Запальні захворювання орбіти можуть мати як гострий, так і хронічний характер. Причини їх численні: гострі і хронічні запалення навколоносових пазух, гострі респіраторні захворювання, травматичні пошкодження кісткових стінок орбіти, шкіри повік, зовнішніх тканин ока, невдало проведені операції на навколоносових пазухах або в порожнині рота (целюліт, абсцес), хронічні інфекції (туберкульоз, сифіліс), хронічні неспецифічні запалення (псевдотумор, саркоїдоз, хвороба Вегенера).
Гострі запальні захворювання орбіти часто є результатом пере-ходу запальних процесів з сусідніх областей. Тонкі стінки, три з яких межують з навколоносових пазух, вроджені чи набуті щілини в них, численні отвори для судин і нервів, через які орбіта повідомляється з навколоносових пазух, відсутність клапанів у великій кількості венозних анастомозів - це основні шляхи проникнення бактеріальної інфекції в ор- біту. Гнійний процес може поширюватися в орбіту з скроневої або крило піднебінної ямок безпосередньо через нижню очноямкову щілину. Вхідними воротами може також служити анастомоз, що з'єднує венозний сплетіння в крилопіднебінної ямки з нижньої очної веною. Відня слизової оболонки верхньощелепної пазухи
теж анастомозируют з венами орбіти, тому запальні захворювання в них (флебіт) можуть стати джерелами гнійного запалення орбітальної клітковини.
Флегмона, або целюліт орбіти - грізне захворювання. До ери антибіотиків гинуло близько 50% хворих, практично з такою ж частотою розвивалася повна сліпота на боці ураження. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, але частіше страждають діти у віці до 4-5 років. Майже у 80% хворих передує запальний процес в параназальних синусах, у дітей - гостре респіратор-ве захворювання. Поряд з ними целюліту може передувати травма шкіри повік і кон'юнктиви. Клінічна картина характеризується набряком і гіперемією шкіри століття. Спочатку вона буває локальної у внутрішній частині століття, протягом кількох днів процес поширюється на обидва століття. З'являється набряк м'яких тканин щоки, раптовий екзофтальм з обмеженням рухливості очного яблука, хемоз кон'-юнктиви (рисунок 17.1, див. Вклейку). На тлі високої температури ці зміни супроводжуються розпираючий болями в орбіті, головним болем. Як правило, результати посівів виділень з носоглотки, зі слизової оболонки століття, посіви крові, незважаючи на загальний важкий стан хворого, виявляються отрицатель-ними. При рентгенографічних досліджень поряд із затемненням орбіти обна-ружівают зниження прозорості одного або двох синусів. При комп'ютерної томографії в орбіті виявляють дифузне затемнення без чітких меж, зовніш-ні м'язи і задній полюс ока погано диференціюються.
Субперіостальний абсцес може розвинутися в результаті перелому однієї з сте-нок орбіти. Особливо небезпечний перелом верхньої і внутрішньої стінок з формиро-ням суперіостальної гематоми. Абсцес розвивається протягом 24-48 годин. Загальний стан хворого важкий: висока температура, ознаки інтоксік-ції. З'являється екзофтальм, хемоз, очей нерухомий. Повіки набряклі, напружені настільки, що часом їх неможливо розсунути, шкіра їх різко гіперемована. Підшкірні вени чола розширені, різко звиті. Протягом декількох годин може розвинутися повна сліпота в результаті гострого невриту зорового нерва. В роз-ні сліпоти грає роль і різко наростаючий екзофтальм. В результаті набряку тка-ній, кровонаповнення судин відбувається швидке натяг зорового нерва (зникає його S-подібний вигин), конически витягується задній полюс очного яблука, при цьому тиск в артеріях падає, в венах зростає, що призводить до появ-лення різкої ішемії на очному дні. Екзофтальм може бути настільки значним, що очна щілина не змикається і напружені набряклі повіки не в змозі защи-тить рогівку.
Лікування флегмони і абсцесу має бути розпочато якомога раніше. У перші години захворювання показане внутрішньовенне введення антибіотиків широко-го спектра дії. При раптовому погіршенні зору або появі ознак абсцедування показано термінове хірургічне втручання з дренування третьому порожнини абсцесу. При наявності патологічного процесу в параназальних сі-нусах необхідно їх дренування. Терміни дозволу процесу під впливом комбінованого лікування неоднакові. Повна регресія целюліту або аб-сцесса спостерігається протягом 7 днів тільки у 55-60% хворих, протягом 4 тижнів лікування затягується у 40-45% хворих.
Хронічні запальні захворювання орбіти представлені рідко вітрі чающие туберкульозним і сифилитическим мляво поточним периоститом. В по-следние три десятиліття переважає група хронічних неспецифічних забо-вань, в етіопатогенезі яких суттєва роль належить аутоімунним процесам (псевдотумор, саркокідоз і грануломатоз Вегенера).
Псевдотумор - збірний термін, який об'єднує групу захворювань, в основі розвитку яких лежать неспецифічні запальні зміни в тканинах орбіти (рисунок 17.2, див. Вклейку). Характерним для цих захворювань яв-ляется раптовий початок з швидким наростанням клінічних симптомів, напоми-нающіх злоякісну пухлину орбіти, а часом абсцес, і однотипна картина хронічного неспецифічного запалення, що виявляється при патогістологі- зації дослідженні. Локалізація вогнища запалення дозволяє виділяти первинний ідіопатичний міозит (страждають зовнішні очні м'язи), локальний васкуліт орбіти (патологічний фокус розташовується в орбітальній клітковині) і дакріоа-деніт (вогнище ураження розташовується в слізної залозі). Остаточний діагноз встановлюють тільки після гістологічного дослідження патологічної тканини. Забір біоптату виробляють під час діагностичної орбітотоміі. Лікування міді-каментозних, найбільший ефект дає насильства терапія.
Саркоїдоз - мультисистемні гранулематозное захворювання, природа которо-го залишається невідомою незважаючи на те, що перший опис хвороби з'явилося більше 100 років тому. Шкірні ураження при саркоїдозі описали неза-мо один від одного Е. Besnier (1889) і С. Воеск (1899). А в 1914 р С. Schaumann встановив, що неказеозние гранульоми можуть розвиватися не тільки в шкірі, а й в інших органах. Туберкулоподобние вузлики ніколи не піддаються некрозу, з-стоять з епітеліоідноклеточних гранульом, які не мають зв'язку з епітелієм. Насправді це великі мононуклеарние фагоцити і гігантські клітини. Клінічна картина саркоїдозу орбіти нагадує повільно зростаючу пухлину. А оскільки процес, як правило, розташовується в верхньо-зовнішньому відділі, щось не-рідко захворювання помилково розцінюють як пухлина слізної залози. Лікування тільки хірургічне.
Гранулематоз Вегенера - системне захворювання з ураженням дрібних со-судів, при якому виникають деструктивно-продуктивні та продуктивні васку- літи, поліморфно-клітинні гранульоми з багатоядерними гігантськими клітинами. Захворювання характеризується клінічної тріадою: некротизуючу запалення верхніх дихальних шляхів, хронічний дифузний нефрит і дифузний ангиит. Орган зору страждає у 40-45% хворих. Перший опис поразки орбіти при гранулематозі Вегенера відноситься до 1960 року. Клінічно захворювання харак- ТРВЗ раптовою появою симптомів швидко зростаючої пухлини орбіти. І тільки після появи лихоманки, втрати ваги можна запідозрити гранулематоз Вегенера. Точний діагноз можливий тільки після патогістологічного досліджень-ня біоптату з орбіти.