Присвячується Сарі Батлер, яка робить моє життя чарівної.
У пошуках своєї нареченої Лайонел Ештон, шостий граф Сент-Левен, йшов по зарослому саду маєтку Хавершем.
В саду Шарлотти не було, тільки слуга, схилившись над ранніми квітами, вибирав найкрасивіші з них для букета. Граф подумки побажав Шарлотті удачі.
Його двоюрідна бабуся Люція запропонувала пошукати дівчину на стайні. Вона відверто недолюблювала Шарлотту і не намагалася приховати свою неприязнь до лорду Хавершему. На думку ж Лайонела, бабуся зверталася з усіма членами родини Хавершем підкреслено ввічливо. Цікаво, чому вона наполягла на своєму приїзді саме сьогодні? Її непереконливі міркування про прекрасній погоді були такими ж фальшивими, як і її шиньйон. Лайонел Ештон зітхнув, повернувся і пішов на задній двір до стайні. Лорд Хавершем і його дочка пристрасно любили полювання. Тому покриті шифером стайні містилися в кращому стані, ніж сам будинок.
На ретельно вичищеному загоні перед стайнею зібралися, здавалося, все конюхи і обслуга, але Шарлотти з ними не було.
Тоді Лайонел увійшов в прохолодну стайню. Усередині коней не було, їх вивели на пробіжку. Він пішов до кімнати, де зберігалася упряж. Звідти він почув голос Шарлотти. Посміхнувшись, Лайонел ступив до зачинених дверей, зібрався її відкрити, але раптом різко відсмикнув руку: він почув ще один голос - чоловічий, низький, глибокий ... пестить. Потім скрикнула Шарлотта.
Лайонел відчув, як кров застукала у нього в скронях. Нічого не розуміючи, ніби уві сні, він машинально взявся за дверну ручку і натиснув на неї. Двері повільно, безшумно розчинилися.
Він побачив Шарлотту, що лежить на спині. Її голова лежала на іспанському сідлі, зверху, спустивши до колін штани, був Денси Морессі, лорд Денверс.
Лайонел увійшов до кімнати, повільно піднімаючи хлист. У цей момент Шарлотта побачила його і закричала.
Хлист опустився на білі сідниці Морессі. Денси заволав і різко відсахнувся від Шарлотти. На його обличчі були одночасно і біль, і подив. Лайонел ще раз вдарив батогом, потім відкинув його. Граф підняв Морессі, свого колишнього друга, поставив його на ноги і щосили вдарив кулаком в обличчя. Потім був другий удар. Морессі намагався чинити опір, але не зміг. Лайонел ще раз вдарив його і почув хрускіт поламаної кістки.
- Лайонел, припиніть! Ви вб'єте його! - Шарлотта ривком опустила спідниці і кинулася до графу. Вона вчепилася йому в плече, почала трясти його, продовжуючи кричати.
Раптом все скінчилося. Лайонел подивився в розбите обличчя Морессі: той був без свідомості. Він повільно відпустив свого супротивника, спостерігаючи, як той корчиться на підлозі. Зі спущеними до колін панталони він мало був схожий на гордого самця.
Лайонел відчув у цій кімнаті запах соломи, шкіри і похоті, після чого повернувся до зрадниці.
- Сподіваюся, ви самі оголосіть в газетах про розірвання наших заручин, - неприродно спокійно промовив він. - Це перше. Друге ... як тільки лорд Денверс прийде в себе, передайте йому мій виклик.
- Лайонел, - почала Шарлотта, простягаючи до нього руки, - прошу вас ... Це не те, що ви ...
- Обручка можете залишити собі, мені воно не потрібно, оскільки я купив його недавно і воно не є фамільною цінністю графів Сент-Левен. - Він побачив на її прекрасних очах сльози і тим же спокійним тоном продовжив: - Ймовірно, вам варто подбати про ваш коханця. Я не сумніваюся, що зламав йому перенісся. - Він повернувся на підборах і пішов зі стайні.
- Лайонел, поверніться зараз же. Будьте ви прокляті! Він обернувся, його обличчя було холодно і неприступно.
- Сподіваюся, дорога Шарлотта, ви збираєтеся вийти заміж за лорда Денверс? Думаю, що ви будете потрібні йому як доглядальниці, коли я прострелю йому плече. Все це дуже сумно, адже я вважав Денси іншому. Що до вас, то мені більше нічого сказати.
Він йшов до дому і продовжував розмірковувати над тим, що трапилося: «Боже мій, що було б, якби я застав її з іншим чоловіком після одруження?»
Він не здивувався, побачивши стоїть біля екіпажу Люцію.
Лайонел подивився на неї.
- Мені шкода, мій хлопчик, - сказала вона, злегка торкнувшись його рукава кінчиками пальців.
- Це і є причина вашого раптового візиту?
- Ви мали рацію, погода прекрасна.
- Лайонел, не стану тобі брехати: я рада, що все стало зрозумілим вчасно.
- Як ви дізналися? Ви знали, що вона зраджує мені з Морессі?
- Сідай в екіпаж, все дізнаєшся по дорозі в Лондон. Слідом за нею Лайонел сіл в екіпаж, його обличчя нічого не виражало. Похитуючись, екіпаж покотив по широкій дорозі.
Лайонел ні разу не обернувся.
Між ними не було кінця словесним поєдинків.
- Називай мене тітка Люція! - владно сказала стара леді приїхала Діані. - Насправді я не є тобі ні тіткою, ні двоюрідної бабусею, але так буде краще.
І Діана корилася. Хіба можна було заперечувати старенькій з таким владним поглядом блідо-блакитних очей?