Міжнародні організації як суб'єкти міжнародного права

Міжнародні організації створюються первинними суб'єктами міжнародного права на основі угоди між ними, тому відносяться до групи вторинних (похідних) суб'єктів міжнародного права. Дані угоди є установчими актами міжнародних організацій. У цих актах визначаються цілі та завдання організації, її організаційно-структурний порядок і регулюються відносини організації з державами-членами.







На відміну від держав, міжнародні організації є специфічним суб'єктом міжнародного права. Так, вони не володіють суверенітетом і своєю територією. Вступати в міжнародно-правові відносини міжнародна організація може лише в межах своєї компетенції, визначеної в її установчому документі - статуті. Відповідно до установчих актами міжнародних організацій держави-члени можуть мати свої представництва при них, а представництво організацій в зазначених державах - відносно рідкісне явище. Спеціальна правоздатність міжнародних організацій полягає також в тому, що вони не можуть бути стороною в суперечці, розглянутому Міжнародним Судом ООН. Відомо, що такою стороною може бути тільки держава.

Все це свідчить про те, що спеціальна правоздатність міжнародних організацій відрізняється від універсальної правоздатності головних суб'єктів міжнародного права - держав.

§ 8. Міжнародний правосуб'єктність державно-подібних утворень

"Вільні міста" в минулому мали спеціальний міжнародно-правовий статус, який визначався відповідним договором. Одним з таких договорів був Віденський трактат 1815 р який закріпив за Краковом статус "вільного, незалежного і абсолютно нейтралізованого" міста. Краків мав цей статус до 1846 р За Версальським мирним договору 1919 р Данциг (Гданськ) отримав особливий статус "вільної держави". Даний статус Данцига проіснував до 1939 р Створення "Вільної території Трієст" було передбачено по Мирним договором з Італією 1947 р Фактично ж вона не була утворена, а її частини ввійшли до складу Італії і Югославії.







Ватикан - єдине державно-подібне утворення, що існує нині на міжнародній арені. Незважаючи на те, що Ватикан має всі атрибути суверенної держави (власна територія, населення, система органів влади), в міжнародних відносинах він правомірно вважається вторинним суб'єктом міжнародного права. Пояснюється це тим, що в цьому столітті Ватикан конституювався як суб'єкт міжнародного права в силу міжнародної угоди, укладеної між Святим престолом (так Ватикан офіційно іменується в міжнародних актах) і Італійської монархією в 1929 р (Латеранські угоди). У 1984 р між Ватиканом та Італійською Республікою було укладено нову угоду про статус Святійшого престолу, яке підтвердило принципові положення Латеранських угод 1929 р Угода 1984 р діє по теперішній час.

Ватикан як суб'єкт міжнародного права підтримує активні зовнішні зв'язки з багатьма державами світу і особливо з тими, де великий вплив католицької церкви. Найсвятіший Престол має статус спостерігача в ООН, МОП, ЮНЕСКО та інших міжнародних організаціях; є членом Всесвітнього поштового союзу, Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнародного союзу електрозв'язку та ін .; бере участь в роботі багатьох міжнародних конференцій; укладає двосторонні та багатосторонні договори, тим самим реалізуючи свою міжнародну правосуб'єктність.

B літературі можна зустріти твердження, що державно-подібним утворенням є і Мальтійський орден, створений у період хрестових походів як військова й медична організація. Орден керував Родосом (острів в Егейському морі) з 1309 по тисячі п'ятсот двадцять два рр. а в 1530 був переданий Мальті за договором з Карлом V як володіння Сицилійського королівства. Даний статус Орден втратив в 1798 р У 1834 р Мальтійський орден був трансформований в філантропічної організацію з місцезнаходженням в Римі. Він не має ні своєї території, ні населення, тому навряд чи можна визнавати за ним міжнародну правосуб'єктність як державно-подібного освіти, незважаючи на те, що він підтримує дипломатичні відносини більш, ніж з 40 державами.







Схожі статті