Мілла (Millet) Жан Фран-суа (4.10.1814, Грю-ши, поблизу Шер-бу-ра - 20.1.1875, дер. Бар-бі-зон, біля Па-ри-жа), франц. жи-во-пі-сец і гра-фік. Про-ис-хо-дил з кре-сть-ян-ської се-мьі, мавши-шей зе-мель-ний на-справ в Нор-ман-дии; до 18 років за-ні-малий-ся кре-сть-ян-ським тру-дом. Вчив-ся жи-во-пі-сі в Шер-бу-ре у Б. Дю-му-се-ля і Л. Т. Ланг-Луа (вчених-ні-ка А. Ж. Гро). За-лу-чив сти-пен-дию від му-ні-ци-па-ли-ті-та Шер-бу-ра, обу-чал-ся в мас-тер-ської П. Де-ла-ро-ша в Па-ри-же (1837-38), изу-чал пра-цю-ти ста-яких мас-ті-рів в Лув-ре, так-же твор-че-ст-во Е. Де-лак-руа ; ув-ле-че-ня позов-вом Мі-ке-ланд-же-ло в даль-ней-шем від-ра-зи-лось в скульп-тур-ної трак-тов-ке форм в його жи-во- пі-сі. Ра-ді за-ра-бот-ка М. пі-сал жан-ро-ші сцен-ки в ду-хе 18 в. але гол. об-ла-стю його ран-ні-го твор-че-ст-ва б-ли порт-ре-ти, від-ме-чен-ні ес-ті-ст-вен-но-стю і ис-крен- но-стю: ба-буш-ки ху-дож-ні-ка (1834), ж-ни (П. В. Воно) і ав-то-порт-рет (обидва 1841 Му-зей витончений-них ви- кусства, Бос-тон), «Мор-ської офі-цер» (1845, Му-зей витончений-них ис-кусства і ке-ра-мі-ки, Ру-ан) і ін. В кін. 1840-х рр. ство-дав ряд ре-ліг. кар-тин ( «Св. Ії-ро-ним», «Агар», обидві 1849 Му-зей Міс-даг, ДАА-га).
Ж. Ф. Мілле. «Анжелюс» ( «Вечірня молитва»). 1857-59. Музей Орсе (Париж).
У 1849 М. по-се-лив-ся в дер. Бар-бі-зон (поблизу Фон-ТЕНБ-ло), де сблі-зил-ся з ху-дож-ні-ка-ми бар-бі-зон-ської шко-ли (пре-ж-де все-го з Т. Рус-зі). Він пі-сал пий через пані та епіч. кар-ти-ни, з-бра-жаю-щие де-ре-вен-ську життя: «Ве-яль-щик» (1848, ча-ст-ний-бра-ня, США), «Сея тель »(1850, Мет-ро-по-чи-тен-му-зей, Нью-Йорк),« з-бі-ра-тель-ні-ці ко-лось-їв »(1857, му-зей Ор -се, Па-риж), «Кре-сть-ян-ки з хво-ро-стом» (1858, Ер-ми-таж, С.-Пе-тер-бург), «Че-ло-вік з мо -ти-гой »(1863, му-зей Ор-се) і ін. Точ-ність в пе-ре-да-че оді-ж-ди, пий-за-жа, еко-ном-ва від-то- чен-ність ха-рак-тер-но-го твер-та, кон-крет-ність про ра поклик з-че-та-ють-ся у М. з мо-ну-мен-та-лі -за-ци-їй і обоб-ще-ні-му фор-ми в со-від-вет-ст-вії з його прин-ци-пом: «. в ис-кус-ст-ве на-до мати ве-ду-щую пер-по-ідею і ви-ра-жати її крас-но-ре-чи-під ... з си-лій, як че-ка-Нят ме-даль ». Об-ра-зи М. слів-но осі-ня-ет тінь Вер-ги-лія, вос-пев-ше-го в сво-їх «Ге-ор-ги-ках» тру-ди зем-ле-дель -ка. Клас-січ. яс-ність когось по-зи-ції, гар-мо-нич-ність НЕ-яр-ких, але чис-тих то-нов, плав-ні чи-ванні сі-лу-етов, м'я-кий, зо- ло-ти-стий світло, об'єк-е-ді-няю-щий про-країн-ст-вен-ні пла-ни, ство-да-ють ощу-ще-ня під-лін-но му житті-ні, пре- тво-Рен-ної в ху-дож. об-раз. Од-на з гл. ра-бот М. - кар-ти-на «Ан-же-Люс» ( «Ве-чер-ня мо-літ-ва», 1857-59, му-зей Ор-се), де з-бра-же ни чоловік-чи-на і дружин щі на, скло-нив-ши-е-ся по-сере-ді по-ля в ти-хой мо-літ-ве при зву-ках да-ле-ко го ко-ло-ко-ла. Оби-ден-ва сце-на з кре-сть-ян-ської жит-ні при-про-ре-та-ет тут ха-рак-тер фі-лос. прит-чи про смислі-ле б-ку. Іс-пол-понял так-же офор-ти (з 1855; «Зем-ле-ко-пи», «Сея-тель» та ін.).
Пра-цю-ти М. по-впливав-чи на фор-ми-ро-ва-ня ран-ні-го твор-че-ст-ва В. Ван Го-га; його об-ра-зи ци-ти-ро-вал в сво-їх про-з-ве-де-ні-ях С. Так-ли.