Незважаючи на ряд дискусій і різних думок, з- тимчасова тактика при гострому апендициті сформулювати-вана ще в 1931 році Дювалем: «Всякий напад аппен-діціта, яким би доброякісним він не здавався вна-чале, може раптово перейти в тяжкий апендицит. Немає терапевтичного лікування гострого апендициту. Краще лікування полягає в операції в перші 24 години ». Всі ці положення, висловлені 40 років тому, справедливі сьогодні. Краще лікування полягає в операції в перші години захворювання. На жаль, ще досі око-ло третини хворих надходить в хірургічні стаціонари в терміни після 24 годин від моменту захворювання, що позначається на результатах лікування.
Вперше апендектомія була проведена в 1884 році в Англії Мохамедом і в Німеччині в тому ж році Кронлейном. Б. М. Хромов, посилаючись на П. Ф. Калітіевского, стверджує, що перші апендектомії произведе-ни в 1735 році Claudius Amyand і в 1759 році Mestivier. Сучасна техніка видалення червоподібного отро-стка сліпої кишки розроблена Мак-Берні і Н. М. Волкович (1898). Кисетний шов для занурення кукси віддаленого відростка запропонований в 1901 році П. І. Дьяконовим. Незважаючи на безліч пропозицій і модифікує-ций, техніка цієї операції в даний час залишається майже незмінною.
Операційна діагностика гострого апендициту в більшості випадків досить проста. Після розтину черевної порожнини необхідно переконатися в наявності або відсутності ексудату, після чого приступити до пошуків червоподібного відростка. Сліпа кишка досить легко знаходиться за своєрідним сірувато-аспідного кольором, наявності поздовжніх смуг - тений і жирових приріст-ков. Після знаходження сліпої кишки необхідно, поступово йдучи тении, підійти до ілео-цекального кутку, де, як правило, знаходиться підставу апендикса. При труднощах технічного порядку не потрібно прагнути до пошуків відростка у що б то не стало з наявного розрізу під місцевим знеболенням. Розширення раз-реза і наркоз забезпечать нормальну і успішну роботу хірурга. При простому апендициті червоподібний відросток потовщений, брижеечка його набрякла, судини ін'єктовані. При флегмонозном апендициті стінка апендикса зна-ве инфильтрирована, відросток багряного кольору, нерідко покритий фібринозний нальотами. Інфільтрація брижеечкі часто досягає значних розмірів. При гангренозний апендицит червоподібний отрос-ток брудно-зеленого або чорного кольору. Іноді він пред-ставлять собою марку розповзається під пальцями масу. Судини брижеечкі його тромбіровани і сама бри-жеечка нерідко просякнута гноєм. Часто деструктивний апендицит супроводжується на-наявністю в черевній порожнині серозного або гнійного ви-поту.