анотація:
Четверта книга про пригоди Дарта.
Частина перша
- Також у своїй незмінній доброті, печась про добробут і процвітання васалів, його королівська величність Керрідан, довіряє леді Мері турботу про безпеку лорда Дарта, - проголосив герольд і умолкнув підняв погляд на мене.
А я, зціпивши грамоти, що підтверджують права на володіння і титул, щосили намагався стримати свій порив і не закинути їх прямо до трону і не оголосити привселюдно все, що думаю про таких благодійників. Мало того, що ці хитромудрі годованці сатійскіх гієн надали мені лені володіння в пустки, так ще й наглядача визначили. Ні, демон з ними, з землями, нехай будуть в пустки, але докласти стільки зусиль і так і не позбутися від постійної присутності цього звабливого проби несе смерть ...
Охопило мене обурення, прямо штовхало на необдумані кроки. Шалено хотілося прикінчити цих мерзенних представниць кланів, змовляються зі мною про умови передачі порталу. І нехай моїми новими володіннями незабаром стануть холодні підземелля і злі тюремники, але яке невимовне задоволення я отримаю, придушивши цих гадина ...
Або хоча б просто подивитися в їх підлі очі. Хоча, що з того? Їх цим не збентежити - мабуть, не одну сотню людей в своєму житті підставили, і не коробить вже, напевно, скоєне. Таких на дибу потрібно, а не совістити. Гадюки ... Це саме вони таке занепокоєння про мене проявили. Точно вони.
Покосившись на варту біля мене Мері, незворушно розглядала охоронців короля, я перевів погляд на стурбованого моїм мовчанням герольда. Що я ще й дякувати за це повинен? Мало не обурився я вголос. І зрозумів - саме цього від мене і чекають. Навіть шум в залі вщух, всіх зацікавило моє мовчання. Почули щось інтригани придворні ... Або попереджені заздалегідь ... Як би не так, не дочекаєтеся ви нічого.
- Дякую вам, ваша величність, - сказав я.
- Я з честю виконаю належне ваша величність, - через мить додала Мері.
Коротко поклонившись, ми зрушили назад, а наше місце миттєво зайняли дві дівчини - відзначилися в сутичці з работоргівцями. За безмірну хоробрість в бою і знищення проник на територію Елора загону їх вирішили нагородити, і тепер герольд звеличував їх заслуги перед вітчизною.
- Прийміть мої поздоровлення барон, - неголосно сказала Естер підібрати до мене зі спини і, обернувшись, я встиг помітити промайнула усмішку.
- Ви знали? - прямо запитав я, дивлячись їй в очі.
- Безсумнівно, - майнула на її обличчі ще одна усмішка. - За яким демоном я по-твоєму вчора цілу годину розпиналася вбиваючи в тебе поняття про пристойність і неприпустимість порушення церемонії.
- Могли і сказати, - холодно сказав я.
- Щоб ти що-небудь накоїв до принесення васальної присяги? А відповідати б за твої витівки довелося Мері? Ні вже, рідна племінниця мені дорожче, ніж обізнаність одного норовливого хлопчаки.
- Чому саме Мері? - поцікавився я у голови Таємної варти. - Раз вже ви про неї так пече? Невже у вас інших наглядачів не знайшлося?
- Чому ж, знайшлося. Кіра, наприклад, дуже підходила для нагляду за тобою.
Це мене добило. Ось вже дійсно справжня наглядачка. З нею б ми точно відразу бійку затіяли і кого-то після неї в темницю запроторили. За вбивство. Виходить те, що трапилося ще не найгірше з можливого.
- Мої вітання, - наблизилася до нас жінка поважного віку в плаття вогняного шовку, супроводжувана двома супутницями в костюмах з СУОР.
- Дякую вам леді, - коротко вклонився я.
- Леді вернади, - представилася вона і посміхнулася. - Зізнатися, ви мене заінтригували. Примудрилися нанести настільки неабиякий збиток ввіреній мені скарбниці, що я тепер боюся появи нових добутливим мисливців. - І неголосно розсміялася, показуючи, що це не більше ніж жарт.
- Хіба це неабиякий? - посміхнувся я. - От якби вам довелося виявлені в покинуте місто артефакти викуповувати ...
- Милостиві боги упаслі мене від таких жахів, - посміхнулася володарка королівської скарбниці. - В такому разі нас чекало розорення.
- Та вже ... - спробував я уявити необхідну для цього суму. - Вигідна угода вийшла - клаптик неживих земель в обмін на незліченні багатства покинути місто.
- Що ви барон, - підняла брови леді вернади, - який же це клаптик? Невже ви ще з паперами не ознайомилися? Так ваші володіння побільше багатьох графств, а то і герцогств.
- Одрадна звістку, - посміхнувся я, трохи сердячись на тонкі кпини скарбника. - А то я вже турбуватися почав, що і пристойний замок там не поміститься. Думав, доведеться ще земель купувати.
- Чи не доведеться, - похитала головою жінка. - До того ж не можна купити землі так от запросто. - І побачивши здивування на моєму обличчі, пояснила. - Вони тільки як ціле можуть існувати, і частинами не продаються. Та й то якщо з долею через борги або з іншої причини доводиться розлучатися, викуповує їх майже завжди сюзерен цю людину. Це зроблено, щоб володіння не дробилися на дійсно крихітні шматки, що і халупу чи не поставити. Так що шанс обзавестися новими володіннями у вас невеликий.
Ось це шквал! Немов божевільний удар стихії він на мить приголомшує і захльостує власні емоції, змушуючи відчути себе потопаючої в безмежному океані комашкою. Чудова переживання. Відчувши донёсшійся до неї шалений порив емоцій, в яких перегукувалися обурення, лють і злість, Мері скосила очі на що стоїть поруч новоспеченого барона накинувшись на плече темно-синій плащ і знову зазнала невелике роздратування, побачивши цей безглуздий герб - двох демонів кидають кістки. Цей натяк на їх спільні заняття з кубиками-кістками був недоречний на родовому символі, але переконати норовливого партнера так і не вдалося. Мало того, він ще й робив вигляд, що не помічає цього подібності з їх вправами.