Літературні напрями (теоретичний матеріал)
Класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм - основні літературні напрямки.
Основні риси літературних напрямів:
· Об'єднують письменників певної історичної епохи;
· Представляють особливий тип героя;
· Висловлюють певний світогляд;
· Вибирають характерні теми і сюжети;
· Використовують характерні художні прийоми;
· Працюють в певних жанрах;
· Виділяються стилем художньої мови;
· Висувають певні життєві і естетичні ідеали.
Напрям у літературі та мистецтві 17 - початку 19 століть, яке взяло за основу зразки античного (класичного) мистецтва. Для українського класицизму характерна національно - патріотична тематика, пов'язана з перетвореннями Петровської епохи.
· Значущість тим і сюжетів;
· Порушення життєвої правди: утопізм, ідеалізація, абстрактність в зображенні;
· Надумані образи, схематичні характери;
· Повчальність твору, суворе розподіл героїв на позитивних і негативних;
· Використання мови, мало зрозумілого простому народу;
· Звернення до піднесеним героїчним моральним ідеалам;
· Загальнонаціональна, громадянська спрямованість;
· Встановлення ієрархії жанрів: «високі» (оди і трагедії), «середні» (елегії, історичні твори, дружні листи) і «низькі» (комедії, сатири, байки, епіграми);
· Підпорядкування сюжету і композиції правилами «трьох єдностей»: часу, простору (місця) і дії (всі події відбуваються в 24 години, в одному місці і навколо однієї сюжетної лінії).
· П. Корнель - трагедії «Сід», «Горацій», «Цінна»;
· Ж. Расін - трагедії «Федра», «Мідрідат»;
· Вольтер - трагедії «Брут», «Танкред»;
· Мольєр - комедії «Тартюф», «Міщанин у дворянстві»;
· Н. Буало - трактат у віршах «Поетичне мистецтво»;
· Ж. Лафонтен - «Байки».
· М. Ломоносов - вірш «Розмова з Анакреонтом», «Ода на день сходження на престол імператриці Єлисавети Петрівни, 1747 року»;
· Г. Державін - ода «Феліція»;
· А. Сумароков - трагедії «Хорев», «Синав і Трувор»;
· Я. Княжнин - трагедії «Дідона», «Росслав»;
· Д. Фонвізін - комедії «Бригадир», «Наталка».
Напрям у літературі та мистецтві другої половини 18 - початку 19 століть. Оголосив домінантною «людської природи» не розум, а почуття, і шлях до ідеалу гармонійно розвиненої особистості шукав у вивільненні та вдосконаленні «природних» почуттів.
· Розкриття людської психології;
· Найвищою цінністю проголошується почуття;
· Інтерес до простої людини, до світу його почуттів, до природи, до побуті;
· Ідеалізація дійсності, суб'єктивне зображення світу;
· Ідеї морального рівності людей, органічний зв'язок з природою;
· С. Річардсон - роман «Кларисса Гарлоу»;
· - роман «Юлія, або Нова Елоїза»;
· - роман «страждання молодого Вертера».
· В. Жуковський - ранні вірші;
· М. Карамзін - повісті «Бідна Ліза» - вершина українського сентименталізму, «Острів Борнгольм»;
· І. Богданович - поема «Серденько»;
· А. Радищев (його творчість відносять до сентименталізму не всі дослідники, воно близьке цієї течії тільки своїм психологізмом; подорожні нотатки «Подорож з Харкова до Москви»).
Напрямок у мистецтві і літературі кінця 18 - першої половини 19 століть, відображає прагнення художника протиставити реальну дійсність і мрію.
· Незвичайність, екзотичність в зображенні подій, пейзажу, людей;
· Неприйняття прозаичности реальному житті; вираз світовідчуття, якому властиві мрійливість, ідеалізація дійсності, культ свободи;
· Прагнення до ідеалу, досконалості;
· Сильний, яскравий, піднесений образ романтичного героя;
· Зображення романтичного героя у виняткових обставинах (в трагічному поєдинку з долею);
· Контраст в змішуванні високого і низького, трагічного і комічного, буденного і незвичайного.
· Дж. Байрон - поеми «Паломництво Чайльд Гарольда», «Корсар»;
· І. Шиллер - драми «Розбійники», «Підступність і кохання»;
· Е. Гофман - фантастична повість «Золотий горщик»; казки «Крихітка Цахес», «Володар бліх»;
· П. Меріме - новела «Кармен»;
· В. Гюго - історичний роман «Собор Паризької Богоматері»;
· В. Скотт - історичний роман «Айвенго».
· В. Жуковський - балади «Людмила», «Світлана», «Лісовий цар», «Ивикови журавлі»; казка «Ундіна»;
· К. Рилєєв - поеми «Войнаровський», «Наливайко»;
· А. Пушкін - поеми «Кавказький полонений», «Цигани», «Бахчисарайський фонтан»;
· М. Лермонтов - «Мцирі»;
· М.Гоголь - повісті «Вечори на хуторі біля Диканьки»;
· М. Горький - розповідь «Стара Ізергіль», «Пісня про Сокола», «Пісня про Буревісника».
Напрямок у мистецтві і літературі 19 - 20 століть, в основі якого лежить повне, правдиве і достовірне зображення життя (без прикрас і фантазій). Найбільшого розвитку реалізм досяг в 19 столітті.
· В основі твору лежить конфлікт: герой - суспільство;
· Типові літературні персонажі;
· Типові прийоми в зображенні дійсності (портрет, пейзаж, інтер'єр);
· Зображення певної історичної епохи, реальних подій;
· Зображення подій і героїв у розвитку;
· Всі персонажі зображуються не абстрактно, а у взаємодії з навколишнім світом.
· А. Грибоєдов - комедія у віршах «Лихо з розуму»;
· А. Пушкін - маленькі трагедії «Скупий лицар», «Моцарт і Сальєрі»; «Євгеній Онєгін» - перший український реалістичний роман; (Слайд 3)
· М. Лермонтов - роман «Герой нашого часу»; (Слайд 4)
· М.Гоголь - поема «Мертві душі»;
· І. Тургенєв - романи «Батьки і діти», «Напередодні», «Дим», «Рудін», «Новина»; (Слайд 7)
· Л. Толстой - розповіді «Після балу», «Севастопольські оповідання»; роман «Воскресіння»; (Слайд 5)
· Ф. Достоєвський - романи «Злочин і кара», «Ідіот», «Брати Карамазови» (Слайд 6).
v Крутецкая література в таблицях і схемах. 9 - 11 класи.