Для зображення предметів на кресленнях ГОСТ 2.303 - 68 * встановлює накреслення, товщину і основні призначення ліній на кресленні (Таблиця 4).
Товщина суцільної основної лінії S повинна бути в межах від 0,5 до 1,4 мм в залежності від величини і складності зображення, а також від формату креслення. Товщина ліній одного і того ж типу повинна бути однакова для всіх зображень на цьому кресленні, що викреслюються в однаковому масштабі.
Довжина штрихів у штрихових ліній повинна бути приблизно в 10 разів більше товщини штриха, а довжина штрихів штрихпунктирной лінії вибирається в залежності від величини зображення. Штрихи в лінії повинні бути приблизно однакової довжини. Проміжки між ними також повинні бути приблизно однаковими. Штрихпунктирні лінії повинні перетинатися і закінчуватися штрихами. Штрихпунктирні лінії, що застосовуються в якості центрових, слід замінювати суцільними тонкими лініями, якщо діаметр окружності або розміри інших геометричних фігур в зображенні менше 12 мм.
Таблиця 4 - Лінії
Типи ліній: призначення, накреслення
Товщина лінії по відношенню до товщини основної лінії
Суцільна товста основна
Лінії видимого контуру лінії переходу видимі, лінії контуру перетину.
Лінії контуру накладеного перерізу, лінії розмірні і виносні, лінії штрихування, лінії-виноски, полки ліній-виносок
Лінії обриву, лінії розмежування виду і розрізу
Лінії невидимого контуру, лінії переходу невидимі
Лінії осьові і центрові, лінії перетинів, що є осями симетрії для накладених або винесених перерізів.
Лінії, що позначають поверхні, що підлягають термообробці або покриттю
Суцільна тонка зі зламами
Довгі лінії обриву
Тонка штрихпунктирна з двома точками
Лінії згину на розгортках, лінії для зображення частин виробів в крайніх або проміжних положеннях, лінії для зображення розгортки, суміщеної з видом.
1.4 Основний напис
Креслення оформляється рамкою, яка проводиться суцільний основною лінією на відстані 5 мм від правої, нижньої і верхньої сторін зовнішньої рамки креслення. З лівого боку залишається поле завширшки 20 мм, що служить для підшивки і брошюровки креслень (Малюнок 1.2).
Малюнок 1.2 - Приклади оформлення креслення
Основний напис поміщається в правому нижньому кутку конструкторських документів. На аркушах формату А4 основний напис розташовують уздовж короткої сторони аркуша. на аркушах формату А3 і більше допускається розташовувати основний напис як уздовж довгої, так і уздовж короткої сторони аркуша. Основні написи, додаткові графи до них виконують суцільними основними і суцільними тонкими лініями по ГОСТ 2.303 - 68 * (Малюнок 1.3).
Основний напис за формою 1 використовується в кресленнях приладо- та машинобудування.
Основний напис за формою 2 використовується в специфікації та інших текстових документах - перший лист, за формою 3 - наступні листи.
Малюнок 1.3 - Приклади основних написів графічних і текстових документів
У графах основного напису вказують:
- в графі 1 - найменування виробу;
- в графі 2 - позначення документа;
- в графі 3 - позначення матеріалу деталі;
- в графі 4 - літеру, присвоєну даному документу;
- в графі 5 - масу виробу;
- в графі 6 - масштаб;
- в графі 7 - порядковий номер аркуша (на документах, що складаються з одного аркуша, графу не заповнюють);
- в графі 8 - загальна кількість аркушів документа (графу заповнюють тільки на першому аркуші);
- в графі 9 - найменування підприємства, що випускає документ;
- в графі 10 - зазначаються функції виконавців: «Розробив», «Перевірив»;
- в графі 11- прізвища осіб, які підписали документ;
- в графі 12 - підписи осіб, прізвища яких вказані в графі 11;
- в графі 13 - дата;
- графи 14-18 заповнюються на виробничих кресленнях.
ГОСТ 2.304-81 * визначає накреслення, розміри і правила виконання написів на кресленнях і інших конструкторських документах.
Нахил букв і цифр до основи рядка повинен бути близько 75 °.
Розмір шрифту (h) - величина, що дорівнює висоті великих літер в мм.
Висота великих літер h вимірюється перпендикулярно основи рядка. Висота малих літер з визначається з відношення їх висоти (без відростків k) до розміру шрифту h. наприклад, з = 7/10 * h.
Ширина букви (q) - найбільша ширина літери визначається по відношенню до розміру шрифту h. наприклад, q = 6/10 h. або по відношенню до товщини лінії шрифту d. наприклад, q = 6d.
Товщина лінії шрифту (d) - товщина, що визначається в залежності від типу і висоти шрифту.
Допоміжна сітка - сітка, утворена допоміжними лініями, в які вписуються літери. Крок допоміжних ліній сітки визначається в залежності від товщини ліній шрифту d (Малюнок 1.4).
При оформленні креслень і інших конструкторських документів рекомендується застосовувати шрифт типу Б з нахилом 75 ° (d = 1 / 10h) з параметрами, наведеними в Таблиці 5.
Таблиця 5 - Шрифти
Встановлюються такі розміри шрифту: (1.8); 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28; 40.
Малюнок 1.4 - Шрифт типу Б з нахилом
Зображення - види, розрізи, перерізи
Зображення предметів повинні виконуватися з використанням методу прямокутного (ортогонального) проектування. При цьому предмет розташовують між спостерігачем і відповідною площиною проекцій. Пpи постpоенная изобpажений предметів стандарт допускає пpименение умовностей і упpощеній, внаслідок чого вказане відповідність наpушается. Тому що виходять пpи пpоеціpованіі пpедмета фігуpи називають не пpоекціямі, а изобpажении. В якості основних площин проекцій приймають межі пустотілого куба, в який подумки поміщають предмет і проектують його на внутрішні поверхні граней. Грані поєднують з площиною (Малюнок 2.1). В результаті такого проектування виходять такі зображення: вид спереду, вид зверху, вид зліва, вид справа, вид ззаду, вид знизу.
Зображення на фронтальній площині приймається на кресленні в якості головного. Предмет розташовують відносно фронтальної площини проекцій так, щоб зображення на ній давало найповніше уявлення про конструктивні особливості предмета і його функціональне призначення.
Розглянемо вибір головного зображення на прикладі такого предмета, як стілець. Зобразимо його проекції схематично:
Поміркуємо: функціональне призначення предмета - предмет служить для того, щоб на ньому сидіти. На якому з малюнків дане призначення найбільш зрозуміло - ймовірно, це малюнок 1 або 2, 3-й - найменш інформативний.
Конструктивні особливості предмета - є безпосередньо сидіння, спинка, для зручності сидіння на стільці, розташовану під певним кутом щодо сидіння, ніжки, які мають сидіння на певній відстані від підлоги. На якому з малюнків дані особливості найбільш наочно представлені? Очевидно, що це малюнок 1.
Висновок - в якості головного виду вибираємо проекцію під номером 1, як найбільш інформативну та найбільш повно дає інформацію про функціональне призначення стільця і його конструктивні особливості.
Подібним чином необхідно міркувати при виборі головного зображення будь-якого предмета!
Зображення на кресленні в залежності від їх змісту поділяються на види, перетини, розрізи.
Вид - зображення видимої частини поверхні предмета, зверненої до спостерігача.
Види поділяються на основні, місцеві і додаткові.
Основні види - зображення отримують шляхом проектування предмета на площині проекцій. Всього їх шість, але частіше за інших для отримання інформації про предмет використовую основні три: горизонтальну π1. фронтальну π2 і профільну π3 (Малюнок 2.1). При такому проектуванні отримують: вид спереду, вид зверху, вид зліва.
Назви видів на кресленнях не надписуються, якщо вони розташовані в проекційної зв'язку (Рисунок 2.1). Якщо ж види свеpху, зліва і спpава не перебувають в пpоекціонной зв'язку з головним изобpажении, то вони відзначаються на чеpтеже написом на кшталт «А». Напрямок погляду вказується стрілкою, що позначається великою літерою українського алфавіту. Коли не відображається, спробуйте на якому може бути показано направлення погляду, назва виду підписують.
Малюнок 2.1 Освіта основних видів
Місцевий вид - зображення окремого обмеженого місця поверхні предмета на одній з основних площин пpоекцій. Місцевий вид можна pасполагает на будь-якому вільному місці чеpтежа, відзначаючи написом типу «А», а у пов'язаної з ним изобpажения пpедмета повинна бути поставлена стpелка, яка вказує направлення погляду, з відповідним літерним позначенням (Малюнок 2.2 а, б).