Моделі економіки є спрощене відображення найбільш істотних раціональних властивостей системи господарювання в країнах з розвиненою ринковою (змішаної) економікою.
У всіх країнах є свої підходи, відмінні риси ринкових умов господарювання. Але разом з тим у всіх моделей є і загальні риси, до числа яких можна віднести:
- наявність різноманітних форм власності;
- розвиток системи вільної конкуренції;
- поширення підприємницької діяльності;
- певна система державного регулювання.
У літературі виділяють сім основних моделей змішаної економіки.
Американська модель або «ліберальна модель капіталізму» характеризується наступними особливостями:
- малою питомою вагою державної власності і мінімальної регулюючої роллю держави (10%);
- всебічною заохоченням підприємництва (80% нових робочих місць створюється за рахунок малого підприємництва);
- різкою диференціацією на багатих і бідних;
- великим різницею у рівнях заробітної плати між главою фірми і службовцями (110-кратний розрив);
- створюється прийнятний рівень життя малозабезпеченим групам населення.
На відміну від американської японська модель характеризується:
- високим рівнем державного впливу на основні напрямки економіки;
- складанням довгострокових планів розвитку економіки;
- незначним розходженням у рівні заробітної плати між главою фірми і службовцями (17-кратний розрив);
- широким розповсюдженням довічного найму працівників, залученням працівників до управління;
- планування (таргетування) основних макроекономічних показників;
- вирішальна роль належить банкам, центральному банку надана повна автономія;
- відмінності в рівні заробітної плати незначні (23-крат-ні).
Шведська модель. Відмінними рисами моделі є:
- активне державне втручання в процес ціноутворення через встановлення фіксованих цін;
- низький рівень безробіття;
- висока питома вага державного сектора (наприклад, сума державних витрат становить 62% від ВНП);
- велика частина послуг надається державним сектором безкоштовно.
Французька модель. Ця модель - середнє між американською і німецькою. У ній:
- висока регулююча роль держави;
- індикативне планування (з 1947 р складаються 5-річні плани розвитку);
- значні масштаби прямої підприємницької діяльності держави;
- втручання держави в процес накопичення капіталу.
Південнокорейська модель цікава тим, що її використання дозволило Південній Кореї за короткий термін з відсталої країни перетворитися на передову індустріальну державу. Вона включає наступні економічні важелі:
- широко використовується планування економічного розвитку (з 1962 р розробляються 5-річні плани);
- тривалий час діяла державна монополія в кредитно-фінансовій сфері;
- держава сконцентрувала у своїх руках значні фінансові і валютні ресурси, які використовує для розвитку пріоритетних галузей;
- регулювання зовнішньоекономічної сфери спрямовано на стимулювання експорту і обмеження імпорту. Проблеми експорту знаходяться під особливим контролем;
- створені фонди стабілізації цін.
Китайська модель. Реформи в КНР почалися з 1984 р після переходу села на подвірний підряд. При виборі моделі економічного розвитку китайські вчені розробили «змішану» модель, варіанти якої вже реалізовувалися в Угорщині, Чехословаччині. Сутність моделі полягає в тому, що ринковий механізм функціонує в умовах державного регулювання. Наявність планової економіки, з одного боку, забезпечувало поєднання інтересів трьох сторін - держави, підприємств і окремого працівника, ринкове регулювання - функціонування різних ринків, що регулюються державою. Основні риси моделі:
- суспільна власність на найважливіші засоби виробництва. У господарстві мають місце різні форми власності і методи господарювання, але при цьому провідна роль як і раніше зберігається за громадськими формами. На частку державного сектора припадає 56% випуску готової продукції, колективних підприємств - 36%, приватних - 5%;
- здача підприємств в оренду, випуск акцій підприємств у вільний продаж;
- нові методи господарювання дозволяють підприємствам частину продукції (надпланової) продавати за ринковими цінами (ринкові ціни приблизно на 20% вище цін, встановлених державних);
- широко використовується планування.
Таким чином, навіть наявність одних і тих же елементів в економічній системі і однорідність властивостей системи не заважають прояву специфіки в рамках національних кордонів економіки. Значну роль для прояву специфіки грають різного роду інститути.