Контрактура скронево-нижньощелепного суглоба - це зведення щелеп різної етіології, аж до повної нерухомості нижньої щелепи.
Запальна контрактура (тризм) виникає при безпосереднім-ному і рефлекторному подразненні апаратів, пов'язаних з ін-нервацией жувальних м'язів (болюче подразнення з вогнища вос-паления).
Розрізняють три ступені запальної контрактури. При першого ступеня відкривання рота слабо обмежена і можливо в межах 3-4 см між ріжучими поверхнями верхніх і нижніх цін-тральних зубів; при другій - відзначається обмеження відкривання рота в межах 1-1,5 см; при третій - рот відкривається менш ніж на 1 см.
Лікування запальної контрактури зводиться до ліквідації запального процесу. У разі неможливості доступу до вскри-тію гнійного вогнища в порожнині рота необхідно зняти спазм жувати-них м'язів шляхом проведення блокади рухових гілок третьої гілки трійчастого нерва по Берше-Дубову. При длитель-ності запального процесу зі зведенням щелеп більше 2 тижнів показані фізіотерапія і лікувальна гімнастика.
Рубцовая контрактура виникає внаслідок рубцевих зраді-ний тканин, що оточують нижню щелепу. Це відбувається при
виразково-некротичних процесах в порожнині рота (нома, ускладнення після скарлатини, тифу, серцево-судинної декомпенсації), хро-нічних специфічних процесах (сифіліс, туберкульоз, актино-мікоз), термічних і хімічних опіках, травмі (в тому числі після операцій видалення доброякісних і злоякісних пухлин). Загоєння ран вторинним натягом веде до обра-тання рубцевої тканини, представленої колагеновими волокнами, яка практично не розтягується. Це призводить до деформації тканин і органів.
Розрізняють дерматогенную, десмогенну (сполучнотканинних-ву), міогенну, мукозогенную і кісткову контрактури.
Клінічна картина характеризується зведенням челю-стей I, II, III ступеня. Дерматогенні і мукозогенние рубці, а також рубці, які заміщають наскрізний дефект, визначаються візу-ально, глибокі - пальпаторно. Рухи суглобових головок з-яке береже (невеликі качательние і бічні рухи нижньої щелепи).
Лікування Рубцевих контрактур може бути консервативним, із застосуванням парафіну, пирогенала, тканинної терапії по В. П. Філатову, лідази, репідази, гідрокортизону, вакуум-терапії, ультразвуку, гелій-неонового лазера і т. Д. Головна мета кон-серватівного лікування - запобігання розвитку гіалінозу кол-лагенових волокон. Ці методи лікування ефективні при свіжих, «молодих» рубцях давністю не більше 12 міс. В інших випадках показано хірургічне лікування. Оперативне втручання за-лягає у розтині рубців, висічення рубцевої тканини і заме-щении її іншою тканиною.
Використовують різні методи пластики: зустрічними треуголь-ними шматками, клаптем на ніжці, вільну пересадку тканин (шкіра, підшкірна клітковина, фасція і т.д.), за допомогою філа-Котовського стебла, клаптем із застосуванням мікросудинних Анастейша-мозов (при глибоких рубцях ).
Для запобігання рецидиву Рубцевих контрактур після хі-рургіческое втручань необхідно проводити лікувальну гімну-стику, в тому числі механотерапію.