Легкоатлетичний крос на призи нашої газети вже давно став традицією. Він і в нинішній, ось уже п'ятнадцятий, раз не зрадив своїм славним принципам. В цьому році в програму кросу повернулися масові забіги, взяти участь в яких міг кожен охочий. Таких зібралося чимало - загальний рахунок учасників забігів вимірювався в тисячах. І якщо студенти, школярі та їх батьки на трасі - гості звичні, то поява на дистанції Георгія Тіткін викликало справжній ажіотаж. 88-річного ветерана присутні глядачі зустрічали оплесками. Сам же Георгій Дмитрович, лише чотири роки тому припинив бігати марафони, після фінішу майже не задихався і не забув поділитися секретом спортивного довголіття з обступили його суперниками:
- Секрет простий - потрібно любити біг. Краще зайвий раз не поїсти, не полежати на дивані, а пробігти хоча б пару кілометрів. Я заразився бігом ще до війни. Потім - фронт. Пройшов до самого Берліна! А після, незважаючи на отримане поранення, знову відновив тренування. Напевно, в крові у мене бути сильним. І я б дуже хотів, щоб мій приклад допоміг знайти шлях у житті комусь із молодих хлопців. Адже саме з гарної фізичної форми починається все інше.
Під словами Тіткін, не замислюючись, підписався б будь-який з учасників кросу. Навіть в аматорських забігах боротьба розгорталася неабияка. А коли на трасу вийшли ті, хто бігу присвятив все життя, то градус суперництва і зовсім виріс до позамежного. Навіть в молодших вікових групах спортсмени до найостанніших метрів билися за перемогу так, немов на кону стояло олімпійське «золото», а після фінішу часом довго не могли піднятися з землі. За словами головного тренера національної команди Олександра Трощило, саме на учасників, які виступають в молодших групах, спрямована основна увага присутніх уздовж дистанції фахівців.
- Я пройшовся вздовж траси: тут присутні практично всі тренери, які відповідають за підготовку резерву. Причому не тільки в бігових дисциплінах. Крос - це основа всього, а досвідчений наставник серед тутешньої масовки запросто відзначить тих, хто володіє даними для того чи іншого виду легкої атлетики.
Перспективи, до слова, вимальовуються цілком серйозні. За свою історію Всебелорусскій легкоатлетичний крос дав путівку в життя не одному поколінню спортсменів. Переможниця відбувся в Ліді першого фіналу Наталя Корейво (тоді вона виступала в юніорських змаганнях) в Лондоні посіла шосте місце в олімпійському забігу. Причому, за словами Трощило, сама по собі перемога в цих змаганнях не означає так багато, як характер і старання.
- Свого часу я теж починав з кросу. До сих пір пам'ятаю свій перший старт. Я тоді не зміг перемогти. Непогано почав, але не витримав всю дистанцію. А потім тренер запропонував спробувати короткий біг, де я досяг досить серйозних результатів.
Втім, серед учасників цьогорічного фіналу Всебілоруського кросу виявилося чимало тих, хто вже сьогодні претендує на перемоги міжнародного рівня. Суперництво між Сергієм Платоновим і Максимом Панкратовим стало справжньою окрасою головного старту нинішнього фіналу - чоловічого забігу на 5 кілометрів. Неодноразовий переможець республіканських змагань і традиційний володар кубків Всебілоруського кросу Платонов оборонявся від зазіхань Максима Панкратова. Боротьба обіцяла бути серйозною: зовсім недавно Панкратов здійснив міні-сенсацію, ставши переможцем Женевського марафону. Але в Мінську виграв Платонов, на останньому колі зумів відіграти створений суперником відрив. У жінок основний забіг, як і рік тому, виграла Ірина Ананенко. А головний, командний, приз знову поїхав до Бреста.
Брестчане в кросі на перших ролях уже не перший рік. До західних кордонів відправився і вперше вручений в цьому році приз найкращим організаторам регіональних етапів кросу. Кубок дістався представникам Іванівського району, де вже не перший рік проводиться «Поліський крос». Втім, до слів директора тамтешньої СДЮШОР Віталія Сташеніна варто прислухатися не тільки з цієї причини:
- У нас в області відмінна система дитячо-юнацьких шкіл. Завдяки їй вже не перший рік ми перемагаємо на республіканському рівні. Але вона працює немов сама по собі. Ми готуємо спортсменів. Підводимо до того рівня, коли їх потрібно передавати з училища олімпійського резерву, а потім вони губляться. Чому? Відповідь банальна: гроші. Поки ми їх підтримуємо, хлопці бачать мету і біжать до неї. А потім підтримка закінчується. Хтось залишається, але більшість просто починає шукати можливість прогодувати себе і з'являються сім'ї. Ось і виходить, що всі ті перемоги, які ми здобуваємо в юнацькому спорті, виявляються нікому не потрібні. А значить, здобувати нові стає все складніше.
Над цією думкою фахівця, не один рік присвятив роботі з дітьми і не з чуток знає про всі підводні камені цього важкого і невдячного заняття, варто задуматися. Дуже не хотілося б, щоб нагороди, які отримали цьогорічні переможці фіналу Всебілоруського кросу, через п'ять років залишилися єдиним нагадуванням про їх спортивні успіхи. За 15 років змагання на призи газети «Советская Белоруссия» стали одним з наймасовіших стартів в країні. Щорічно на дистанцію виходять тисячі спортсменів. І дуже хочеться вірити, що їх ентузіазм і азарт згодом обов'язково перетворяться в олімпійські нагороди.
Ольга Гладун, призер масового забігу серед дівчат:
- На кросі я перемогла вперше. Але до цього не раз була чемпіонкою країни зі спортивного орієнтування. Цього разу вирішила спробувати щось нове, а заодно допомогти своїй команді. Незвично, звичайно, без компаса бігти, але і дистанція невелика - всього кілометр. Чи не заблукаєш. Так що перемогла якось напрочуд легко. Може, варто продовжити?
- Я вже була чемпіонкою країни на дистанціях 800, 1.500 і 3.000 метрів. Всерйоз зосередилася на бігу по стадіону. Але саме крос визначив мій шлях. Раніше, коли тільки починала бігати, я постійно програвала. Багато разів. Але вирішила йти до кінця. У мене ж мама бігала. На чемпіонатах СРСР виступала. Ось я і вирішила не здаватися. Дуже хотіла потрапити на чемпіонат Європи, і поступово почала перемагати своїх колишніх суперниць. Сьогодні я бачу, що зробила правильний вибір.
- На Всебілоруських кросі я переміг вперше. Це для мене непрофільний вид - я вже досить давно бігаю по доріжці. Але крос - чудова база. Кращого способу підняти витривалість і характер годі й шукати, тому сюди приїжджають практично всі провідні спортсмени країни.
- Не дивлячись на те що я вже не перший рік тут перемагаю, готуюся дуже серйозно. Ці змагання - відмінний підготовчий старт перед виходом на доріжку. Та й сам по собі крос у всьому світі - дуже популярний спорт. У нас все тільки починається. Проблема в тому, що дуже небагато чим дійсно подобається бігати кроси. Це складно. Але я, наприклад, бігу вже 11 років, і жодного разу не задумалася про те, що легка атлетика - нецікавий вигляд. Повірте, головне - почати!
- Цього року я брав участь в трьох стартах і тричі переміг. І зупинятися не збираюся. Причому поступово розумію, що моє покликання - довгі дистанції. Поки я ще недостатньо готовий, але в майбутньому планую перейти на марафони. Коли? Це складне питання. Не хотілося б забуксували. Тому всерйоз налаштовуюся на майбутній чемпіонат Європи з кросу, де у мене є серйозні шанси на перемогу.