ДОКТОР І ЙОГО ЗВІРІ
Жив-був доктор. Він був добрий. Звали його Айболить. І була у нього зла
сестра, яку звали Варвара.
Найбільше на світі доктор любив звірів.
В кімнаті у нього жили зайці. У шафі у нього жила білка. У буфеті жила
Гава. На дивані жив колючий їжак. У скрині жили білі миші. Але з усіх
своїх звірів доктор Айболить любив найбільше качку Кику, собаку Авву,
маленьку свинку Хрю-хрю, папуги Карудо і сову Бумбу.
Дуже сердилась на доктора його зла сестра Варвара за те, що у нього
в кімнаті стільки звірів.
- Прожени їх вмить, - кричала, вона. - Вони тільки кімнати пач-
кают. Не хочу жити з цими поганими тварюками!
- Ні, Варвара, вони не погані! - говорив доктор. - Я дуже радий, що
вони живуть у мене.
З усіх боків до лікаря приходили лікуватися хворі пастухи, хворі
рибалки, дроворуби, селяни, і кожному давав він ліки і кожен сра-
зу ставав здоровий. Якщо який-небудь сільський хлопчисько заб'ється се-
бе руку або подряпає ніс, він зараз же біжить до Айболиту - і, дивишся,
через десять хвилин він як ні в чому не бувало, здоровий, веселий, грає
в п'ятнашки з папугою Карудо, а сова Бумба пригощає його льодяниками і ябло-
Одного разу до лікаря прийшла дуже сумна кінь. Вона тихо сказала
- Лама, Воною, фіфі, куку!
Доктор відразу зрозумів, що на звіриному мовою це означає:
"У мене болять очі. Дайте мені, будь ласка, окуляри".
Доктор давно вже навчився говорити по-звірячому. Він сказав коні:
По-звірячому це означає:
Кінь села. Доктор надів їй окуляри, і очі в неї перестали хворіти.
- Чака! - сказала кінь, замахала хвостом і побігла на вулицю.
"Чака" по-звірячому значить "спасибі".
Скоро всі звірі, у яких були погані очі, отримали від доктора Ай
болить окуляри. Коні стали ходити в окулярах, корови - в окулярах, кішки і з-
баки - в окулярах. Навіть старі ворони не вилітали з гнізда без очок.
З кожним днем до лікаря приходило все більше звірів і птахів.
Приходило черепахи, лисиці та кози, прилітали журавлі і орли.
Всіх лікував лікар Айболить, але грошей не брав ні у кого, бо ка
кі ж гроші у черепах і орлів!
ДЛЯ ПТАХІВ І ЗВІРІВ.
тор вилікував колись від скарлатини і кору. Вони дуже любили доктора і
охоче допомагали йому.
Одного вечора, коли всі звірі спали, до лікаря хтось постукав.
- Хто там? - спитав лікар.
- Це я, - відповів тихий голос.
Доктор відкрив двері, і в кімнату увійшла мавпа, дуже худа і гряз-
ная. Доктор посадив її на диван і запитав:
- Що в тебе болить?
- Шия, - сказала вона і заплакала.
Тут тільки доктор побачив, що на шиї у неї мотузка.
- Я втекла від злого шарманщика, - сказала мавпа і знову, заплака-
ла. - Шарманщик бив мене, мучив і всюди тягав за собою на мотузці.
Доктор взяв ножиці, перерізав мотузку і змастив шию мавпи такий
дивовижною маззю, що шия одразу ж перестала боліти. Потім він викуповував
мавпу в кориті, дав їй поїсти і сказав:
- Живи у мене, мавпа. Я не хочу, щоб тебе ображали.
Мавпа була дуже рада. Але, коли вона сиділа за столом і гризла
великі горіхи, якими пригостив її доктор, в кімнату вбіг злий шарман-
- Віддай мені мавпу! - крикнув він. - Ця мавпа моя!
- Не віддам! - сказав доктор. - Нізащо не віддам! Я не хочу, щоб
Оскаженілий катеринщик хотів схопити доктора Айболита за горло.
Але доктор спокійно сказав йому:
- Забирайся вмить! А якщо будеш битися, я гукну собаку Ав-
ву, і вона покусає тебе.
Авва вбігла в кімнату і грізно сказала:
На звіриному мовою це означає:
"Біжи, а не те укушу!"
Шарманщик злякався і втік без оглядки. Мавпа залишилася у докто-
ра. Звірі скоро полюбили її і назвали Чичи. На звіриному мовою "чичи"
Тільки-но Таня і Ваня побачили її, вони в один голос вигукнули:
- Ах, яка вона мила! Яка чудова!
І негайно ж стали грати з нею, як зі своєю кращою подружкою. вони
грали і в пальники, і в хованки, а потім всі троє взялися за руки і побе-
жали на берег моря, і там мавпа навчила їх веселому мавпячому тан-
цу, який на звіриному мовою називається "ткелла".
ДОКТОР АЙБОЛИТ ЗА РОБОТОЮ
Кожен день до лікаря Айболита приходили звірі лікуватися лисиці, кро-
лики, тюлені, осли, верблюжата. У кого болів живіт, у кого зуб. кожному
доктор давав ліки, і всі вони зараз же видужували.
Одного разу прийшов до Айболиту безхвостий козеня, і доктор пришив йому
А потім з далекого лісу прийшла, вся в сльозах, ведмедиця. вона жалібно
стогнала і пхикала: з лапи у неї стирчала велика скалка. доктор витягнув
скалку, промив рану і змастив її своєю чудодійною маззю.
Біль у ведмедиці вмить пройшла.
- Чака! - закричала ведмедиця і весело побігла додому - в барліг, до
Потім до лікаря приплентався хворий заєць, якого ледве не загризли з-
А потім прийшов хворий баран, який сильно застудився і кашляв. А
Тоді вони підійшли двоє курчат і привели індика, який отруївся грибами
Кожному, кожному давав доктор ліки, і все в ту ж мить виздорав-
Ліван, і кожен говорив йому "чака". А потім, коли всі хворі, пішли,
доктор Айболить почув, як ніби щось шарудить за дверима.
- Заходьте! - крикнув доктор.
І прийшов до нього сумний метелик:
- Я на свічці собі крильце обпік.
Допоможи мені, допоможи мені, Айболить:
Моє поранене крило болить!
Доктору Айболиту стало шкода метелика. Він поклав його на долоню і довго-
го розглядав обгоріле крильце. А потім посміхнувся і весело сказав мо-
- Не журися, метелик!
Ти лягай на бочок:
Я пришию тобі інше,
І пішов доктор в сусідню кімнату і приніс звідти цілу купу всевоз-
мужніх клаптиків - оксамитових, атласних, батистових, шовкових. клаптики
були різнокольорові: блакитні, зелені, чорні. Доктор довго рився серед
них, нарешті вибрав один - яскраво-синій з червоними цятками. І зараз
ж викроїв з нього ножицями відмінне крильце, яке і пришив мо-
І помчав на лужок,
І літає під березами
З метеликами і бабками.
А веселий Айболить
З вікна йому кричить:
"Добре, добре, веселись,
Тільки свічки бережися! "
Так порався доктор зі своїми хворими до самого пізнього вечора.
Увечері він приліг на диван і солодко заснув, і йому стали снитися білі
ведмеді, олені, моряки.
Раптом хтось знову постукав до нього в двері.
У тому місті, де жив лікар, був цирк, а в цирку жив великий Кроко-
діл. Там його показували людям за гроші.
У Крокодила захворіли зуби, і він прийшов до лікаря Айболита лікуватися.
Доктор дав йому чудесного ліки, і зуби перестали хворіти.
- Як у вас добре! - сказав Крокодил, озираючись на всі боки і облізи-
ваясь. - Скільки у вас зайчиків, пташок, мишок! І всі вони такі жирні,
смачні. Дозвольте мені залишитися у вас назавжди. Я не хочу повертатися до
господареві цирку. Він погано годує мене, б'є, ображає.
- Залишайся, - сказав доктор. - Будь ласка! Тільки, цур: якщо ти
з'їж хоч одного зайчика, хоч одного горобця, я вижену тебе геть.
Гаразд, - сказав Крокодил і зітхнув. - Обіцяю вам, доктор, що ні бу-
ду є ні зайців, ні білок, ні птахів.
І став Крокодил жити у доктора.
Був він тихий. Нікого не чіпав, лежав собі під ліжком і все думав про
своїх братів і сестер, які жили далеко-далеко, в спекотній Африці.
Доктор полюбив Крокодила і часто розмовляв з ним. Але зла Варвара
терпіти не могла Крокодила і грізно вимагала, щоб доктор прогнав його.
- Бачити його не хочу - кричала вона. - Він такий противний, зубастий.
І все псує, до чого ні доторкнеться. Вчора з'їв мою зелену спідницю, кото
раю валялася у мене на віконці.
- І добре зробив, - сказав доктор. - Сукня треба ховати в шафу, а
не кидати на віконце.
- Через це противного Крокодила, - продовжувала Варвара, - люди бо-
ятся приходити до тебе в будинок. Приходять одні бідняки, і ти не береш у них
плати, і ми тепер так збідніли, що нам нема за що купити собі хліба.
- Не потрібно мені грошей, - відповідав Айболить. - Мені і без грошей відмінно.
Звірі нагодують і мене і тебе.
ДРУЗІ допомагають лікареві
Варвара сказала правду: доктор залишився без хліба. Три дні він сидів
голодний. У нього не було грошей.
Звірі, які жили у доктора, побачили, що йому нічого мережу, і стали
його годувати. Сова Бумба і свинка Хрю-хрю влаштували у дворі город: свін-
ка рилом копала грядки, а Бумба садила картоплю. Корова кожен день ут-
ром і ввечері стала пригощати доктора своїм молоком. Курка несла йому яй-
І все стали піклуватися про доктора. Собака Авва підмітала підлогу. Таня і
Ваня разом з мавпою Чичи носили йому воду з колодязя.
Доктор був дуже задоволений.
- Ніколи у мене в моєму будиночку не було такої чистоти. Спасибі вам,
діти і звірі, за вашу роботу!
Діти весело посміхалися йому, а звірі в один голос відповідали:
- Стамбул, Марабука, бу!
На звіриному мовою це означає:
"Як же нам не служити тобі? Адже ти кращий наш друг".
А собака Авва лизнула його в щоку і сказала:
- Абузов, Мабузі, бах!
На звіриному мовою це означає:
"Ми ніколи не покинемо тебе і будемо тобі вірними товаришами".
Якось увечері сова Бумба сказала:
- Тихіше тихіше! Хто це там шкребеться за дверима? Схоже, ніби
Всі прислухалися, але нічого не почули.
- За дверима нікого немає, - сказав доктор. - Це тобі так здалося.
- Ні, не здалося, - заперечила сова. - Я чую, що хтось скре-
бется. Це миша або птах. Вже ви можете мені повірити. Ми, сови, чуємо
Бумба не помилилася.
Мавпа відкрила двері і побачила на порозі ластівку.
Ластівка - взимку! Яке диво! Адже ластівки не виносять морозу і, трохи
настає осінь, відлітають в жарку Африку. Бідна, як їй холодно! вона
сидить на снігу і тремтить.
- Ластівка! - крикнув доктор. - Зайди в кімнату і обігрів біля печі.
Спочатку ластівка боялася увійти. Вона побачила, що в кімнаті лежить кро
коділ, і думала, що він її з'їсть. Але мавпа Чичи сказала їй, що цей
Крокодил дуже добрий. Тоді ластівка влетіла в кімнату, озирнулась по
сторонам і запитала:
- Чіруто, кісафа, мак?
На звіриному мовою це означає:
"Скажіть, будь ласка, чи не тут живе знаменитий доктор Айболить?"
- Айболить - це я, - сказав доктор.
- У мене до вас велике прохання, - сказала ластівка. - Ви повинні сей-
миттєво їхати в Африку. Я навмисне прилетіла з Африки, щоб покликати вас
туди. Там, в Африці, живуть мавпи, і тепер ці мавпи хворі.
- Що у них болить? - спитав лікар.
- У них болить живіт, - сказала ластівка. - Вони лежать на землі і пла-
чут. Є тільки одна людина, яка може їх врятувати, - це ви. беріть
з собою ліки, і їдемо швидше в Африку! Якщо ви не поїдете в Африку,
всі мавпи помруть.
- Ах, - сказав доктор, - я з радістю поїхав би до Африки! Я люблю
мавп, і мені шкода, що вони хворі. Але у мене немає корабля. адже щоб
поїхати в Африку, потрібно мати корабель.
- Бідні мавпи! - сказав Крокодил. - Якщо лікар не поїде в Афри-
ку, всі вони повинні померти. Тільки він один може вилікувати їх.
І Крокодил заплакав такими великими сльозами, що по підлозі потекли два
Раптом доктор Айболить закричав:
- Все ж я в Африку поїду! Все ж я вилікую хворих мавп! Я вспом-
Ніл, що у мого знайомого, старого моряка Робінзона, якого я врятував
колись від злої лихоманки, є чудовий корабель.
Він взяв капелюх і пішов до моряку Робінзону.
- Здрастуй, моряк Робінзон! - сказав він. - Будь ласка, дай мені твій
корабель. Я хочу поїхати в Африку. Там, неподалік від пустелі Сахари,
є чудова Країна Мавп.
- Добре, - сказав моряк Робінзон. - Я дам тобі корабель з удо-
вольствия. Адже ти врятував мені життя, і я радий надати тобі будь-яку послугу.
Але дивись привези мій корабель назад, тому що іншого корабля у мене
- Неодмінно привезу, - сказав доктор. - Не турбуйся. Мені б тільки
в Африку з'їздити.
- Бери, бери! - повторив Робінзон. - Але дивися, не розбий його про під-
- Не бійся, не розіб'ю, - сказав доктор, подякував моряка Робінзо-
на і побіг додому.
- Звірі, збирайтеся! - крикнув він. - Завтра ми їдемо в Африку!
Звірі дуже зраділи, стали стрибати і плескати в долоні. більше
раділа мавпа Чичи:
- Їду, їду в Африку,
- Я не всіх звірів візьму в Африку, - сказав доктор Айболить. - Їжачки,
кажани і кролики повинні залишитися тут, в моєму будинку. Разом з ними
залишиться і кінь. А візьму я з собою Крокодила, мавпу Чичи і попу-
гаю Карудо, тому що вони родом з Африки: там живуть їхні батьки,
брати і сестри. Крім того, я візьму з собою Авву, Кику, Бумбу і свинку
- А нас? - закричали Таня і Ваня. - Невже ми залишимося тут без
- Так! - сказав доктор і міцно потиснув їм руки. - До побачення, дорогі
друзі! Ви залишитеся тут і будете доглядати за моїм городом і садом.
Ми дуже скоро повернемося! І я привезу вам з Африки чудовий подарунок.
Таня і Ваня похнюпили голови. Але подумали трохи і сказали:
- Нічого не поробиш: ми ще маленькі. Щасливої дороги! А коли ми
підростемо, ми неодмінно поїдемо з тобою подорожувати.
- Ще б! - сказав Айболить. - Вам тільки потрібно трохи підрости.
Звірі нашвидку поклали речі і рушили в дорогу. Вдома залишилися тільки
зайці, та кролики, та їжаки, та кажани.
Прийшовши на берег моря, звірі побачили чудовий корабель. Тут же на при-
гірці стояв моряк Робінзон. Ваня і Таня разом зі свинкою Хрю-хрю і
мавпою Чичи допомогли доктору внести валізи з ліками.
Всі звірі зійшли на корабель і вже хотіли рушити в дорогу, як раптом
доктор закричав гучним голосом:
- Зачекайте, зачекайте, будь ласка!
- Що трапилося? - запитав Крокодил.
- Зачекайте! Зачекайте! - кричав доктор. - Адже я не знаю, де Афри-
ка! Потрібно піти і запитати.
- Не ходи! Заспокойся! Ластівка покаже тобі, куди плисти. вона часто
бувала в Африці. Ластівки літають в Африку щоосені.
- Звичайно! - сказала ластівка. - Я з радістю покажу тобі дорогу ту-
І вона полетіла попереду корабля, показуючи доктору Айболиту дорогу.
Вона летіла в Африку, а доктор Айболить направляв корабель слідом за нею.
Куди ластівка, туди і корабель.
Вночі ставало темно, і ластівки не було видно.
Тоді вона запалювала ліхтарик, брала його в дзьоб і летіла з ліхтариком,
так що доктор і вночі міг бачити, куди йому вести своє судно.
Їхали вони, їхали, раптом бачать - летить їм назустріч журавель.
- Скажіть, будь ласка, не на вашому чи кораблі знаменитий доктор Айбо-
- Так, - відповідав Крокодил. - Знаменитий доктор Айболить знаходиться на
- Попросіть доктора, щоб він плив скоріше, - сказав журавель, - по-
тому що мавпам стає все гірше і гірше. Вони чекають не дочекаються його.
- Не турбуйтесь! - сказав Крокодил. - Ми мчимо на всіх вітрилах.
Мавпам не доведеться довго чекати.
Почувши це, журавель зрадів і полетів назад, щоб сказати
мавпам, що доктор Айболить вже близько.
Корабель швидко біг по хвилях. Крокодил сидів на палубі і раптом уви-
справ, що назустріч кораблю пливуть дельфіни.
- Скажіть, будь ласка, - запитали дельфіни, - не пливе чи на цьому
кораблі знаменитий доктор Айболить?
- Так, - відповідав Крокодил. - Знаменитий доктор Айболить пливе на цьому
- Будьте ласкаві, попросіть доктора плисти швидше, тому що мавпам
стає все гірше і гірше.
- Не турбуйтесь! - відповідав Крокодил. - Ми мчимо на всіх вітрилах.
Мавпам не доведеться довго чекати.
Вранці доктор сказав Крокодила:
- Що це там попереду? Якась велика земля. Я думаю, це Африка.
- Так, це Африка! - закричав Крокодил. - Африка! Африка! Скоро ми бу-
дем в Африці! Я бачу страусів! Я бачу носорогів! Я бачу верблюдів! Я ви-