Лекція 10. Пристрій і установка опалубки різних типів.
Опалубка - це форма для укладання бетонної суміші, яка забезпечує за-дані проектом конфігурацію, розміри і якість лицьових поверхонь бетонируемой конструкції. Опалубка повинна бути розрахована на статичне і динамічне вплив бетонних сумішей з урахуванням інтенсивності бетонують-вання і не допускати витоку бетонної суміші або цементного молока.
Опалубка складається з власне форми, що підтримують і кріпильних еле-ментів. Роботи по установці опалубки і распалубліваніі конструкцій називаються вають опалубними.
Опалубки бувають неінвентарні, використовувані тільки один раз, і інвентар-ні, тобто багаторазово обертаються. Типи опалубок розрізняються по конструк-нормативним особливостям (рис. 9.1). За вживаності при різній температурі зовнішнього повітря і характером впливу на бетон опалубки поділяються на неутеплені, утеплені і гріють (термоактивні). Опалубку вибирають в залежності від параметрів бетонируемой конструкції, а також способів і ус-ловий виробництва арматурних і бетонних робіт.
Опалубка повинна бути міцною, жорсткою, незмінної і стійкою в ра-бочем положенні, а також при транспортуванні і монтажі. При застосуванні гріють систем опалубки необхідно розраховувати на сприйняття термічес-ких навантажень. Конструкція опалубки повинна забезпечувати проектну точність геометричних розмірів бетонованих конструкцій і задану якість їх поверхні, мінімальне зчеплення з бетоном (крім незнімної), швидку установку і розбирання, можливість укрупненого і переналагодження в ус-ловиях будівельного майданчика, зручність ремонту і заміни елементів, заданою ву оборотність (табл. 9.1).
Для дощатих, фанерних і деревно-стружкових палуб можна застосовувати по-лімерние покриття, які наносять пістолетом-розпилювачем на чисту і суху палубу. Для дерев'яної палуби можна використовувати епоксидні двухсо-ставні покриття, що наносяться на поверхню шпателем (перший шар) і піс-толетом-розпилювачем (другий). Па сталеву опалубку епоксидні покриття можуть наноситися методом гарячого напилення.
Елементи опалубки повинні щільно прилягати одне до одного при складанні, шели з стикових з'єднаннях не повинні перевищувати 2 мм. На палубі щитів з метал-ла, фанери або пластмас не допускаються тріщини, задирки і місцеві откло-вати глибиною понад 2 мм, на палубі з деревини - понад 3 мм в кількості, що перевищує 3 на 1 м 2. Прогин зібраної опалубки не повинен перевищувати 1/400 прольоту для вертикальних поверхонь, 1/500 прольоту - для перекриттів.
Інвентарна опалубка. Масове застосування у всіх видах будівництва в зв'язку з універсальністю і можливістю використання для бетонування різних монолітних конструкцій знайшла розбірно-нерсставная мелкощітовая опалубка. Шиті такої опалубки з'єднуються між собою інвентарними пристосуваннями, які повинні легко встановлюватися і зніматися, забезпе-чувати достатню міцність і жорсткість всієї системи. Для цього використовуються різного роду клинові, пружинні, ексцентрикові і інші з'єднувач-ні елементи, що надягають і знімаються за допомогою молотка або спеціальних важелів. Для сприйняття тиску бетонної суміші між сусідніми плоско-ня опалубки встановлюються стяжки або стяжні болти (тяжі), закріплює-мі на несучих елементах.
Опалубка може монтуватися і демонтуватися як вручну з окремих елементів, так і механізованим способом з великорозмірних панелей і блоків.
Опалубку фундаментів встановлюють до початку бетонування, за исключе-ням опалубки виступів і поглиблень по верху фундаменту, яку влаштовуються-ють в процесі бетонування. Спочатку, як правило, встановлюють маякові стійки і щити по зовнішньому периметру фундаменту (через кожні 3-4 м і по його кутах) з розкріпленням їх інвентарними підкосами і установкою подмос-тей. Потім за допомогою сутичок і розтяжних пристосувань кріплять інші щити. Після цього встановлюють опалубку всередині фундаменту (рис. 9.2). На-чіная з висоти 1,6 м від основи фундаменту опалубні роботи ведуть з ін-вентарних лісів і робочих настилів, які споруджують зовні і всередині мас-сива фундаменту.
Опалубка колон навішується на арматурні каркаси окремими щитами або панелями, прикріпленими до арматури і стягують тяжами або Хому-тами. Через кожні 2-3 м по висоті колони влаштовують підмостки або робо-ність майданчика, з яких ведуть арматурні і бетонні роботи. На рівні пло-щадок в опалубці роблять отвори розміром 500x500 мм, через які пода-ється в конструкцію і ущільнюється бетонна суміш.
Опалубку стін і перегородок встановлюють спочатку з одного боку, а потім, після монтажу арматури і закладних частин, - з іншого. При стінах (перего-родках) товщиною менше 25 см опалубку другої сторони, як правило, устанав-ють у процесі бетонування поярусно, з висотою кожного ярусу не більше 1,5 м. Опалубку першої сторони стіни раскрепляют тимчасовими або постійного-ними підкосами через кожні 3-4 м. до цієї опалубці прикріплюють стягнуті пристосування, за допомогою яких кріплять опалубку другої сторони. У міс-тах, визначених проектом виконання робіт, роблять отвори-кишені для подачі бетонної суміші. Для забезпечення проектної товщини стін між щитами опалубки в місцях проходження стяжних болтів встановлюють дере-вянние або бетонні розпірки. Через 1,5-2 години після бетонування стяжні болти повертають на півоберта, щоб їх можна було витягти при роз-лубліваніі. Разборпо-ісрсставная крушгощітовая опалубка дозволяє механізувати опа-лубочні роботи і знизити їх трудомісткість, досягти високої якості бе-планованої поверхні. Перед монтажем опалубки по контуру бетонируемой конструкції уста-новлюють маяки, на які наносять ризики. Панелі опалубки встановлюють у вертикальне положення за допомогою гвинтових домкратів, укріплених на під-косах. Після монтажу при необхідності використовують стяжки, що закріплюються, як правило, клиновим замком на сутичках. Для збільшення кроку тяжів і сни-вання витрати металу застосовують складові сутички з накладками, а також го--різонтального ферми.
В результаті уніфікації фундаментів, ростверків (конструкцій верхньої частини пальових фундаментів, які об'єднують палі водно ціле для рівномірно-го розподілу навантажень на палі) і інших отдельностояшіх конструкцій ста-ло можливим влаштовувати нероз'ємну блочну опалубку (блок-форму). Операції із застосуванням блок-форм (рис. 9.4, а) для фундаментів під колону виконуємо-ють в такій послідовності:
♦ на підготовлений майданчик укладають каркаси подколонной частини фундаменту, поверхні форми ретельно очищають і змазують;
за допомогою монтажного крана встановлюють на місце блок-форму і виве-ряют її положення;
встановлюють, вивіряють і закріплюють регулювальними гвинтами вкла-диш (в залежності від висоти подколонной частини фундаменту - до або після бетонування нижньої його плити);
укладають бетонну суміш;
через 1,5-2 години після бетонування вкладиш видаляють з допомогою крана. Відривають вкладиш домкратами, встановленими на опорних столиках опалубки подколонной частини фундаментів;
домкрати переставляють під кутові упори форми і включають попарно по діагоналі. Коли форма піднята на 60 100 мм, її знімають за допомогою на-гою крана.
Для бетонування будівель підвищеної поверховості (переважно при зведенні ядер жорсткості) і споруд з незмінною конфігурацією в плані застосовують ковзаючу опалубку. Вона являє собою пространствен-ву форму, встановлену по периметру стін і піднімається в міру бетони-вання домкратами, в основному гідравлічними або електромеханічними.
Гідравлічне обладнання дозволяє піднімати опалубку в напів-автоматичному і автоматичному режимах. При напівавтоматичному режимі підйому застосовують комплект устаткування, що складається з одноциліндрових гідравлічних домкратів з регулятором горизонтальності робочої підлоги, на-сосною станції, гідроразводкі, пристосування для вилучення домкратних стрижнів.
Основними несучими елементами ковзної опалубки є будинок-кратні рами, до яких підвішують щити опалубки і підмостки. На них пе-Реда навантаження від робочого статі. Надомкратние рами встановлюють Домке-рати, які, спираючись на стрижні, піднімають всю конструкцію опалубки (рис. 9.5, а). Для бетонування багатошарових стін із збірним теплоізоляція-онним шаром на домкратної рамі закріплюють спеціальні фіксатори утепли-теля або застосовують багатоярусну схему опалубки, причому верхній ряд щитів встановлюють для однієї товщини стін, нижній - для іншої. Для бетонують-вання двошарових стін, що складаються з несучого і теплоізоляційного моно-літної шарів, застосовують розділові щитки.
Опалубка перекриттів при зведенні будинків у ковзній опалубці уста-новлюється на телескопічних стійках або на підвісках з регульованою по висоті опорною частиною. Крім того, в якості опалубки перекриттів можуть бути використані підвісні помости.
Арматурні роботи включають в себе виготовлення арматурних елементів і виробів, їх укрупнювальне збирання і установку в проектне положення в желе-зобетонних конструкціях в зонах, що піддаються вигину, розтягування, а іноді л стиску. Попереднє напруження конструкцій в умовах стройплощад-ки проводиться натягом напруженої арматури на затверділий бетон.
Арматурою називаються сталеві і неметалеві (зі спеціальних видів склопластику, кевлара, вуглепластика) стрижні круглого і профільного січі-ня, дріт, а також вироби з них (рис. 9.8), призначені для воспри-ємства розтягують і знакозмінних зусиль, а в центрально- навантажених елементах - стискають зусиль.
Слід особливо сказати про неметалевої арматури. Вона знаходить зараз ши-рокое застосування. І це зрозуміло. Адже міцну сталеву арматуру при натягу на бетон треба спеціально захищати від корозії особливо в умов-ях жаркого і вологого клімату. Неметалева ж арматура, наприклад з уг-лепластіка, стійка у всіх агресивних середовищах. Тому у всіх країнах активно ведуться роботи по освоєнню виробництва і застосування високоміцної Немі-металевого арматури зі спеціальних видів склопластику, кевлара, углепла-стіки.
Залізобетонні конструкції армують окремими прямими або гнутими стрижнями, сітками, просторовими каркасами, натягом пучків про-волоки, канатів, стрижнів або введенням в бетон відрізків волокон з сталь-них, скляних, базальтових або інших матеріалів (фібри) при дисперсному армуванні.
Основним арматурним елементом, що сприймає розтягуючі, стискання ющіе або зрізують зусилля, що виникають в залізобетонних конструкціях під впливом зовнішніх навантажень, є робоча арматура. Вид і перетин рабо-чей арматури визначають розрахунком. Арматура може бути прийнята звичайною або попередньо-напруженою. Розподільна арматура - допоміжний елемент, що дозволяє розподіляти зусилля між стрижнями робочої арматури. Розподільна арматура може бути і монтажної, яка одновремен-но до своїх основних завдань виконує фіксування робочої арматури в просторі конструкції. Копструктівггая арматура - це елемент, що вводиться в конструкцію для збереження її цілості в процесі формування, транспортують-вання, монтажу і т.п. З арматурних заготовок збирають арматурні елементи, які використовуються для армування залізобетонних конструкцій, які подрузі-ються на плоскі і просторові каркаси.
Мал. 9.8. Арматурна стал§ (а), арматурні вироби (б) і закладні деталі заводскогоізготовленія (в), а - арматурна сталь: I- кругла гарячекатана сталь; II - гарячекатана сталь періодичного профілю; III - холодносплющенная сталь; IV- арматурні пасма і канати; б - арматурні вироби: I - плоска сітка; II, III- плоскі каркаси; IV- просторовий каркас; V, VI- просторові каркаси таврового і двутав-рового перетинів; VII - гнута сітка; VIII- той же, криволінійного перерізу; IX - рулоннаясетка; в - закладні деталі заводського виготовлення: I, II - зварні закладні ізделіяоткритого типу «відкритий столик» з перпендикулярним і змішаним (перпендикулярним і похилим) розташуванням анкерних стрижнів; III- зварне закладний ізделіезакритого типу «закритий столик» (з перпендикулярним розташуванням анкернихстержней) ; IV- штамповані закладні деталі з наружниміі внутрішніми відгинати анкерами