Маністовий дзвін, монгольський табун, коні Тамерлана (георгий веселка)

КОНІ ТАМЕРЛАНА (Тимура Чину, великого хромца):

Маністовий дзвін, монгольський табун, ой мчить на мене,
да лунають дзвони копит, та іржання кобил і лошат,
по долинах ходить білий кінь, та чути дзвін срібних копит,
да розсипає видно Він підкови щастя. дзень дон передзвін.
"Коли струмувати ясне світло на землю російську та дзвенять мечами блискавки пророцтва" (О. А.)
Ллється, ллється фонтаном Молоко, ой млека річка, ой чумацький шлях,
зоряний шлях *** зірок ** дочок, сестер і братів Ра (Рать Ра сонечка),
ллється, ллється молоко, ***** зоряна ріка.
Стан *** мій стрункий, гнучкий, Груди моя сповнена **,
Ой глечик вже налилася, ллється молоко через край.
Спи малятко-крихта засинай, та швидше рости,
Ой та що з Тобою була, вже Тобі не дружина, а просто Сестра!

Полечу на крилах вітру. Я в край рідний. відлітай і пісня Наша, там Вільно, чисто, привільно буде, там під спекотним небом. там дрімають Гори, Хмари, в долинах пишно троянди розквітають, там яскраво Сонце світить. там все. Відлітай на крилах вітру!
. аааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

За блакитному степу
Ходить місяць молодий,
З білою гривою до копит,
З позолоченою вуздечкою.

Моністовий дзвін
Монгольських стремян -
вітрами народжений
І зливами пряні.

З глечика через край
Ллється в небо молоко;
Спи, мій милий, засинай,
Завтра їхати далеко.
Світанку шукав -
Пішов неушкоджений,
мене цілував
Хіба це не ти один?

Як у двері Тамерла-
Нової виросла трава;
Я чи не твоя стріла,
Я ль тобі не тятива?

Ти - серце вогню,
Ти - пісня прапорів,
Покинеш мене,
Степами полонений.

Кибитками місяців -
У дорожній туман,
Небесний табун,
Важкий сагайдак;

Чужа стріла,
Місяць - навпіл,
Полин та зола -
Тобі, Тамерлан.

Турбувати ковила - тобі -
В інших берегах,
І золотом холонути - тобі -

У високий курган.
А мені - вишивати
Оливковий льон,
сльозами упускати
Моністовий дзвін;

обруч багаття
Навіки вірна -
Тобі не сестра,
Тобі не дружина.