У поганому товаристві
Головного героя звали Вася. Це був хлопчик з багатої сім'ї, його батько був суддею. Однак дитинство дитини аж ніяк не можна було назвати щасливим. Вася був абсолютно самотній. Його мама померла, а батько не звертав на дитину ника-кого уваги. Пан суддя дуже сумував за померлу дружину, він дуже любив її. І з ніжно-стю ставився до маленької доньки Соні, тому що вона нагадувала йому дружину. Вася був предос-ний собі, ніхто особливо не турбувався про нього. Він цілі дні проводив на вулиці. У горо-де, в якому жив Вася, був старовинний замок. Тепер він був практично повністю руйнуючої-шен. У руїнах замку жили жебраки. Вони б-ли поза законом, і життя їх була дуже і дуже не-легкою. Однак подітися жебраком було нікуди. У будь-якому середовищі є свої розбіжності. Середа ні-чих і бродяг не була виключенням.
Одного разу Вася разом з друзями вирішили за-глянути в стару каплицю. За допомогою друзів Вася вліз туди через вікно. Однак незабаром друзі його втекли, бо побачили, що в каплиці хтось є. Тут виявилися хлопчик на ім'я Валек і дівчинка на ім'я Маруся. Хлопчику - дев'ять років, дівчинці - чотири. Вони були дітьми Тибурція. Вася став часто з ними бачитися, він навіть пригощав їх яблуками. Але він намагався при-ходити лише тоді, коли в підземеллі не було Тибурція. Ніхто не знав про спілкування Васі і де-тей з підземелля. Навіть Васін друзі не зна-ли про це, він їм нічого не розповів.
Вася не міг не порівнювати своє життя і життя своєї сестри з життям дітей з підзем-Мелья. У них не було самого необхідного, зате їх дуже любив батько, Тибурцій. Вася розумів, що його власний батько його не любить. Суддя з більшою любов'ю ставився до своєї дочки, чотирирічної Соні. Вона нагадувала йому жінку, яка померла. Сам Вася дуже любив свою се-стру. І вона платила йому тим же. Але нянька Со-ні не дозволяла дітям грати разом, вона не любила Васю. У порівнянні з Сонею Маруся була зовсім іншою. Соня була жвавим, вазі-лим дитиною. Маруся була слабка, невесела, сумна. За словами Тибурція, які пере-дав Васі Валек, з Марусі висмоктав життя сірий камінь.
У розмові зі своїми новими друзями Вася якось поскаржився, що батько його не любить. І з подивом дізнався, що мешканці підземелля вважають суддю чесним і справедливим челове-ком. Для Васі це було дивно, адже сам він практично не знав свого батька, намагався хаті-гать його.
Вася дізнався все звичаї і порядки жителів підземелля. Одного разу, коли він грав зі своїми новими друзями, з'явився Тибурцій. Здійснено-но несподівано він прихильно поставився до Васі, дозволив йому приходити, коли той захоче. Ти-Бурцев попросив Васю нікому не говорити про їх місці проживання.
Вася знав, що члени «поганого товариства» жи-вуть злодійством. Але засуджувати їх він не міг, адже у них немає іншого виходу. Поступово все житє-ли підземелля звикли до Васі і навіть полюби-ли хлопчика. Восени, з настанням холодів, слабенька Маруся захворіла. Вася приносив їй частування, але Маруся практично не звертала на це уваги. Тоді Вася вирішив подарувати їй велику і дуже красиву ляльку, яка при-належних його сестрі. Хлопчик все розповів З-ні, та дівчинка дозволила йому взяти ляльку. Мару-ся дуже зраділа подарунку. Здавалося, що їй навіть стало краще. Вона стала вставати і грати з лялькою.
Одного разу нянька Соні помітила пропажу ляльки. Соня намагалася знайти виправдання, але няньку це ще більше насторожило. Васі за-сприймав виходити з дому, тому що старий Януш доніс судді, що хлопчик спілкується з житі-лями підземелля.
Стан Марусі погіршився. Вона практи-но не вставала. Вася сказав, що нянька хва-тилась ляльки. Хотіли відібрати іграшку у спя-щей дівчинки, але Маруся прокинулася і гірко заплакала. Вася не зміг забрати ляльку.
Будинки батько строго запитав Васю, куди він хо-дил. Він так само наказав розповісти, де лялька. Батько вважав, що Вася вкрав цю річ, подарунок покійної матері. Вася побачив, що батько неим-вірно сердитий. У нього немає ні краплі співчуття і любові до сина. Але абсолютно несподівано по-з'явився Тибурцій, який приніс ляльку.
Він розповів, що Маруся померла. Тибурцій став розмовляти з суддею, розповів про те, що Вася дружив з його дітьми. Ця розмова пораз-іл суддю. Він подивився на свого сина други-ми очима, зрозумів, що це добрий, вражений-них і чуйний хлопчик. Батько зрозумів, що марно позбавляв себе і сина своєї любові. Суддя і Вася ніби вперше усвідомили, що є близькими людьми. Батько дозволив Васі про-стіт з Марусею, також він передав гроші для Тибурцій. Він сказав, що йому краще піти з го-роду.
Незабаром практично всі мешканці Подземья-лья зникли. Залишилися лише двоє - полусумас-йшов старий і ще одна людина. А Вася і Со-ня стали доглядати за могилою Марусі. Коли вони виросли і збиралися покинути місто, то над цією могилою дали свої обітниці.
Місто, в якому живуть персонажі повісті, похмурий, сірий. Це місто здається сонним, непри-ветлівим. Образ міста дозволяє зрозуміти, що головні герої живуть в атмосфері байдужості, черствості і жорстокості. Члени «поганого загально-ства» зневажені і завинили людьми благо-получнимі. Вони творять «погані справи». Але вони змушені так жити, тому що оточуючі не залишили їм іншого вибору.