Наголос там, природно, не проставлено - магазин не те місце, де строго стежать за нормами російської мови.
Тому не тільки від покупців, але навіть і від продавців в цих магазинах ви час від часу можете почути про кухонні меблі, яка у них, звичайно, сама-сама краща, від найкращих фірм-виробників і недорого, словом - бери, збирай, НЕ пошкодуєш.
Здавалося б, звідки виникло таке наголос, на другий склад? Хіба воно правильне?
Як не дивно, знайти причину нам допоможе Історико-етимологічний словник під редакцією Черних.
Цікаво, що до XVIII століття російська мова - незрозуміло яким чином - але прекрасно обходився без слова "кухня". Йому з лишком вистачало звичного в ті роки слова: "поварня", і ще за часів Петра I це слово вживалося набагато частіше, ніж наша сучасна "кухня". Це вже набагато пізніше ми, при польському посередництві, запозичили німецьке слово kuche - ось так звична сьогодні "кухня" і виникла в російській мові.
Тепер розглянемо наше спірне прикметник, кухонні. У російській мові це звучить абcолютно без варіантів, тільки так: кухонний і ніяк більше. Сучасні нормативні словники, ясна річ, в курсі того, що іноді це слово вимовляють інакше, як кухонні, але вони різко заперечують проти такого, помилкового, наголоси.
Питання в іншому: звідки взялося у нас це, виходить що, ненормативна наголос, кухонні, не з неба ж воно в російську мову звалилося?
Звернемося тепер до наших найближчих географічним сусідам, до мов українського і білоруського. І що ж ми там з вами знаходимо? Так ось це і знаходимо: українці вимовляють "кухонні", білоруси - "кухонні". Виходить, у них, у сусідів, ми і запозичили наш "неправильний" варіант. Втім, це тільки лише пояснення, але ніяк не виправдання!
Наша справа - вимовляти "кухонні", тільки так і ніяк інакше. У нас же, все-таки, російську мову.