Як правило, лікування хронічного гастриту проходить в амбулаторному порядку. Лише у виняткових випадках потрібна госпіталізація. Показаннями до госпіталізації можуть бути такі моменти:
1. Наявність можливих ускладнень або серйозних супутніх захворювань.
2. Необхідність встановлення точного діагнозу з метою диференціації з раком шлунка.
Призначення певного курсу лікування буде залежати від багатьох факторів - таких, як секреторна активність, фаза захворювання, форма гастриту і т. П.
Лікування включає дотримання спеціальних дієт. Виділяють кілька основних принципів дієти:
1. Харчування має бути правильним з механічної точки зору, тобто їжу необхідно ретельно пережовувати, поглинаючи невеликими порціями і в повільному темпі.
2. Харчування має бути хімічно правильним, тобто включати всі необхідні поживні речовини, мінерали, вітаміни та ін.
3. Харчування має витримувати норму температурного щадіння, тобто приймається їжа не повинна бути дуже холодною або гарячою.
4. Харчування має здійснюватися не менше 4-5 разів на день.
Правильне харчування дуже важливо при лікуванні хронічних гастритів: лікування всіх видів захворювання проводиться на тлі дієтотерапії. Так, в період загострення гастриту призначають дієту № 1а. Їжу рекомендується приймати в невеликих кількостях 5-6 разів на день.
При лікуванні хронічного гастриту рекомендують 9 основних груп ліків:
1. Натуральний шлунковий сік (HCl) і ацедін-пепсин. Перший призначається при секреторній недостатності. Приймати HCl під час їжі по 1 столовій ложці. Розводити засіб потрібно в наступному співвідношенні: 10-15 крапель HCl на 1/2 склянки води. Ацидин-пепсин приймати по 1 таблетці під час їди, розчинивши попередньо таблетку в 1/2 склянки води.
2. Ферментатівниє препарати - панкреатин, холензим, фестал, мексаза, панзинорм та т. П.
3. Спазмолітики. При гіперсекреції призначаються такі холінолітики, як метацин, платифілін і атропін, а також міотропні кошти - ношпа, папаверин і галідор.
4. Антациди. Призначаються при підвищеній секреції і полородуоденіте. Суміш Бурже (8 частин натрію бікарбонату, 4 частини натрію фосфату, 2 частини натрію сульфату) розчинити в 500 мл води і пити протягом дня за 1-2 години до їжі. Альмагель, викалин і викаир приймати через 1-2,5 години після прийому їжі по 1-2 столові ложки (розрахунок зроблений відповідно до триразовому харчуванням), крім того, 1 столову ложку рекомендується приймати перед сном (в загальній кількості не більше 7 столових ложок на добу).
5. Гіркоти. Їх призначають для поліпшення апетиту при зниженою секреторною активності. До даного роду лікарських засобів відносяться гранатовий сік, апетитний чай, настій кореня кульбаби. Для настою кореня кульбаби потрібно 1 чайна ложка подрібненого кореня і 1 склянку окропу. Наполягати 20 хвилин, потім охолодити, процідити і приймати по 1/2 склянки за 30 хвилин до їжі (при чотириразовому харчуванні).
6. Протизапальні засоби. Найбільш ефективним є Де-Нол.
7. Засоби, що поліпшують регенерацію. До них відносяться вітаміни, нерабол, метацил, пентоксил і ретаболіл. Рекомендується також масло обліпихи, яке необхідно приймати по 1 чайній ложці 3 рази на день.
8. Глюкокортикоїди. Призначаються при перніциозної анемії.
9. Антибактеріальні засоби. До них відносяться метанідазол, амоксицилін, а також препарати налідиксової кислоти.
Крім лікарських засобів, при лікуванні хронічного гастриту застосовується фізіотерапія, але з максимальною обережністю. При найменшій підозрі на малигнизацию даний вид терапії виключається.
Безумовно, що лікування хронічного гастриту проходить в індивідуальному порядку. Призначаються засоби, їх кількість і регулярність прийому залежатимуть від форми захворювання, можливих індивідуальних особливостей організму (переносимості тих чи інших засобів і ін.). Періоди загострення вимагають особливого полупостельного режиму і повного спокою. Докладні рекомендації може дати тільки лікуючий лікар, який зможе шляхом диференціації захворювання призначити необхідний курс лікування.
Для зняття больового синдрому необхідно проведення спеціальних заходів. Якщо синдром виникає на тлі хронічного гастриту із зниженою секреторною функцією шлунка, призначаються гангліоблокірующіе препарати. Вони надають найкраще спазмолітичну дію, при цьому практично не впливають на секрецію. До таких засобів відносяться ганглерон і кватерон.
В окремих випадках призначають препарати, які володіють, поряд зі спазмолітичну, протизапальну дію, здатність викликати підвищення секреції, а також посилювати рухову функцію шлунка. До таких засобів відносяться плантаглюцид і сік подорожника.
Для нормалізації секреторної функції шлунка рекомендується прийом вітамінів С, В6 і РР, а також призначаються в'яжучі та обволікаючі засоби.
При підозрі на можливість загострення гастриту (в період ремісії) проводиться замісна терапія, при якій використовуються препарати соляної кислоти (пепсалін, бетацід, аціпепсол, натуральний шлунковий сік) і ферменти (пепсин, панкреатин, пепсікон, пепсидил, абомин, пепсіген, панзинорм). Ознаки можливого загострення можуть бути наступні: ахілічний пронос, метеоризм.
Для лікування хронічного гастриту із зниженою секреторною функцією аутоімунного характеру застосовуються глюкокортикостероїдні гормони.
Хронічний гастрит із збереженою або підвищеною секреторною функцією шлунка лікується за допомогою спазмолітичних, холинолитических і гангліоблокуючих препаратів (бензогексоній, Арпенан, атропін, платифілін, спазмолитин). Додатково застосовуються антациди (альмагель, вікалін) і препарати, що покращують регенераторні функції (пентоксил, препарати лакриці, метилурацил).
Для лікування ригидного і поліпозного гастритів, а також хвороби Менетрие використовуються ті ж засоби, що і для лікування гастриту із зниженою секреторною функцією шлунка. В даному випадку спостерігається секреторна недостатність.
При будь-якій формі гастриту необхідно встати на диспансерний облік. Рекомендується 2 рази на рік проходити комплексне обстеження, в тому числі рентгенологічний та ендоскопічний контроль, навіть якщо вже вдалося вилікуватися (не виключена можливість повторного захворювання). Дані заходи обережності особливо важливо дотримуватися тим, у кого спостерігається (або спостерігався) хронічний гастрит з атрофічний-дісрегенераторнимі змінами.