Деякі з них ми розглянемо більш докладно.
О. Шпенглера, викладену в праці''Закат Европи''. Першим з дослідників ?? їй проблем культури Данилевський висловив думку про безліч і різноякісності людських культур.
У корені концепції Данилевського лежить ідея відокремлених, локальних культурно-історичних типів, або цивілізацій, послідовно проходять у своєму розвитку стадії народження, расцвета͵ занепаду і загибелі. Культурно-історичні типи виступають''положітельнимі діячами в історії человечества''. При цьому'' ... є ще тимчасово з'являються феномени, баламутять сучасників, як гуни, монголи, турки, які, як турки, зробивши свій руйнівний подвиг, допомогли віддати Богові душу борються зі смертю цивілізаціям і, розносячи їх залишки, ховаються в колишнє нічтожество'' [15] . Їх Данилевський називає''отріцательнимі діячами человечества''. Разом з тим, існують племена, яким не властива ні позитивна, ні негативна історичні ролі. Οʜᴎ складають етнографічний матеріал, входячи в культурно-історичні типи, але самі''не досягають історичної індівідуальності''.
Данилевський виділяє 10 культурно-історичних типів (в хронологічному порядку), цілком або частково вичерпали можливості свого розвитку: єгипетська культура, китайська, ассірійської-вавилоно-фінікійський, халдейська (древнесеміческая), індійська, іранська, єврейська, грецька, римська, аравійська, германо -романская (європейська). Окремо стоять мексиканська і перуанська культури, загиблі насильницькою смертю і не встигли завершити свій розвиток. У свою чергу, вищезгадані 10 типів діляться на''уедін ?? енние'' і''преемственние''. До перших відносяться китайська і індійська, вони розвивалися автономно. До других інші, передають свої досягнення''по наследству''.
Кожен культурно-історичний тип еволюціонує від етнографічного стану до державного і від нього - до цивілізації. Вся історія доводить, що цивілізація не передається від одного типу до іншого, хоча неĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ взаємний вплив присутній. Народи кожного типу створюють щось,''результати їх праці залишаються власністю нд ?? ех інших народів, які досягли цивілізаційного періоду свого розвитку, і праці цього повторювати незачем'' [16].
Данилевський створив свою систему культурної типології, в основі якої лежать''направленія культурної діяльності человека''. Всю соціокультурну діяльність він поділяє на чотири розряду:
2) культурна (у вузькому сенсі), т. Е. Теоретично-наукова, естетично-художня, технічно-промислова;
Відповідно до розрядами вчений виділив такі класи культур: первинні культури, які не проявили себе ні в одному розряді і заклали основи подальшого розвитку для більш пізніх типів (єгипетська, китайська, вавилонська, індійська, іранська); одноосновні, що проявили себе досить яскраво в одному з розрядів, наприклад, грецька - в галузі мистецтва і філософії, єврейська - в створенні першої монотеїстичної релігії, римська - у системі права і держави; двуосновних, а саме європейська, яка виявила себе в політичній і загальнокультурної сферах і чотирьохосновним, гіпотетична культура, тільки формується. Цей останній тип повинен реалізуватися в таких сферах, як релігія, політика, наука і мистецтво, суспільно-економічні відносини. Таким типом може стати слов'янський, в разі якщо не піддасться спокусі переймати готові культурні форми від європейців. Доля Росії, писав Данилевський, -''удел щасливий: не підкоряти і пригнічувати, а звільняти і восстанавлівать''.
Данилевський заперечує ідею єдності історії та єдиного напрямку прогресу:''Общечеловеческой цивілізації не існує і не може існувати, тому що це була б тільки неможлива і зовсім ?? е небажана неполнота''.