Емоції - особливий клас властивих особистості психологічних перебуваючи-ний, що відбивають у формі безпосередніх переживань, Відчуваючи-ний приємного або неприємного, відношення людини до світу і людей, процес і результати його практичної діяльності. До класу емоцій ставляться настрої, почуття, афекти, пристрасті, стреси. Це так звані «чисті» емоції. Вони включені у всі психи-етичні процеси і стани людини. Будь-які прояви його ак-тивності супроводжуються емоційними переживаннями.
Емоції і почуття виникли і розвивалися в процесі еволюції. У чому ж полягала їхня приспособительное зна-чення?
Життя тварин відрізняється нерівномірністю на-грузок. Чи не були тут винятком і предки людини. Періоди крайньої напруги чергуються з періодами спокою і розслаблення. Під час полювання і переслідування здобичі, в сутичці з сильним хижаком, що загрожують життю, або в момент втечі від небезпеки від тваринного потрібна напруга і віддача всіх сил. Необхідно розвинути максимальну потужність в критичну хвилину, нехай навіть це буде досягнуто за допомогою енергетично невигідних процесів обміну речовин. Фізіологи-чна активність тваринного перемикається на «аварій-ний режим». В такому перемиканні і складається перша пристосувальна функція емоцій. Тому природний-ний відбір закріпив в тваринному світі це важливе пси-хофізіологіческое властивість.
Чому ж в ході еволюції не з'явилися організ-ми, які постійно працюють на «підвищених» потужностях? Необхідність в механізмі емоцій для приведення в бойову готовність відпала б: вони завжди перебували б у стані «алертності», Але стан бойової готовності пов'язано з дуже високими енергетичними витрата-ми, з неекономним витрачанням поживних речовин і зносом організму; знадобилися б величезні коли-пра їжі, і велика частина її пропадала б даремно. Для тваринного організму це невигідно. краще обла-дати болю низьким рівнем обміну речовин і помірною силою, але при цьому мати резервні механізми, які в належний момент мобілізують організм на функцио-вання в інтенсивнішому режимі, дозволяють раз-вити високу потужність, коли в ній є нагальна НЕ-обходимость .
Інша функція емоцій-сигнальна. Голод застав-ляет тварина шукати їжу задовго до того, як істо-щатся запаси поживних речовин в організмі; спрага жене на пошуки води, коли запаси рідини ще не вичерпані, але вже збідніли; біль - сигнал того, що тка-ні пошкоджені і знаходяться під загрозою загибелі. Відчуваючи-ня втоми і навіть знемоги з'являється значи-тельно раніше, ніж добігають кінця енергетичні ре-резерву в м'язах. І якщо втома знімається могутніми емоціями страху або люті, організм тварини після цього в стані виконати ще більшу роботу.
Нарешті, третя пристосувальна функція емо-цій- їх участь в процесі навчання і накопичення опи-ту. Виниклі в результаті взаємодії організму з середовищем позитивні емоції сприяють закреп-лення корисних навичок і дій, а негативні змушують ухилятися від шкідливих факторів.
У людини головна функція емоцій складається в тому, що благо-даруючи емоціям ми краще розуміємо один одного, можемо, не користуючись мовою, судити про стани один одного і краще настроюватися на спільну діяльність і спілкування. Чудовим, наприклад, є той факт, що люди, що належать до різних культур, спроможні безпомилково сприймати і оцінювати вираження чоло-веческого особи, визначати по ньому такі емоційні стани, як радість, гнів, печаль, страх, відраза, подив. Це, зокрема, відноситься і до тих народів, які взагалі ніколи не перебували в контактах один з одним.
Даний факт не тільки переконливо доказує уроджений ха-рактер основних емоцій і їхньої експресії на особі, а й наявність генотипів обумовленої спроможності до їхнього розуміння в живих су-вин. Це, як ми вже бачили, ставиться до спілкування живих су-вин не тільки одного виду один з одним, але і різних видів між собою. Добре відомо, що вищі тварини і людина спроможні по виразу обличчя сприймати й оцінювати емоційні со-стояння один одного.
Вродженими є далеко не всі емоційно-експресивні висловлювання. Деякі з них, як було встановлено, купуються прижиттєво в результаті навчання і виховання. В першу чергу даний висновок ставиться до жестів як способу культурно обумовленого зовнішнього вираження емоційних сос-тояній і відносин людини до чого-небудь.
Життя без емоцій так само неможлива, як і без відчуттів. Емоції, стверджував знаменитий натураліст Ч. Дарвін, воз-ніклі в процесі еволюції як засіб, за допомогою якого жи-ші істоти встановлюють значимість тих чи інших умов для задоволення актуальних для них потреб. Емоційно виразні рухи людини - міміка, жести, пантоміма - виконують функцію спілкування, т. Е. Повідомлення людині інфор-мації про стан мовця та його ставлення до того, що в даний момент відбувається, а також функцію впливу - надання визна-діленого впливу на того, хто є суб'єктом сприйняття емо-нальних-виразних рухів. Інтерпретація таких руху-ний сприймає людиною відбувається на підставі співвідносячи-сення руху з контекстом, в якому йде спілкування.
У вищих тварин, і особливо у людини, виразні дві-вання стали тонко диференційованою мовою, за допомогою которо-го живі істоти обмінюються інформацією про свої статки і про те, що првдсходіт навколо. Це - експресивна і комунікатив-ва функції емоцій. Вони ж є найважливішим фактором регу-ляції процесів пізнання.
Емоції виступають як внутрішня мова, як система сигналів, за допомогою якої суб'єкт дізнається про значимість того, що відбувається. Особливість емоцій полягає в тому, що вони непо-безпосередніх відбивають відносини між мотивами і реалізацією відповідає цим мотивів діяльності. Емоції в діяльності людино виконують функцію оцінки її ходу і результатів. Вони орга-нізуют діяльність, стимулюючи і направляючи її.
У критичних умовах при нездатності суб'єкта знайти б-стрий і розумний вихід із небезпечної ситуації виникає особливий вид емоційних процесів - афект. Одне з істотних прояв-лений афекту полягає в тому, що він, нав'язуючи суб'єкту стереотип-ні дії, являє собою певний що закріпився в еволюції спосіб «аварійного» вирішення ситуацій: втеча, оце-пініння, агресію і т. П. Завдяки вчасно виниклої емоції організм має можливість надзвичайно вигідно пристосуватися до навколишніх умов. Він в зі стоянні швидко, з великою швидкістю відреагувати на зовнішнє віз-дію, не визначивши ще його тип, форму, інші приватні конкретні параметри.
Емоційні відчуття біологічно, в процесі еволюції закріпилися як своєрідний спосіб підтримки життєвого про- процесу в його оптимальних межах і попереджають про руйнуючий характер недостачі або надлишку будь-яких чинників.
Чим складніше організована жива істота, чим більш високий щабель на еволюційних сходах вона займає, тим бога-че та гамма всіляких емоційних станів, які вона здатна переживати. Найстаріша за походженням, найпростіша і найбільш рас-рення серед живих істот форма емоційних переживань - це задоволення, яке отримує від задоволення органічні-ких потреб, і невдоволення, пов'язане з неможливістю це зробити при загостренні відповідної потреби. Практи-но все елементарні органічні відчуття мають свій емоціо-ний тон. Про тісний зв'язок, що існує між емоціями і діяльністю організму, говорить той факт, що будь-яке емоційний-ве стан супроводжується багатьма фізіологічними зраді-нями організму. Основні емоційні стани, що відчуває чоло-вік, діляться на власне емоції, почуття й афекти. Емоції, і почуття передбачають процес, спрямований на задоволення потреби, мають ідеаторний характер і знаходяться як би в на-чале його. Емоції і почуття висловлюють сенс ситуації для людини з точки зору актуальною в даний момент потреби, значення для її задоволення майбутнього дії чи діяльності. Емоції можуть викликатися як реальними, так і уявними ситуаціями. Вони, як і почуття, сприймаються людиною в ка-честве його власних внутрішніх переживань, передаються іншим людям, сопереживаются.
Емоції щодо слабко виявляються в зовнішньому поведе-нии, іноді ззовні взагалі непомітні для сторонньої особи, якщо людина вміє добре приховувати свої почуття. Емоційний досвід працівників ДПС звичайно набагато ширше, ніж досвід його індивідуальних пере-живання. Почуття людини, навпроти, зовнішньо дуже помітні. Емоції здатні передбачати ситуації і з-буття, які реально ще не наступили, і виникають у зв'язку з уявленнями про пережиті раніше або уявних ситуаціях. Почуття ж носять предметний характер, зв'язуються з пред-ставлені або ідеєю про деякий об'єкт. Інша особливість почуттів полягає в тому, що вони удосконалюються і, розвиваючись, утворюють ряд рівнів, починаючи від безпосередніх почуттів і кон- чаю вищими почуттями, що відносяться до духовних цінностей та ідеалів.
Почуття носять історичний характер. Вони різні в різних на-родів і можуть по-різному виражатися в різні історичні епохи у людей, що належать до одних і тих же націй і культур.
У житті значна частина людських потреб формується вихованням, прищеплюється суспільством (напри-заходів, культурні потреби). З цієї причини багато почуття настільки спаяні з розумовою діяльністю, що не існують поза цієї діяльності.
Якщо людина не усвідомлює небезпеки, почуття страху не настає. Зате значно пізніше, коли минувши-Шая небезпека усвідомлюється, людини може обуян страх, і він буквально холоне від думки про те, яку загрозу він піддавався.
Іноді не відразу доходить образливий натяк, і тоді з відстрочкою настає почуття гніву. Буває, що віддалене спогад воскрешає колишні почуття: людина радісно посміхається, згадавши про приємне подію-ні, яке відбулося в минулому.
У повісті Л. Н. Толстого «Хаджи-Мурат» головний герой, розповідаючи історію свого життя, не приховав, як одного разу в юності під час спалахнула спекотної схват-ки злякався і втік. Його співрозмовник Ларіс-Медиків, знаючи випробувану хоробрість Хаджі- Мурата, здивувався. Тоді Хаджі- Мурат пояснив, що він з тих пір завжди згадував цей сором і коли згадував, то вже нічого не боявся.
Сором виявився сильнішим за страх завдяки властивості пам'яті воскрешати колишні почуття. Це допомагало по-переважна страх, а згодом, мабуть, призвело до годину-тичний «атрофії страху».
Горе і скорботу - невід'ємна частина людського життя. Без цих почуттів духовне обличчя людини став би збитковим: «Здатність відчувати печаль - одна з властивостей справжньої людини. Той, хто позбавлений почуття пе-чали, так само жалюгідний, як і людина, що не знає, що та-де радість, або втратив відчуття смішного », - вва-тал К. Паустовський.
Афекти - це особливо виражені емоційні стани, супроводжувані видимими змінами в поведінці людини, кото-рий їх відчуває. Афект не передує поводженню, а як би зрушений на його кінець. Це реакція, яка виникає в результа-ті вже зробленої дії або вчинку і виражає собою його суб'єктивне емоційне забарвлення з точки зору того, якою мірою в результаті вчинення даного вчинку вдалося досягти по-поставленої мети, задовольнити стимулировавшую його потреба.
Одним з найбільш поширених в наші дні видів аффек-тов є стрес. Він являє собою стан надмірно сильної і тривалої психологічної напруги, яке віз-ника у людини, коли її нервова система отримує емоціон-льну перевантаження. Стрес дезорганізує діяльність людини, порушує нормальний хід його поведінки. Стреси, особливо якщо вони часті і тривалі, роблять негативний вплив не тільки на психологічний стан, але і на фізичне здоров'я чоло-століття. Вони являють собою головні «чинники ризику» при появле-ванні і загостренні таких захворювань, як серцево-судинні і захворювання шлунково-кишкового тракту.
Пристрасть - ще один вид складних, якісно своєрідних і зустрічаються тільки в працівників емоційних станів. Пристрасть являє собою сплав емоцій, мотивів і почуттів, Скон-зосереджених навколо певного виду діяльності або пред-мета. Об'єктом пристрасті може стати людина. Пристрасть означає порив, захоплення, орієнтацію всіх спрямовані-ний і сил особистості в єдиному напрямку, зосередження їх на єдиній меті.
Численними фізіологічними змінами в організмі супроводжується всякий емоційний стан. Протягом історії розвитку даної галузі психологічних знань не раз робилися спроби пов'язати фізіологічні зміни в ор-ганизме з тими чи іншими емоціями і показати, що комплекси ор-ганических ознак, які супроводжують різні емоційні процеси, дійсно різні.
Альтернативну точку зору на співвідношення органічних і емоційних процесів запропонував У. Кінної. Він одним з пер-вих відзначив той факт, що тілесні зміни, що спостерігаються при виникненні різних емоційних станів, вельми схожі один на одного і за різноманітністю недостатні для того, щоб впол-ні задовільно пояснити якісні відмінності у вищих емоційних переживаннях людини. Внутрішні органи, з изме-нениями станів яких Джемс і Ланге пов'язували возникнове-ня емоційних станів, крім того, є до вільно малочутливі структури, які дуже повільно при-ходять в стан збудження. Емоції ж зазвичай виникають і раз-Віва досить швидко.
Психоорганічний теорія емоцій (так можна назвати цю теорію) отримала даль-нейшее розвиток під впливом електрофізіологічних досліджень-ний мозку. На її базі виникла активаційна теорія Ліндсея - Хебба. Відповідно до цієї теорії емоційні стани визначають-ся впливом ретикулярної формації нижній частині стовбура головного мозку. Емоції виникають внаслідок порушення і відновлення рівноваги у відповідних структурах центральної нервової сис-теми. Слідом за теоріями, що пояснюють взаємозв'язок емоційних і органічних процесів, з'явилися теорії, що описують вплив емоцій на психіку і поведінку людини. Емоції, як виявилося, регулюють діяльність, виявляючи цілком визначене на неї вплив в залежності від характеру і інтенсивності емоціон-льного переживання. Д. О. Хеббу вдалося експериментальним шляхом простежити залежність між рівнем емоційного збудження людини і успішністю його практичної діяльності.
У людини в динаміці емоційних процесів і станів не меншу роль, ніж органічні і фізичні впливи, голок-рают когнітивно-психологічні чинники (когнітивні означає що відносяться до знань). У зв'язку з цим було запропоновано нові концепції, що пояснюють емоції у людини динамічними особ-ності когнітивних процесів.