Ще влітку минулого року "Карельська Губернiя" в статті "Есесівці під Кестеньга" розповіла про знайдений пошуковим загоном "За батьківщину" місці загибелі норвезького добровольчого лижного навчального батальйону дивізії СС "Норд". Пройшов рік, і нові знахідки свідчать, що не дарма солдати Третього рейху відчайдушно відбивалися на Півночі Карелії від наступаючих частин Червоної армії: їм було що приховувати.
"Мертва голова"
За норвезьким батальйоном СС, який тримав оборону на сопках Хассельмана (наше назва обривисті) і Капролат, була ще одна лінія оборони, яку можна назвати основною. Тут, у Елетьозера, в бій з червоноармійцями вступили гірські єгері СС. До слова, якщо СС можна назвати елітою німецької армії, то гірські єгері СС були елітою в еліті. Фінських військ в цьому місці Карельського фронту не було з 1942 року. Виникає питання, що робили добірні частини CC на спокійному Карельському фронті довгий час? Адже закопатися в землю і тримати оборону цілком могли резервісти, а елітні підрозділи можна було використовувати в боях під Москвою, Сталінградом, на Курській дузі.
Ще один нюанс: німецькі війська зробили ряд відчайдушних контратак, щоб прорватися до єгерям, оточеним у Елетьозера в 1944 році.
- Контратаки були дуже серйозні. Ми знайшли в одному місці 19 німців, що лежать на нашій колючці, і ще багато останків на болоті, - каже командир пошукового загону "За батьківщину" Віктор Комков. - Німці йшли на прорив безпосередньо, в лобову атаку, та ще через мінне поле. Як наші штрафбат. А ззаду йшли санітари з носилками, ми там троє німецьких носилок знайшли.
Заради чого або заради кого приносилися в жертву німецькі солдати? І для кого призначалися носилки заводського виготовлення, якщо в лісі підручного матеріалу хоч завались?
- Важко сказати, - продовжує Віктор Комков. - Там, можливо, штаб якоїсь був. Тому що знайдено велике бліндажного містечко. А можливо, визволяли з оточення якогось великого чину, або документи секретні, або ще щось секретне було.
Що ж ще такого секретного могло бути в непрохідних лісах і болотах Північної Карелії? Який інтерес був у гітлерівців облаштовуватися там дуже серйозно? Адже в лісах під Кестеньга були побудовані пилорами, електростанції. Електророзетки були навіть в траншеях, не кажучи про бліндажах, і солдати могли включати там світло. І ще одна загадка: знайдений в лісі під Кестеньга медальйон есесівця дивізії "Тотенкопф" - "Мертва голова". Відомо, що "мертвоголовие" виконували функції охоронців в таборах смерті. Але на Півночі Карелії таких таборів не було. А охоронці були. Що вони там робили, кого або що охороняли?
Гітлер знав толк в магії
Пристрасть вищих чинів Третього рейху, як і самого фюрера до окультних наук, загальновідомо. Але питань досі більше, ніж відповідей. Ось лише деякі з них. Що шукала експедиція СС, що проходила під егідою окультної і містичної організації "Аненербе", на далекому Тибеті в 1938 році? І чому есесівців пустили туди, куди європейцям шлях був замовлений? Які цілі переслідувала інша експедиція СС - не куди-небудь, а в Антарктиду? Чому в останні роки війни основні фінанси рейху фюрер кидає нема на танки і літаки, а на загадкові і досить примарні проекти тієї ж "Аненербе"? Чи не означає це, що проекти вже перебували на межі реалізації? Чому на Нюрнберзькому процесі так різко перервали допит штандартенфюрера СС Вольфрама Зіверса - генерального секретаря "Аненербе", як тільки він почав називати імена? І чому простого полковника СС так поспішно розстріляли в числі найголовніших військових злочинців Третього рейху?
Чому саме доктор Камерон, який був присутній в Нюрнберзі у складі американської делегації і вивчав діяльність "Аненербе", потім очолив проект ЦРУ "Синій птах", в рамках якого велися розробки по психопрограмування і психотроника?
Сама назва "Аненербе" мало що говорить людям, знайомим з історією Третього рейху поверхнево. Тим часом досить сказати, що президентом її був Генріх Гіммлер і він зобов'язував своїм підлеглим тотальний пошук всіх архівів і документів національних спеціальних служб, наукових лабораторій, масонських таємних товариств і окультних сект, бажано по всьому світу. У кожну знову окуповану вермахтом країну негайно відправлялася спеціальна експедиція "Аненербе".
СС йшов по сліду НКВД?
Природно припустити, що і Північна Карелія викликала інтерес цієї магічної організації. Адже напевно їй було відомо про експедицію академіка Олександра Барченко на Кольський півострів і Північ Карелії в 1920-1921 роках. Офіційно вона проходила під егідою Інституту вивчення мозку, проте відомо, що роботи Барченко по хіромантії, телепатії та парапсихології вельми цікавили самого Фелікса Дзержинського. Його навіть запросили на роботу в спецвідділ ОГПУ. На Північ ж Барченко поїхав шукати древню цивілізацію - Гіперборею. І знайшов.
Записи та щоденники цієї експедиції згинули в підвалах НКВС після арешту Олександра Барченко в 1937 році. Самого ж вченого розстріляли через 15 хвилин після винесення смертного вироку.
Може бути, саме есесівці містичної організації "Аненербе" влаштувалися в сорокові роки в лісах під Кестеньга?
У 1936 році в СС була введена шпага власного зразка. Існувало чотири її різновиди: для командирів низової ланки (Unterfuehrerdegen), для кандидатів в командири низової ланки і командири (обидві називалися Bewerberdegen) і почесна шпага РФСС (Ehrendegen des RFSS). Якщо перші три можна було купити, то четверта вручалася Гіммлером обраним командирам СС. При врученні він вимовляв: "Я вручаю Вам шпагу СС. Ніколи не відкривайте її без необхідності. Ніколи не вкладайте її в піхви, що не захистивши свою честь".
Прибульці?
Ще одне підтвердження того, що під Кестеньга є чим зайнятися магам, - рапорт лікаря в місцеве відділення КДБ, написаний в 1980 році. У п'яти кілометрах від селища стався випадок, про який довго говорили в наукових колах, але в радянській пресі про нього ніколи не повідомлялося. Два місцевих жителя - Арі Сарва і Мауро Еркко - побачили в лісі недалеко від Топозеро летить, який яскраво світився, який раптово зупинився над ними. Арі відчув, що хтось штовхнув його в спину. Оглянувшись, він побачив істоту зростом приблизно метр, в комбінезоні і в шоломі, як здалося обом - без особи, тобто замість особи була гладка поверхня. Істота трохи постояло, потім взяло в руки чорну трубку, що висіла у нього на шиї, і направило її на Арі. Обидва очевидця на кілька хвилин втратили зір, а коли прозріли, то Арі відчув, що права частина тіла у нього паралізована. Двоє московських вчених розслідували цю справу і прийшли до висновку, що ці прості, не дуже освічені хлопці просто не змогли б придумати такий історії. Та й четверо місцевих жителів заявили, що бачили в небі якийсь яскравий промінь, що пронісся, як снаряд, на неймовірної швидкості.
Щось подібне бачили і пошуковики загону "За батьківщину" влітку нинішнього року: "Тільки-но ми виїхали на трасу лоухи - Кестеньга, як побачили щось схоже на падаючу зірку, але яскраво-білого кольору і летить з величезною швидкістю над землею. Цей об'єкт пролетів над нами і зник. Те ж саме повторилося приблизно через п'ять кілометрів ".
Смерть підсилює аномалію
Наших пошукових систем можна назвати романтиками, але вигадниками навряд чи. Відкриваючи таємниці сорокових-рокових, вони стикаються з незрозумілим частіше, ніж можна уявити. Наприклад, під Кестеньга були знайдені частини приладу, пояснити призначення якого з ходу не вдалося. А іноді бувають і зовсім дивні збіги.
- Я одного разу порівняв карти Карелії в роки війни і новітніх геологічних розломів, - розповів "Карельської Губернiі" Віктор Комков. - І вийшло, що лінія фронту три роки проходила по ним. А розломи - це практично завжди аномальна зона. У нас же аномальність ще й посилена масовою загибеллю людей.
Іноді ж дивацтва легко пояснити, але дуже сумно. Виявлені на сопці Стрімчастої останки червоноармійця вдалося ідентифікувати по медалі "За відвагу". І виявилося, що він числиться похованим у братській могилі. Разом з ним в присипаної воронці були ще п'ятеро наших солдатів. Можливо, вони теж по документам покояться десь біля Вічного вогню.
А останки 55 норвезьких солдат перевезені пошуковим загоном до Петрозаводська. Однак ніхто - ні карельське уряд, ні норвезькі влади - поки не відповідають керівництву загону "За батьківщину", що з ними робити далі. Взимку Віктор Комков планує попрацювати в архіві в Подольську, щоб з'ясувати подробиці бойових операцій на Півночі Карелії. А влітку пошуковики знову виїдуть на сопку обривисті. Хтозна, може, саме їм доведеться розкрити одну з таємниць Третього рейху.
