідна єдина спільна діяльність педагога і вчителя-ся, що припускає активність того й іншого. При повному раз-діленні цієї думки слід сказати, що в реальному действи-ності учень далеко не завжди не тільки не займає по-зицію активного учасника, але я не виступає в ролі об'єкта пе-дагогіческого впливу.
Якщо міркувати формально, то будь-який учень, включений-ний в навчально-виховний процес, виявляється об'єктом педагогічного впливу. Однак, якщо підходити до вирішення питання по суті, то учня доцільно розглядати в якості дійсного об'єкта педагогічного впливу тільки в тому випадку, коли під впливом цього впливу він зазнає змін, що відповідають цілям даного педагогічного впливу. Подібні зміни можуть бути більш-менш помітними і стійкими, вони можуть ставитися до обсягу і якості знань, вдосконалення умінь і нави-ків, перебудові відносин або зміни оцінок і т. Д. Орга-тельно у всіх випадках має бути відповідність змін, що відбуваються цілям педагогічного впливу.
На початкових етапах навчання особливо важливо мати на увазі тільки що доведені міркування. Молодший школяр лише поступово стає об'єктом педагогічного впливу (досить згадати такий загальновідомий приклад: на перших уроках діти не сприймають запитання вчителя до класу як від-носяться до кожного з них).
При несприятливих умовах розвиток молодшого школь-ника відповідно до цілей навчання і виховання може за-триматися, і він виявиться дійсним об'єктом педагогічний-ського впливу лише на більш пізніх ступенях.
У той же час очевидно, що становлення молодшого школь-ника в якості об'єкта педагогічного впливу принципи-ально обумовлено відбивної природою психічного, де-параметрів завершення розвитку учнів зовнішніми воздейст-виями, усіма умовами навколишньої дійсності.
Саме тому, що зовнішній вплив визначає психи-етичні особливості людини не безпосередньо, а заломлюючись через його діяльність, в якій висловлено активний початок особистості, поняття «суб'єкт» не тільки висловлює пізнавальне ставлення людини до діяльності, але і підкреслює можли-ність його ініціативи, самостійності.
Інакше кажучи, ми будемо вважати, що учень стає суб'єктом педагогічного впливу в тій мірі, в якій для нього виявляється можливим проявляти активність, самостійно-ність, усвідомлювати своє місце в єдиному навчально-вихователь-ном процесі. Однак, якщо мати на увазі, що молодший школяр лише поступово набуває якості об'єкта педагогічного впливу, то виявляється ще більш складним, суперечливий-вим і тривалим процес переходу від об'єкта до суб'єкта тако-го впливу.
(Цитати з роботи Раева А. І. Молодший школяр як об'єкт і суб'єкт
педагогічного впливу // Молодший школяр
як суб'єкт педагогічного впливу. -Л. 1989. С. 3-6)