Центральний банк будь-якої держави регулює грошовий оборот не безпосередньо, а через грошову і кредитну системи. Впливаючи на кре-дітние інститути (банки), він створює певні умови для їх роботи. Від цих умов певною мірою залежить напрямок діяльності когось мерційних банків і інших фінансових інститутів, що і надає впливав-ня на хід економічного розвитку країни. Тому національні особ-ності кредитної системи визначають ступінь впливу центрального банку на економіку і впливають на умови функціонування центрального банку. Особливості національної банківської системи в значній сте-пені визначаються цілями, стратегією і методами грошово-кредитного регулювання центральним банком.
Права центрального банку в багатьох країнах строго регламентуються законодавством. Згідно із законом центральний банк зобов'язаний підтримувати економі-чний політику уряду або бути незалежним від діяльності уряду. У деяких випадках закон дозволяє передачу уряду вирішення окремих питань грошової політики.
Центральний банк послідовно реалізує різні стратегії грошово-кредитного регулювання. Це може бути стратегія, спрямована на регулювання темпу зростання грошової маси в національній економіці або регулювання валютного курсу національної грошової одиниці по відношенню до якоїсь ста-більной іноземній валюті.
Відповідно до обраної стратегії центральний банк здійснює в якості пріоритетного або грошову, або валютну політику і використовує відповідні інструменти.
Виходячи з розуміння призначення стратегії розрізняють чотири її види:
1) інфляційна - допущення слабоконтроліруемого зростання грошової мас-си в обігу;
2) рефляціонная - допущення м'якої форми інфляції з метою стиму-лювання економіки;
3) дефляційна - різке зменшення кількості грошей в обігу (сжа-тя грошової маси);
4) дезінфляційна -м'яка форма дефляційної стратегії, спрямований-ва на зниження економічної активності.
Рефляціонная стратегія центрального банку сприяє зростанню зайнятості, але в той же час призводить до знецінення грошей. Коли проблема безробіття стає занадто серйозною, центральний банк вдається до рефляціонной страті-гии. Якщо ж занадто серйозною стає проблема інфляції, він використовує дефляційну стратегію, яка забезпечує стабілізацію вартості грошей, але одночасно викликає падіння обсягів виробництва і зростання безробіття.
Допущення центральним банком тієї чи іншої ситуації в грошовому обігу можливе за умови проведення нейтральної, або пасивної, або актив-ної, але неефективною фінансової стратегії.
Від стратегії центрального банку (табл. 5.1) залежать вибір і поєднання застосовуваних інструментів. З метою регулювання обсягу грошової маси про-водяться заходи щодо стимулювання зростання грошової маси (експансіоністська кредитна політика) або зі стримування її збільшення (рестрикційних кредитна та антиінфляційна політика). Однак в умовах стагфляції централь-ному банку доводиться шукати компромісне поєднання. Наприклад, регулиро-вання валютного курсу національної грошової одиниці віддають перевагу країнам з розвиненою, орієнтованої на експорт економікою.
Стратегії центрального банку