Наднирковозалозної (аддісоніческій) криз - найбільш важке і небезпечне ускладнення хронічної недостатності кори надниркових залоз, що розвивається внаслідок різко вираженого невідповідності рівня кортикостероїдів в організмі і підвищеній потребі в них і характеризується резчайшим загостренням всіх симптомів гипокортицизма.
Лікувальна програма при надниркової кризі.
- Замісна терапія глюко- і мінералокортикоїдами.
- Боротьба з дегідратацією і гіпоглікемією.
- Відновлення порушеного електролітного балансу.
- Корекція порушень білкового обміну.
- Боротьба з колапсом.
При появі початкових симптомів важкої декомпенсації хвороби Аддісона (наростаюча загальна слабкість, поява і посилення болю в животі, нудоти, блювоти, значне зниження артеріального тиску) необхідна негайна госпіталізація до відділень інтенсивної терапії та реанімації або в ендокринологічне відділення. Перед транспортуванням хворому слід ввести внутрішньовенно (а якщо неможливо, то вводять внутрішньом'язово) 50-70 мг гідрокортизону гемисукцината або фосфату або 30 мг (1 мл) преднізолону.
1. Замісна терапія глюко- і мінералокортикоїдами
Кращими слід вважати водорозчинні препарати гідрокортизону, тобто гідрокортизону гемисукцинат і гідрокортизону фосфату так як вони мають глюко- і мінералокортикоїдної ефектами і можуть вводитися внутрішньовенно і внутрішньом'язово. При надниркової кризі ці препарати вводяться внутрішньовенно, вони починають свою дію через 30 хв після введення і проявляють активність протягом 2-3 ч, при внутрішньовенному краплинному введенні - до 4 год (рідко - до 5 год).
Необхідно відразу ввести внутрішньовенно 100 мг гідрокортизону гемисукцината або фосфату, а далі, протягом доби, внутрішньовенно крапельно вводиться ще 300-400 мг препарату.
При відсутності водорозчинних препаратів гідрокортизону вводять внутрішньовенно 60 мг преднізолону. а в подальшому протягом доби вводять ще 120-180 мг препарату в складі крапельниці (тобто по 60 мг 2-3 рази).
Доцільно одночасно з внутрішньовенним введенням глюкокортикоїдів ввести внутрішньом'язово 50-100 мг суспензії гідрокортизону ацетату. дія якої проявляється тільки через 3 ч. Внутрішньом'язово введений гідрокортизону ацетат дозволить надалі швидше стабілізувати АТ і, можливо, зменшити в ряді випадків кількість глюкокортикоїдів, що вводяться внутрішньовенно. Надалі внутрішньом'язове введення гідрокортизону ацетату можна повторювати через 4-6 год в дозі 25-50 мг на одне введення. Після підвищення артеріального тиску до 100 мм рт. ст. дозу внутрішньовенно вводиться гідрокортизону зменшують до 50-75 мг на одне введення.
Докса - спочатку вводять підшкірно 1 мл 0.5% масляного розчину і потім, в разі збереження гіпотензії, повторюють введення в тій же дозі 2-3 рази з інтервалом 4-6 ч.
2. Боротьба з дегідратацією і гіпоглікемією
Дегідратація і гіпоглікемія усуваються внутрішньовенним краплинним введенням 5% розчину глюкози, ізотонічного розчину натрію хлориду, розчину Рінгера. У першу добу внутрішньовенно крапельно вводять близько 3-4 л рідини, причому в перші 2 год - 2 л (1 л ізотонічного розчину натрію хлориду і 1 л 5% розчину глюкози).
3. Відновлення порушеного електролітного балансу
Найхарактернішими електролітними порушеннями при надниркової кризі є гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіперкаліємія.
Для усунення гіпонатріємії і гипохлоремии проводиться внутрішньовенне крапельне введення ізотонічного розчину натрію хлориду (див. Вище) з додаванням 20-30 мл 10% розчину натрію хлориду, призначається питво підсоленої води (10 г натрію хлориду на 1 л кип'яченої води).
Для усунення гіперкаліємії доцільно внутрішньовенно ввести 30-40 мл 40% розчину глюкози (одночасно це усуває гіпоглікемію), можна ввести 20 мл 10% розчину кальцію глюконату. Зменшує гіперкаліємію також внутрішньовенне введення 30 мл 10% розчину натрію хлориду.
4. Корекція порушень білкового обміну
З метою поліпшення показників білкового обміну проводиться внутрішньовенне крапельне введення 200 мл 20% розчину альбуміну, 400 мл свіжозамороженої або нативної плазми. Ці ж препарати дозволяють збільшити ОЦК і стабілізувати АТ.
Рекомендується також внутрішньовенне крапельне введення препаратів амінокислот (неоальвезіна, поліаміну) в добовій дозі 400-600 мл. Амінокислоти використовуються організмом для синтезу власного білка.
5. Боротьба з колапсом
Для ліквідації колапсу проводиться лікування глюко- і мінералокортикоїдами (див. Вище), переливання поліглюкіну і реополіглюкіну, сольових розчинів, 5% розчину глюкози (див. Вище) під контролем ЦВД. Введення цих розчинів збільшує ОЦК і сприяє підвищенню артеріального тиску.
При недостатній ефективності цих заходів внутрішньовенно крапельно вводиться допмін (80 мг препарату розчиняють в 400 мл 5% розчину глюкози і вводять зі швидкістю 15-30 крапель в хвилину).
У другій і подальші дні в міру стабілізації артеріального тиску зменшуються дози глюко- і мінералокортикоїдних засобів. Доза гідрокортизону для внутрішньом'язового введення зменшується до 50 мг 4-6 разів на добу, а в подальшому - до 25-50 мг 2-4 рази на добу.
Потім хворих переводять на пероральне лікування преднізолоном (10-20 мг в \ 'добу) в поєднанні з кортизоном (25-50 мг). М. І. Балаболкин рекомендує вже на другий день переводити хворого на прийом кортизону всередину в добовій дозі 100-150 мг, а на третій день - 50-75 мг.
Докса на другий день вводиться підшкірно під контролем АТ по 1 мл 1-2 рази на день і в міру нормалізації артеріального тиску скасовується.
Після ліквідації надпочечникового криза хворі з хронічною недостатністю кори надниркових залоз поступово повертаються до тих дозам засобів замісної терапії, які вони отримували до розвитку кризу.
Наднирковозалозна кома характеризується повною втратою свідомості, важкою колапсом, вираженою гіперпігментацією шкіри і акроцианозом, диханням Чейн-Стокса, олігурією або анурією.
Лікування надниркової коми проводиться так само, як і лікування надпочечникового кризу, але добова доза гідрокортизону може скласти 800-1500 мг. Докса спочатку вводиться підшкірно в дозі 2-4 мл, а потім - по 1 мл 1 раз в день під контролем артеріального тиску.