Мама вкотре вчить сина прибирати свою кімнату. Показує, як краще розставити книжки на полиці, як розвісити одяг в шафі, як розкласти по ящиках іграшки. Хлопчик робить вигляд, що слухає, а сам крадькома дивиться мультик по телевізору. Мама починає втрачати терпіння. - Адже я просила тебе: ставь цю машину в кут, інакше ми всі будемо про неї спотикатися, - каже вона, підвищуючи голос. - І взагалі, якщо ти будеш так розкидати речі, який з тебе вийде сім'янин?
Тут син пожвавлюється, щось пригадавши:
- А тато і дідусь, адже вони хороші сім'я. - тут хлопчик зупиняється. - Вони хороші Семьянов?
Тут вже мама кілька зніяковіла:
- Ну да, дідусь і тато не завжди прибирають свої речі на місце, але у них багато справ, а так вони відмінні сім'я. - мама теж спіткнулася.
А дійсно, як сказати сім'янин у множині? І чи є це саме множину у слова сім'янин?
За ідеєю, раз сімей багато (точніше, дуже багато), то людей сімейних повинно бути у множині. Саме так визначають словники це слово, сім'янин: той, хто має сім'ю, той, хто володіє якостями, необхідними для сімейного життя. Саме в цьому сенсі ми можемо сказати про одну людину - "він хороший сім'янин", а про інше - "він поганий сім'янин". Раніше, в XVIII-XIX століттях, сім'янином могли назвати просто члена сім'ї: "він мій сім'янин". Зараз ми з вами так вже, звичайно, не скажемо. Крім сім'янина, в Словнику Даля є такі слова, як семьяк (так називали людину сімейного в Ніжині говорах) і семейники ( "член своєї сім'ї" в новгородських говорах).
Але якщо ми ведемо мову не про один сім'янина? Якщо їх - безліч? Все дуже просто. Тоді вони - сім'янини! Хороші сім'янини, погані сім'янини, але сім'янини. І останній Орфографічний словник, і Словник труднощів закликають нас саме до такої форми множини - сім'янини. Була колись і інша форма - Семьянов. Була так застаріла, повідомляє нам Словник труднощів української мови. Нам з вами залишилася одна-єдина: сім'янини!