У важких клінічних ситуаціях екстрена лапароскопія при перитоніті дозволяє підтвердити або відкинути цей діагноз. Особливо велика роль лапароскопії при перитоніті у хворих похилого та стар-чеського віку з атипової і стертою клінічною картиною захворювання, у осіб з супутніх-ські хворобами внутрішніх органів, інтоксикаціями, психи-ними розладами. Лапароскопія допомагає уникнути діагностичної лапаротомії при гострому мезадените, полісі-Розіті, термінальному илеите і ряді інших патологічних процесів, що протікають з симптомами гострого живота, але під-лежать терапевтичному лікуванню. Динамічна, повторна лапароскопія при перитоніті дозволяє контролювати перебіг послеопера-ційного перитоніту і своєчасно ставити показання до ек-стрении релапаротомии в разі прогресування перитоніт-альних явищ.
Лапароскопія при обмеженому перитоніті - внутрішньочеревних абсцесах, складніше, ніж при необмеженій перитоніті. За локалізацією абсцеси черевної порожнини класифікують на періферічес-кі і центральні. Периферичні абсцеси розташовані між парієтальної і вісцеральної очеревиною. До них відно-сятся поддіафрагмальние гнійники, осумковані скупчення гною в бічних каналах, малому тазі, між передньою стінкою живота і прилеглими органами. Центральні абсцеси частіше утворюються між петлями кишок. Вони бувають поодинокими і множинними. Лапароцентез проводять в 10-15 см від пред-полагаемого абсцесу. Лапароскопічним ознаками внутрішньочеревного гнійника є запальний інфільтрат, зональна гіперемія, набряк тканин і фібринозні накладення, клейкий каламутний ексудат в щілинах між органами, залучений-ними в гнійний процес. Петлі кишок в інфільтраті помірно або значно роздуті, слабо перістальтірующего, мають застійний судинний малюнок. При ви-полнении дослідження під місцевою інфільтраційної АНЕСА-тезіей спостерігається різкий біль в момент інструментальної пальпації інфільтрату.