Таким чином, навіть в рабовласницькому суспільстві держава надавала певні суспільні блага для своїх громадян. Природно, що вони присвоювалися в основному самим государем і його наближеними та про суспільних благах для всіх підданих тут говорити ще рано. Однак для їх надання державі требова-лись певні ресурси як в натуральній, так і в грошовій формі. Звідси й виникали податки - спочатку в натуральній (подати), а потім і в грошовій формі.
Саме поєднання двох клітинок (джерел), що зумовили воз-нення фінансів, - держави і податків в їх грошовій формі - по-народжує феномен державних (публічних) фінансів з властивими їм атрибутами - податками, державним бюджетом, державним кредитом (боргом). Це сталося при відділенні державної скарбниці від власності монарха (в Європі в XVI-XVII ст.) І перехід в основному до грошової (вартісної) формі справляння податків, що поро-діло відповідний фіскальний апарат. У цей період виник і став застосовуватися термін «фінанси». Етимологічно він бере свій початок від латинських слів «finis», тобто кінець, і «financia» - готівку, дохід. У середньовічній латині їх вживали для позначення терміну платежу і документів, які доводять погашення боргу після закінчення угоди. Спочатку у Франції, а з кінця XVII ст. і в інших європейських дер-ствах під словом «фінанси» (finance) стали розуміти всю сукупність грошового господарства держави (його доходи, витрати і борги). У XVIII ст. цей термін стали застосовувати і в Росії. До початку XX в. його вживали в порівняно вузькому сенсі - саме державних фінансів, що ми і знаходимо в наведеному вище визначенні В. І. Даля.
З розвитком капіталізму, акціонерних (корпоративних) форм підприємництва, зрощенням промислового і банківського капіталу; появою різноманітних фінансових інститутів, що займаються акумуляцією і перерозподілом вільних коштів (фінансових посередників) термін «фінанси» виходить за рамки його вузького розуміння тільки як державних (публічних) фінансів. Його стали використовувати в більш широкому сенсі, включаючи в це поняття і фінанси господарюючих суб'єктів (організацій, підприємств, корпорацій) - надалі фінанси підприємств. Відповідно сформувалися і дві відносно самостійні науки про фінанси - наука про державні фінанси і наука про фінанси підприємств, організацій, корпорацій, тобто господарюючих суб'єктів (фінансовий менеджмент).
Перша вивчає суспільні відносини та найбільш раціональні способи формування і використання централізованих (громадських) грошових фондів, необхідних для виконання основних функцій держави. Друга - найбільш раціональні форми створення і використання грошових потоків, фондів і капіталу в рамках кругообігу коштів окремого підприємства (корпорації) з метою забезпечення інтересів порівняно вузького кола засновників (акціонерів), а не суспільства в цілому. Об'єднує ці науки їх загальна основа - вивчення, дослідження способів найбільш раціонального управління процесами надходження і витрачання дефіцитних грошових ресурсів на протя-жении певного періоду часу. Це пов'язано, по-перше, з тим, що надходження доходів і формування витрат, як правило, не співпадає-ють в часі, а по-друге, самі доходи і витрати не можуть бути точно визначені ні тим, хто приймає рішення, ні ким -або іншим. Вони носять прогнозний, імовірнісний характер як для держави, так і для господарюючого суб'єкта (домогосподарства). Це вимагає застосування найрізноманітніших фінансових інструментів і рішень для вирівнювання тимчасових розривів між надходженнями доходів і здійсненням витрат, достовірного визначення їх прогнозних (планових) значень і зниження різних ризиків, що впливають на доходи і видатки. Докладне вивчення цих інструментів і способів прийняття обґрунтованих рішень стратегічного і тактичного характеру вивчає спеціальна прикладна наука - фінансовий менеджмент, основи якого розглянуті в гл. 8 цього підручника.
Таким чином, якщо гроші - це загальний еквівалент, що вимірює витрати праці і інших ресурсів виробників, то фінанси - це сово-купность грошових вартісних відносин, пов'язаних з формуванням і використанням різних грошових фондів в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП). До причин, що породжує фінанси, можна віднести існування держави; раз-витие товарно-грошових відносин; поява податків в грошовій фор-ме; рух капіталу, активів і пов'язаних з ними грошових потоків.
На відміну від чисто грошових фінансові відносини мають своїм природним атрибутом - регламентацією державою. Фінансові відносини завжди опосередковані певними правовими актами, рекомендаціями, стандартами, в тій чи іншій мірі регламентують-ські їх.
Таким чином, державні фінанси являють собою сово-купность перерозподільних грошових відносин, регламентований державою, пов'язаних з формуванням і використанням централізованих (громадських) грошових фондів (доходів), необхідних державі для виконання своїх функцій. Їм притаманні такі ознаки. діючі тільки в сукупності:
• ці відносини - завжди грошові, вони викликані фактом існування держави і носять регламентований характер;
• ці відносини пов'язані з перерозподілом вже розподіленого
(На рівні господарюючих суб'єктів) валового внутрішнього продукту.
Весь процес перерозподілу ВВП обслуговується державним-ними фінансами на основі формування і використання централізованих (громадських) фондів грошових коштів. До централізованих (громадським) фондам відносять бюджети всіх рівнів, а також цільові! »Позабюджетні фонди:
-Пенсіонний фонд РФ (ПФР);
-Федеральний і територіальні фонди обов'язкового медицин-ського страхування (Ф О С М).
За допомогою системи централізованих фондів в Російській Феде-рації перерозподіляється близько 40% вартості ВВП, в тому числі через консолідований бюджет - приблизно 27%. Весь цей перерас-пределітельний процес обслуговують державні фінанси.
Однак, як зазначалося вище, поряд з державними фінансами існують фінанси організацій (підприємств) або корпорацій (під по-останньої зазвичай розуміють фінанси відкритих акціонерних товариств). Обидві ці відносно самостійні сфери можна об'єднати одним загальним поняттям - фінанси в широкому сенсі слова, маючи на увазі більш широке трактування їх змісту, ніж державні фінанси.
Сукупність відносин, що характеризують фінанси господарству-чих суб'єктів, більш детально буде розглянута в гл. 8 цього Підручника.
• формування грошових фондів (доходів);
• використання грошових фондів (доходів);
• контроль (з певними застереженнями), який притаманний процесу як формування, так і використання грошових фондів (доходів); етафункція спрямована на створення суспільних умов для осуществле-ня контролю (див. параграф 2.6).
Можна зробити наступні висновки.