Хто проти? Якщо немає, то треба привласнювати. За вірність країні.
Особистість Степана Бандери вже з самого першого його згадки мала яскраво виражений негативний відтінок для переважної частини населення СРСР (Росії). Він, в принципі, як був героєм одного регіону України, так ним і залишився. І не політики з Донбасу йому посмертно заважають стати героєм всієї України, а історична пам'ять народу, яка генетично в більшості своїй не сприймає громадянської канонізації образу Степана Бандери.
Складніше йде справа з дискредитацією в очах українського народу особистості Нестора Махна. «Батько» Махно - саме так він увійшов в загальну історію СРСР і тепер уже України. І тут потрібно врахувати, що «батько» - це не прізвисько і не військове звання, а всенародне визнання.
Нестор Махно в кінці 1909 року
Не вдаючись в історичні подробиці, можна з упевненістю припустити, що, загине той Нестор Махно в 1920-му році, коли його Революційна повстанська армія України (РПАУ) в черговий раз виступила в союзі з Червоною армією проти білої гвардії, він став би героєм громадянської війни , як Микола Щорс або Василь Чапаєв. І тоді в Україні був би створений радянський культ Махно з усіма необхідними для цього атрибутами: пам'ятниками, вулицями, названими на честь нього, і не виключено, що на карті України з'явився б населений пункт «Махнівка» або «Махноградом».
Більшовикам батько був потрібен мертвим героєм, а не живим прикладом визвольної боротьби. Варто нагадати, що сама РПАУ (махновців) організаційно оформилася відразу після Брестського миру, згідно з яким більшовики без бою здали німцям на розтерзання всю Україну. У цих умовах батько і створив свій бойовий загін, який на піку популярності налічував в своїх рядах до ста тисяч бійців. Спочатку бійці РПАУ боролися проти регулярних німецьких частин, їх австро-угорських союзників, потім «білополяків». Легендарна тачанка, як символ народної кмітливості, була випробувана саме в військових діях проти добре навченої німецької військової машини.
З 1919 року при «народної армії» стала видаватися газета українською мовою «Шлях до волі», що мала на меті роз'яснювати населенню мети збройної боротьби «махновців» з окупантами. Своїми непримиренними ворогами батько вважав білогвардійців Антона Денікіна і Петра Врангеля, в боротьбі проти яких двічі об'єднувався з Червоною армією. І двічі був нею ж відданий.
Нестор Махно зі своїми соратниками Семеном Каретником і Феодосієм Щусем
Історія не терпить умовного способу. Поетом сталося те, що сталося: здолавши армію барона Врангеля, залишки якої через Крим по Чорному морю пішли в еміграцію, більшовики почали знищувати своїх недавніх союзників - махновців.
Протягом наступних 9 місяців Червона армія всієї своєї 200-тисячної міццю навалилася на південь України, щоб остаточно і безповоротно розірвати на шматки залишки своїх колишніх союзників - Революційну повстанську армію України під проводом батька Махна.
Придушити і знищити махновців більшовикам вдалося. Але викорінити в пам'яті народній образ захисника селянства - не вдалося. І навіть масована радянська пропаганда (досить згадати поему Сергія Єсеніна «Країна негідників» і фільм «Ходіння по муках», знятий за трилогією Олексія Толстого) не змогла до кінця очорнити в очах народу образ Нестора Івановича, як його шанобливо величали ще за життя.
Більшовикам навіть вдалося видалити з офіційних архівів згадка про те, що за взяття Маріуполя Нестор Махно був представлений до вищої військової нагороди того часу - ордену Бойового Червоного Прапора за №4. Проте народна пам'ять про це жива.
Він хотів дати Україні основу її незалежності - землю селянам
В історію боротьби за незалежну Україну, хоче того хтось чи ні, батько Махно увійшов саме як організатор збройного опору, а не як зрадник інтересів свого народу і своєї країни. І вже настав час, щоб роль Нестора Івановича Махна в становленні української державності закріпити на офіційному рівні. Звання Героя України посмертно - це та мала шану нащадків, яку ми можемо зараз продемонструвати батькові.
Українське суспільство має об'єднуватися навколо історичних постатей, чиї особистості перевірені часом і народною пам'яттю.
***
Чому раніше ніхто не ставив питання про присвоєння Нестору Махно головної нагороди України? Може, просто не було в оточенні президентів Леоніда Кучми і Віктора Ющенка людей, здатних підказати саму ідею про увічнення пам'яті батька Махна?
Ну чим не справжній Герой України?
Але якщо таких немає серед офіційних чиновників і зараз, то тоді громадськість повинна брати ініціативу в свої руки! Саме тому творче об'єднання «Каховський плацдарм» виходить з ініціативою про присвоєння Нестору Івановичу Махно вищої нагороди країни - Героя України (посмертно) «За видатну особисту роль в боротьбі за утвердження української державності».
Я в бій кидався з головою,
Пощади не просячи у смерті,
І не винен, що живий
Залишився в цій круговерті.
Ми проливали кров і піт,
З народом відверті були.
Нас перемогли. тільки ось
Ідею нашу не вбили.
Нехай Поховайте нас зараз,
Але наша Суть не кане в Лету,
Вона прокинуться в потрібний час
І переможе. Я вірю в це!
Сергій ЦИГІПА, «Український вибір»