Основні проблеми становлення етики ділових відносин в Росії
1. Скептичне і негативне ставлення до нововведень.
2. Зміщення відповідальності на іншого.
3. Невпевненість у своїй моральній послідовності.
4. Страх за конкурентоспроможність.
5. Сумнів у тому, що принципи будуть працювати на практиці, так як вони
не мають сили обов'язкового виконання.
1. Часта зміна законів і нормативно-правових актів.
2. Незавершеність процесу формування громадської думки.
3. Тіньова і кримінальна економіка, як додаткові фактори
формування ділової етики.
4. Численні факти вимагання з боку чиновників, низький
рівень розвитку власного персоналу, продажність власного
ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ЕТИКИ ДІЛОВИХ ВІДНОСИН:
Специфічне для моральної свідомості протиріччя належного і сущого в діловій етиці випливає таким чином з об'єктивного протиріччя між морально-етичними цілями організації та її основними цілями - досягненням успіху і прибутку. Етики вчать ті, хто не зани-мається бізнесом, ніким не керує і не знає, як це справи-ється, і, навпаки, той, хто керує, щиро вважає етику марною і абстрактною наукою.
До найважливіших «вічним» моральним проблемам, перед якими стоять суб'єкти ділових відносин, можна віднести наступні:
- співвідношення цілей і засобів їх досягнення;
- співвідношення особистих і суспільних інтересів;
- вибір між короткостроковій вигодою і довгостроковим ре-зультатом;
- співвідношення матеріальних і духовних цінностей при при-прийнятті рішень.
- відносини між організаціями;
- відносини між організаціями і державою;
- відносини між організаціями-виробниками і потре-Споживачами;
- відносини між організаціями та власниками (інвестор-рами);
- відносини між організаціями та місцевими громадами;
- відносини між організаціями і навколишнім середовищем.
Між організаціями, що діють в одній і тій же сфе-рі, неминуча конкуренція, в процесі якої обов'язково постає питання про вибір засобів перемоги над конкурентом, в тому числі і таких, як зменшення ціни продукції навіть нижче її рівня се-бестоімості, в тому числі за рахунок падіння заробітної плати для зниження собівартості і т.д. Економічні заходи мають, од-нако, зворотний - моральну - сторону: до якої міри кон-ренції може тривати, не порушуючи моральних норм і принципів, прийнятих в суспільстві.
Проблема відносин між організаціями - виробника-ми і споживачами виникає дуже часто. В кінцевому рахунку, хоча організація і прагне до отримання максимально високого прибутку, її діяльність буде успішною тільки в разі, якщо вона дає споживачам те, що вони хочуть. Продукція не буде про-дана, якщо вона не відповідає споживчим стандартам або на неї призначена неприйнятна ціна. Система відносин між організаціями-виробниками і споживачами, проте, буде успішно працювати при виконанні двох умов: якщо споживач отримує досить адекватну і точну інформацію про продукцію, з тим щоб він міг прийняти обгрунтоване рішення, і якщо споживач вільний у виборі того, що він хотів би купити. Організації повинні забезпечувати безпеку своєї продукції, покращувати стандарти контролю якості, її зовнішнього вигляду і робо-чих характеристик продукції. Як показує практика, в ринкові-ної системі, коли у відносини вступають виробник, про-давец (посередник) і споживач, захист інтересів останнього досить складна. Вона здійсненна у випадках, коли вироби водій або продавець, не використовуючи репутацією своєї фірми, пропонують споживачеві неякісний товар, що не виконуємо-ющий свого призначення, з простроченим терміном зберігання. Однак, виробляючи якісну в цілому продукцію, вироби водій найчастіше воліє замовчувати про дефекти її конструкції чи потенційні небезпеки, які можуть з'явитися в процесі експлуатації. Інформацію про це споживач отримає, тільки зіткнувшись з недоліками. Крім того, проблема безпеки і якості продукції має і ще один, певною мірою етичний аспект: від випуску фірмами конкурентоспроможних, якісних то-варів залежить престиж країни на світовому ринку.
Взаємини між організаціями і навколишнього сере-дою є однією з найгостріших проблем сучасності. Про-стрении екологічної ситуації на планеті зробило на підпри-німательство двоїсте вплив. З одного боку, виник-ла нова і велика сфера застосування капіталу:
- розробка і випуск безвідходних технологій і очисного обладнання для різних галузей виробництва;
- розробка технологій і випуск устаткування по утилізовано-ції виробничих і побутових відходів;
- випуск екологічно чистого харчування і питної води;
- розвиток індустрії відпочинку в екологічно чистих районах;
- фінансування природоохоронних заходів і т.д.
З іншого боку, зросли витрати капіталу, і багато пред-цям повинні:
- платити значні суми у вигляді штрафів за забруднення-ня навколишнього середовища і за завдану, природі екологічний збиток;
- змінювати технологію виробництва, вкладаючи значні кошти в його модернізацію з урахуванням існуючих еко-логічних стандартів;
- враховувати в своїй діяльності природоохоронне зако-ством, яке має тенденцію до посилення своїх норм;
- створювати привабливий «екологічний імідж» своєї компанії і своєї продукції в очах общественнос-ти і державних природоохоронних організацій;
- співпрацювати з державними службами, представника-ми місцевого самоврядування, профспілковими та громадськості-ними організаціями в справі охорони навколишнього середовища;
- виробляти раціональну стратегію в сфері природо-користування, враховуючи екологічну ситуацію в регіоні, де здійснюється діяльність.
Реальна практика свідчить: багато організацій катував-ються вирішити екологічні проблеми, порушуючи моральні і юридичні норми. Приховування справжньої інформації про послід-наслідком шкідливих виробництв для довкілля, перенесення та-ких виробництв в країни з нерозвиненим екологічним законо-давством, підкуп чиновників, що відповідають за дотримання при-природоохоронного заходів, - найпоширеніші методи порушень
Генерація сторінки за: 0.012 сек.