У всьому світі медіація (лат. - тесІаПо посередництво) є однією з найпопулярніших форм врегулювання спо-рів. Вона дозволяє піти від втрати часу в судових розбив-рательствах. Медіація - процес, в якому нейтральна третя сторона - медіатор - допомагає розв'язати конфлікт, сприяючи виробленню добровільного угоди (або «самовизначення») між конфліктуючими сторонами. Медіатор полегшує про-процес спілкування між сторонами, розуміння позицій і інте-сов, фокусує боку на їх користь і шукає продуктивне рішення проблеми, надаючи можливість клієнтам прийти до свого власного угодою.
Неупередженість. Медіатор повинен проводити посеред-ництво неупереджено і справедливо. Ідея неупереджено-сті є центральною в процесі медіації. Якщо медіатор не здатний проводити процес в об'єктивній манері, він зобов'язаний припинити його. Він повинен уникати такої поведінки, ко-лось давало б привід відчути упередженість по отноше-нию до іншої сторони. Якість процесу медіації підвищується, коли у сторін є впевненість в справедливості медіатора. Ін-терес медіатора в конфлікті породжує угоду або такі відно-шення, які можуть створити враження упередження. Ос-новних підхід до питання про зацікавленість медіатора в кон-фліктена узгоджується з поняттям самовизначення. Медіатор несе відповідальність за оприлюднення всіх наявних або потенци-альних конфліктів, які в тій чи іншій мірі йому знайомі і які можуть породити питання про неупередженість. Якщо всі сторони погодяться на медіацію після того, як були проінфор-мировалось про конфлікт, медіатор може продовжити медіацію.
Добровільність. Сторони ніхто не може змусити вос-користуватися медіації або хоча б спробувати це зробити. Медіація - добровільний процес, він заснований на прагненні
сторін досягти чесного і справедливого угоди. Добро-вільність виражається в тому, що ні одну сторону не можна прийнятий-дить до участі в медіації; вийти з процесу на будь-якому етапі або продовжувати медіацію - особиста справа кожного учасника; згоду з результатом процесу медіації також суто доб-ровольно; послуги того чи іншого медіатора на якійсь частині процесу або протягом всієї процедури приймаються обома сторонами також добровільно.
У ролі спонтанних медіаторів можуть виступати і все сві-детелі конфліктів, ваші друзі і родичі, неформальні лідери і колеги по роботі. (Але в цьому випадку не можна говорити про професійну допомогу.)
Медіація необхідна, коли:
• Потрібно прийти до того чи іншого рішення в результаті пе-реговоров і закріпити його документально.
• Між сторонами є домовленості, які вони не можуть розкривати третім особам (а тим більше в суді) і хочуть со-зберігати конфіденційність.
• Роздратування і емоції перешкоджають ефективному загально-нию сторін.
• Сторони обмежені часовими рамками і економлять кошти.
• Сторони хочуть залишатися в партнерських або добрих відно-шениях.
Медіація дозволяє вийти сторонам з тупикової ситуації, продемонструвати високий культурний рівень, в той час
як після судового розгляду все зазвичай закінчується розривом відносин і неприємними наслідками. Конфлікти, які слід вирішувати в суді:
• Необхідно публічне сповіщення спору, конфлікту.
• Одна зі сторін хоче використовувати суд для покарання дру-гой боку.
• Існує необхідність судового контролю за поведе-ням однієї зі сторін після винесення рішення.
• Суперечка включає в себе кримінальні та конституційні пи-роси.
Призначення медіатора, що відзначаються Е. Іванової, О. Аллах-вердовой, консультантами Центру вирішення конфліктів:
Оцінювач конфліктів - в цій ролі медіатор повинен обду-манно і ретельно вивчити всі вимірювання спору з точок зору обох (або всіх) сторін спору. У багатьох випадках у Медиатим-ра занадто мало або зовсім немає інформації про обставини спору; в інших випадках можуть бути цілі справи або звіти з рекомендаціями або без них. В результаті медіатор в своїй ролі оцінювача конфлікту повинен зібрати якомога більше даних і інформації. Цю інформацію можна добути різними спосо-бами: з наявних у розпорядженні досьє або газетних статей; в попередніх кокусах зі сперечальниками; в процесі попередньо-ного «вимовляння» ( «вентилювання»); під час дискус-сій з процедурних питань.
Активний слухач - в даному випадку медіатор повинен ак-тивно слухати, щоб засвоїти як змістовну, так і емоції-онального складову. Активне слухання включає в себе наступні компоненти: забезпечити зворотний зв'язок мовця, щоб упевнитися, чи почула і зрозуміла говорить інша сторона; відділення емоцій від змістовних питань спору; помічати, розкривати і дошукуватися до справжніх інтересів сторін; встановлювати, коли сторони відчувають несправед-ливость або примус до угоди, коли сторонам потрібно більше інформації, консультації або час подумати.
Неупереджений організатор процесу - тут медіатор грає кілька ролей. На першому місці стоїть допомогу в уста-лення основних правил, які ляжуть в основу процедур-них угод. Серед них: допомога сторонам у досягненні процедурних угод; підтримка коректних відносин
між сторонами; забезпечення і підтримання психологічної задоволеності кожної зі сторін.
Генератор альтернативних пропозицій -в цій ролі ме-діатор може допомогти сперечальникам знайти інші рішення, які в кінцевому підсумку можуть послужити порятунку репутації сторо-ни.
Розширювач ресурсів - медіатор забезпечує учасників спору інформацією або допомагає їм розшукати необхідну інформа-цію. Що стосується юридичних питань, медіатора потрібно бути дуже обережним, щоб не давати ніяких юридичних толко-ваний, роз'яснень або рад, особливо якщо медіатор - адво-кат.
Помічник у виробленні сторонами остаточної догово-ренности - в даному випадку медіатор повинен упевнитися, що сперечальники точно і ясно розуміють всі умови угоди про врегулювання. Сторони, крім того, повинні повністю при-няти умови угоди і зобов'язані виконати свою частину дого-Ворен так, щоб врегулювання залишалося міцним і не порушувалось. Інакше кажучи, призначення медіатора - не просто по-мога сторонам домовитися, але і подбати про те, щоб їх домовленості залишалися надійними і довгостроковими.
Навчальний процесу партнерських переговорів -в цій ролі медіатора треба вчити боку думати, діяти і вести перего-злодії з установкою на співробітництво. Більшість беруть участь в суперечці цього не знають. Вони виступають з помилкових позицій. Катують-ся застосувати «переговорні прийоми», задіяти «фальшиві емоції», щоб «зацькувати» противника або змусити його прийняти їх позицію, або висувають надмірні вимоги в надії по-лучити те, до чого дійсно стремено гея. Більшість участни-ков переговорів потребують навчання ведення переговорів з ус-тановки на співпрацю і потребують допомоги при виробленні і знаходити власні шляхи розв'язання, які б задовольняли як їх власні інтереси, так і інтереси іншої сторони.
Виділяють п'ять типів медіаторів:
1) третейський суддя - володіє максимальними можливо-стями для вирішення проблеми. Він вивчає проблему всебічно, і його рішення не оскаржується;
2) арбітр - те ж саме, але сторони можуть не погодитися з його рішенням і звернутися до іншого;
3) посередник - нейтральна роль. Володіє спеціальними знаннями і забезпечує конструктивне вирішення конфлікту, але остаточне рішення належить опонентам;
4) помічник - організує зустріч, але не бере участі в обгово-ження;
5) спостерігач - своєю присутністю в зоні конфлікту пом'якшує його перебіг.
З точки зору Аніти фон Хертел, дія може роз-тися за кількома сценаріями:
• Класична медіація починається з угоди сторін і закінчується підлягає виконанню договором. Крім цього, вона доповнює можливості судового регулювання, «розплутує» конфлікт, налагоджує зв'язки між сторонами і приводить їх до згоди.
• Внутрішньосистемні медіація. Медіатор підтримує боку як третю особу, але є частиною конфліктує системи. Наприклад, внутрішньосистемним медіатором виступає директор по персоналу, який допомагає вирішити конфлікт між двома співробітниками.
• Ноу-хау для комплексних випадків. При класичної та внутрісистемної медіації передбачається, що конфліктні сторони відомі і вони хочуть «розплутати» ситуацію. Але іноді потрібно набагато більше, ніж звичайна медіація. Часто сторони не готові до участі в ній, не знають, що є частиною якогось спору, не визнають свою частку участі в конфлікті. Медіа-ція в цьому випадку проходить складно - крізь нерозуміння, досаду і недовіру. У таких випадках медіатори застосовують творчі методи вирішення конфлікту, які відрізняються від класичних процедур і підходять тільки для цих конкретних клієнтів.
• Адвокатське посередництво. Медіатором фактично виступає адвокат або адвокати сторін. Адвокат працює тут як юрист і як посередник. Він задає питання як медіатор і ре-гулірует обговорення спірних питань. Фактично він допо-Гаета свого клієнта досягти довгострокових вигод від взаємо-дії з другою стороною конфлікту. Така робота вимагає від адвоката величезною компетенції.
Перша реакція людини на висловлювання і дії інших людей - оцінка або судження, а не розуміння. Тому прийняття
Отже, медіація це процес врегулювання спору між конфліктуючими сторонами за участю нейтральної сторони. Будучи альтернативою судовій процедурі і іншим способам розгляду, медіація має цілу низку переваг. Найголовніший - вирішення суперечки, яке досягається шляхом прийняття сторонами рішення на добровільній і рівноправній основі, однаково влаштовує всі зацікавлені сторо-ни так ', щоб інтереси всіх учасників могли б бути удовлет-
ворени. По суті, медіація - це переговори, так як вона під-хто розумів би участь «третьої сторони», яка добре володіє ефективними процедурами переговорів і може допомогти людям в процесі конфлікту координувати дії, щоб вони були більш ефективними в процесі переговорів.