Пара - нормальна
Тетяна Волосожар: - Ми й самі не дуже зраділи, коли дізналися, що німці знялися з турніру (через травму партнерки. - Ред.). Вже дуже хотілося поквитатися з ними за поразку в фіналі Гран-прі в Канаді, де вони обійшли нас всього на 0,18 бала. На жаль, дуелі не вийшло. Але говорити, що ми якісь неповноцінні чемпіони, лише тому що не було наших конкурентів, думаю, не варто. Ми могли виграти і в їх присутності. У будь-якому випадку подивимося, хто і чого вартий зараз (розмова відбулася перед змаганнями спортивних пар. - Ред.).
Максим Траньков: - Давайте не будемо міркувати про статусах. Ось виграємо чемпіонат світу, Олімпіаду, тоді і поговоримо (сміється). Зараз ми просто хороша пара. Розвиваємося, не стоїмо на місці. Та й з тренером нам, вважаю, пощастило. Ніна Михайлівна Мозер - це наша удача. Нехай вона і не самий зоряний фахівець, зате геніальний менеджер і психолог ...
«АіФ»: - До того, як утворилася «просто хороша пара», ви обидва змінили достатню кількість партнерів. Що заважало вам раніше показувати високі результати?
М. Т. - Багато факторів впливає на те, щоб пара склалася. Це і психологічні і чисто зовнішні характеристики спортсменів. Починаючи з юнацького катання, я змінив 6 партнерок. Причому з кожною з них мені було важко розлучатися ... Але, мабуть, мені потрібна була сьома - Тетяна. Кому-то щастить відразу, як тим китайцям, які стали олімпійськими чемпіонами. Люди майже 20 років разом катаються. Але так буває рідко. При цьому багато хто шукає-шукають, але так і не знаходять свого партнера.
Т. В .: - Дуже важливо розуміти один одного, не опускатися до з'ясування відносин з будь-якого приводу. У цьому плані у нас з Максимом все відмінно. Тьху-тьху.
М. Т .: - Чесно, я не особливо в курсі, що говорять і чим займаються зараз моя колишня партнерка і тренер. Ми з ними ніколи не були ні друзями, ні близькими по духу людьми. Такий стан справ в принципі не могло привести до спортивного результату. Криза трапився на Олімпійських іграх у Ванкувері (Траньков - Мухортова зайняли на Іграх 7-е місце. - Ред.). Мені тоді, правда, було важко. Нічого не виходило ... Зараз не буду сперечатися - в той момент здавалося, що я себе зжив як фігурист. Думав назавжди піти зі спорту. У житті кожної людини є такі мертві точки ... Тоді я вибудував своєрідну інформаційну оборону: нічого не читав і не слухав, що про мене говорять. Але ніяких образ і претензій до будь-кого особисто у мене немає.
«АіФ»: - Таня, ви довгі роки каталися зі своїм чоловіком Станіславом Морозовим за Україну. А як вас звела доля з Максимом і Росією?
Скло в ковзанах?
«АіФ»: - Торік ви полетіли до Японії, щоб акліматизуватися перед чемпіонатом світу, і застали там землетрус. Страшно було?
Т.В. - Уявляєте, як важко було нашим батькам? Якісь агентства дали інформацію, що ми пропали або навіть загинули. Коли додзвонилися додому і дізналися про це, шок уже був не тільки у них, але і у нас.
«АіФ»: - Балетні розповідають страшилки про свою професію: конкуренти можуть підсипати в пуанти бите скло, костюми заховати. У фігурному катанні є щось подібне?
М. Т. На нашому рівні малоймовірно, а ось діти бувають дуже жорстокими. Юнацька «дідівщина» в усіх видах спорту часто відбиває будь-яке бажання у талановитих хлопців займатися улюбленою справою. Я коли пацаном був, мені в Пермі ніякого життя не давали на ковзанці. Тікав з занять, аби не стикатися з місцевими «дідами». Кілька разів намагався кинути катання, але потім зрозумів: така «конкуренція» - найкраща гарт характеру.
«АіФ»: - У мене до вас останнє запитання: що конкретно має зробити держава, щоб російські пари ходили в лідерах?
Т. В. - Держава і так нам дає все необхідне, в тому числі і чималі гроші. Ми це розуміємо і цінуємо. Тепер справа за нами, за нашим результатом.