Федоров Кирило 740851/05
Модернізація економіки Росії
Останні 20 років російська економіка функціонувала за рахунок колишніх досягнень, створених в епоху СРСР. Це відноситься, перш за все, до індустріальної потужності, житлово-комунальній сфері, інфраструктурі, ядерному потенціалу країни, розвіданими запасами нафти, газу і організації їх видобутку. Однак проїдання активів і підтримка екстенсивного економічного зростання не може тривати як завгодно довго, оскільки активи зношуються, морально застарівають. У зв'язку з цим виникає центральне питання: як розвиватися російському суспільству, економіці далі?
Модернізація економіки і суспільства - це поза всякими сумнівами системна модернізація. Ставлячи завдання саме так, безумовно, визнається де-факто низька системна ефективність російської суспільної системи (якщо змін вимагають практично всі громадські підсистеми одночасно, то в наявності системну кризу суспільства) і низький рівень життя населення, дисфункція системи управління. Однак позасистемна постановка і відсутність уточнення змісту такої модернізації, як і відсутність її плану, підривають можливість досягнення необхідних результатів, та й власне підривають правильність розуміння змісту модернізації.
Узагальнюючи, слід зазначити, що в Росії існує яскрава проблема правильної постановки завдання модернізації. Причому аспект культури і моральності тут не варто скидати з рахунків. Актуальними стають такі питання:
1. Чи можлива модернізація за рахунок сировинного комплексу країни, якщо врахувати, що ефективність нафтогазової галузі постійно знижується, а інфляція витрат стає все більш регламентує функціонування цієї галузі, в тому числі з причини технологічної відсталості і відсутності необхідного капіталу?
2. Наскільки можливо модернізувати економіку, зберігаючи завдання подвоєння ВВП, і який повинні бути глибина модернізації? Крім того, наскільки адекватно проголошення завдань модернізації в умовах дефіциту ліквідності і фінансово-економічної кризи, чи є модернізація етапним плануванням подолання кризи і інерційних посткризових явищ, а потім вже зміною господарських пропорцій і який її алгоритм?
3. Чи можливо модернізувати економіку при неправильній постановці цілей модернізації і відсутності розуміння її змісту? Наприклад, якщо структура національного багатства країн Заходу така, що 65% припадає на людський капітал, 15% - на природно-ресурсний і 20% - на фізичний, а для Росії все з точністю навпаки, тобто 65% - на природно-ресурсний, 20% - на фізичний і 15% - на людський, то чи слід під модернізацією розуміти зміна цього співвідношення?
4. Чому модернізацію економіки не розглядати як структурну задачу формування відповідних господарських пропорцій? Адже це потрібно для розгляду проектувальної завдання, використання методів планування і підбору необхідного інструментарію, що впливає на компоненти цієї та передбачуваної (бажаної) структури.
Тільки просунувшись в частині відповідей на поставлені питання і зрозумівши причини кризи всередині самої економічної науки, можна підійти до створення нової моделі сучасного суспільного розвитку, модифікуючи неефективну і зжила себе капіталістичну форму суспільного відтворення і соціо-культурного розвитку.
Поняття «ремонт» включає не тільки усунення несправностей, а й підтримання експлуатаційних показників об'єкта. Іншими словами, ремонтні роботи спрямовані на відновлення повноцінного виконання об'єктом своїх функцій.
Термін «модернізація» передбачає заміну вузлів, причому ці вузли повинні бути справні. Якщо замінюється несправний вузол, то такі роботи не є модернізацією, а ремонтом. Якщо ж ніякі вузли не замінюються, то такі роботи є дооборудованием.
Таким чином, для правильного застосування терміна «модернізація» слід чітко розуміти, що означає заміна справної частини: частина повинна бути справною до заміни, але не обов'язково повинна залишатися такою після демонтажу.