Гуманістичний підхід законодавця до відповідальності неповнолітніх правопорушників в современнойУкаіни, що відображає прийняті российcкие Федерацією Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядського керівні принципи) і Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх ( «Пекінські правила»), вимагає реалізації особистісного підходу до неповнолітнього на всіх етапах розслідування у кримінальній де лу. У чинному КПК України провадження у справах неповнолітніх присвячена окрема глава - глава 50, чітко регламентує проведення окремих слідчих дій з неповнолітніми, пріоритетним з цих дій в частині збирання, перевірки, оцінки і використання доказів є допит.
Допит як комунікативний процес передбачає взаємообмін діями, інформацією і станами включених в нього суб'єктів, тому для досягнення юристом своїх професійно важливих цілей (в першу чергу, встановлення істини у кримінальній справі) професійне спілкування вимагає ретельної підготовленості та методичної оснащеності. Оскільки взаємозв'язку між учасниками комунікативного процесу носять двосторонній характер, співвідношення між вербальними і невербальними засобами в процесі спілкування визначається характером спільно розв'язуваної задачі і умовами спільної діяльності. Для того щоб поставлена перед юристом завдання в ході професійного спілкування в період проведення допиту стала розв'язуваної, комунікативний процес повинен носити характер саме взаємодії, а не одностороннього впливу на особистість неповнолітнього допитуваного.
Разом з тим, цей складний комунікативним процесом, допит передбачає встановлення двосторонніх зв'язків між його учасниками як суб'єктами спілкування, які визначаються рішенням поставленого завдання в умовах спільної діяльності. Тому для досягнення юристом своїх професійно важливих цілей організацію спільної діяльності з неповнолітнім в ході проведення допиту необхідно здійснювати через процес психологічної взаємодії, системно структурований за трьома рівнями. знаходяться в безперервній і динамічною взаємозв'язку: процесуального (задає рамки взаємодії), рольового і суб'єкт-суб'єктним.
Процесуальний рівень обумовлений наявністю законодавчо закріплених повноважень юриста в управлінні комунікативним процесом допиту, з одного боку, і особливим процесуальним статусом неповнолітнього як суб'єкта кримінального процесу - з іншого. Цей рівень психологічної взаємодії виконує функціюзаконодательной регламентації даної слідчої дії, здійснювану через тактику допиту при строгому дотриманні процесуальних процедур його проведення (ст.ст.48, п.2 ч.1 ст.51, 187, 189-191, 425, 426 КПК України ). Вибір юристом тактики проведення даної слідчої дії обумовлений: предметом, цілями і завданнями допиту; процесуальним становищем неповнолітнього; його індивідуальними характеристиками; обраної позицією самого допитуваного та інших обов'язкових (можливих) учасників допиту; наявністю і якістю інформаційної та доказової баз, що є в розпорядженні слідчого.
Психологічне взаємодія з неповнолітнім на рольовому рівні виконує функцію синхронізації, яка обумовлює міцність взаємозв'язку з неповнолітнім в ситуації професійного спілкування та здійснювану через «взаємовідносини мотивів спілкуються індивідів» [6, с.236]. Рольовий рівень психологічної взаємодії забезпечується прийняттям юристом певної рольової позиції при антиципації тенденції до зміни когнітивного, емоційного і поведінкового компонентів неповнолітнього допитуваного. Регуляція індивідуальної дії юриста, спрямована на формування (корекцію, зміна) мотиваційних ліній, поглядів і установок неповнолітнього в ситуації допиту обумовлена індивідуальністю підлітка і особливостями комунікативної ситуації допиту, здійснюючи через стратегії правомірного психологічного впливу.
Суб'єкт-суб'єктний рівень відображає психологічні закономірності здійснення комунікативного процесу, що визначаються синтезом інформаційно-комунікативної, регуляційних-комунікативної і афективно-комунікативної функцій спілкування [6].
Інформаційно-комунікативна функція. впливає на динаміку когнітивних процесів, виражається не тільки в процесі передачі-прийому інформації, але і в її формуванні [11] з вербалізацією сенсорно-перцептивних образів [4; 8]. При цьому, можливе виникнення «когнітивних конфліктів» [7] здатне «надавати на суб'єкта сильне мотиваційний вплив, стаючи спонукальною силою в мотиваційній сфері його особистості» [9, с.245].
Регуляційних-комунікативна функція сприяє здійсненню психологічного впливу на всі складові діяльності неповнолітнього (мотив, мета, прийняття рішення і т.д.) і реалізується в узгодженості дій при взаємному стимулюванні і взаємної корекції поведінки. З регуляційних-комунікативної функцією пов'язаний, перш за все, процес переконання, ефективність якого визначається характером функціональних зв'язків між суб'єктами в умовах спільної діяльності і склалися міжособистісними відносинами.
Афективно-комунікативна функція спілкування відноситься до емоційної сфери суб'єкта і припускає надання регуляційних впливів, що формують розвиток певних емоційних станів [6] у неповнолітнього допитуваного. При цьому психологічний вплив на емоційну сферу неповнолітнього здатне впливати не тільки на його поведінковий реагування, а й на особистість в цілому, зберігаючи свою ефективність протягом тривалого проміжку часу. Психологічне взаємодія з неповнолітньому на суб'єкт-суб'єктному рівні здійснюється при використанні комплексу технік переконливого впливу, конкретний вибір яких обумовлений індивідуальністю підлітка і зайнятої ним позицією при допиті.
До моменту проведення першого допиту неповнолітнього юрист ще не має в своєму розпорядженні висновком експерта-психолога, що містить найбільш інформативні дані про індивідуальні характеристики підлітка (його мотиваційній сфері, темперамент, характер, рівень розвитку пізнавальної діяльності, здібності і т.д.), а зібраний слідчим характеризує неповнолітнього матеріал (характеристики з місця навчання та проживання, показання свідків і законних представників підлітка і т.д.) може носити формальний або необ'єктивні й характер, в будь-якому випадку, не розкриваючи індивідуальності підлітка.
В основі психологічної взаємодії працівників слідчих органів з неповнолітніми особами, що допитуються лежать принципи мотиваційної диференціації, правомірності психологічного впливу, психотехнического пізнання і юридичної значимості психологічних явищ, що забезпечують реалізацію особистісного підходу до неповнолітнього, що ґрунтується на оцінці та обліку його індивідуальності.
Принцип мотиваційної диференціації оптимізує процес встановлення істини у кримінальній справі при отриманні показань від неповнолітнього, забезпечуючи правильний вибір юристом тактики допиту і методів правомірного психологічного впливу (ситуаційно зумовленого поєднання стратегій психологічного впливу з комплексом технік переконливого впливу) в ході психологічного взаємодії з неповнолітнім при допиті, виходячи з визначення психологічної мотивації його поведінки в юридично значимих ітуаціях. Крім того, принцип мотиваційної диференціації обумовлює психологічні аспекти підготовки даної слідчої дії (вибір місця його проведення, коло обов'язкових / можливих учасників і т.д.), необхідні для створення максимально можливої для неповнолітнього емоційно комфортної обстановки допиту.
Принцип правомірності психологічного впливу забезпечує використання юристом комплексу регуляційних впливів на особистість неповнолітнього допитуваного в ході реалізації прямого або опосередкованого вербальними і невербальними засобами процесу переконання, спрямованого на зміну (корекцію) мотиваційної спрямованості, поглядів, установок неповнолітнього допитуваного при збереженні за ним свободи вибору лінії своєї поведінки і своєї позиції при обов'язковому забезпеченні умов для такого вибору. Тільки при дотриманні принципу правомірності психологічний вплив не суперечить принципам законності і гуманізму.
Принцип психотехнического пізнання і юридичної значимості психологічних явищ [10] забезпечує інтеграцію професійних психологічних знань в процес підготовки та проведення допиту. Дослідження в юридичній психології - психотехническое пізнання, характерною особливістю якого є дослідження особливостей психічної діяльності суб'єкта, що мають юридичне значення [10]. Професійна допомога психолога як фахівця (консультанта), залученого до процесу підготовки і проведення допиту неповнолітнього, включає в себе: вибір місця, часу проведення, підбір конкретних учасників даної слідчої дії, прогнозування взаємодії, виходячи з можливого портрета особистості неповнолітнього і попередньої оцінки психологічної мотивації його поведінки в юридично значимих ситуаціях; психологічну підготовку неповнолітнього до допиту; сприяння в здійсненні психологічного взаємодії слідчого з неповнолітнім (усунення емоційних і когнітивних бар'єрів в ході взаємодії, зниження емоційної напруженості неповнолітнього через ситуаційно обумовлену постановку нейтральних питань, виготовлення з них мальованої і / або письмовій продукції; визначення часу настання і тривалості перерв в допиті; отримання показань від малолітньої дитини при використанні анатомічних іграшок); консультування слідчого з психологічних аспектів обставин, з'ясування яких необхідне для проведення подальших слідчих дій з неповнолітнім.
Вважаємо, що симбіоз юридичних і психологічних знань при залученні психолога в процесуальної і позапроцесуального формі до процесу підготовки і проведення допиту неповнолітніх не тільки істотно оптимізує процес встановлення істини у кримінальній справі, а й дозволяє домогтися психологічно значущих цілей даної слідчої дії.