B відповідно до п. «А» ст. 1 Конвенції про континентальний шельф 1958 року (Республіка Білорусь є учасником цієї Конвенції) термін «континентальний шельф» вживається стосовно до поверхні і надр морського дна підводних районів, що примикають до берега, але знаходяться поза зоною територіального моря, до глибини 200 метрів або за цим межею, до того місця, до якого глибина покривають вод дозволяє розробку природних багатств цих районів.
Інші критерії визначення меж континентального шельфу встановлені в Конвенції ООН з морського права 1982 т. Яка покликана замінити для її учасників Конвенцію 1958р.
«Континентальний шельф прибережної держави вклю-чає в себе морське дно і надра підводних районів, Простір-ющихся за межі його територіального моря на всьому протя-жении природного продовження його сухопутної території до зовнішнього кордону підводної окраїни материка або на рас-стояння 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, коли зовнішня гра-ница околиці материка не має на таку відстань »(п. 1 ст. 76 Конвенції 1982 р).
Підводна окраїна материка включає перебуває під
водою продовження континентального масиву прибережного
держави і складається з поверхні і надр шельфу, схилу і
підйому. Вона не включає дно океану на великих глибинах, в
тому числі його океанічні хребти або його надра (п. 2 ст. 76
Конвенції 1982 р).
У п. 4-6 ст. 76 Конвенції ООН з морського права 1982 р позначені додаткові критерії, покликані не допуска-тить надмірного розширення континентального шельфу при-Брежнєв держави за межами його 200-мильної прибережної частини-ної зони. Зокрема, встановлено, що за межами цієї зони фіксовані точки, складові лінії зовнішніх гра-ниць континентального шельфу на морському дні, повинні зна-диться не далі 350 морських миль від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря, або не далі 100 морських миль від 2500-метрової ізобати, яка пред-ставлять собою лінію, що сполучає глибини в 2500 метрів.
Більш того, Конвенція ООН з морського права 1982 р
вимагає від прибережного держави представляти дані про межі його континентального шельфу за межами 200-міль-
ної зони в міжнародну Комісію по межах континентального шельфу, що формується на основі справедливого гео-графічного представництва відповідно до додатків третьому II до Конвенції 1982 р Ця Комісія дає прибережним державам рекомендації з питань, що стосуються установ-лення зовнішніх кордонів їх континентального шельфу. В силу п. 8 ст. 76 Конвенції 1982 р кордону шельфу, встановлений-ні прибережним державою на основі цих рекомендацій, «є остаточними і для всіх обов'язкові». При-Брежнєв держава «здає на зберігання Генеральному секрету-рю Організації Об'єднаних Націй карти і відповідаю щую інформацію, включаючи геодезичні дані, перманент- але описують зовнішню межу його континентального шель-фа» (п. 9 ст. 76 Конвенції 1982 р) .
Права прибережної держави на континентальний
шельф не залежить від ефективної або фіктивної окупації
їм шельфу або від прямого заяви про це (п. 3 ст. 77
Конвенції 1982 р).
Природні ресурси, про які йдеться в Частини VI Кон-венції, включають мінеральні та інші неживі ресурси морського дна і його надр, а також живі організми, що відносяться до «сидячих видів», тобто організми, які в період, коли можливий їх промисел, або знаходитися в нерухомому стані на морському дні або під ним, або не здатні перес-гаться інакше, як перебуваючи в постійному фізичному контак-ті з морським дном або його надрами (п. 4 ст . 77 Конвенції 1982 р).
Права прибережної держави на континентальний шельф не зачіпають правового статусу покриваючих вод і повітряного простору над цими водами. Здійснення прав прибережної держави щодо континентального шель-фа не повинно обмежувати здійснення судноплавства та інших прав і свобод інших держав або приводити до будь-яким не-виправданим перешкод їх здійсненню (ст. 78 Конвенції 1982 р).
За умови дотримання прав прибережної держави все держави мають право прокладати підводні кабелі і трубопроводи на континентальному шельфі (ст. 79). Прибережжя-ве держава має виняткове право дозволяти і регулювати бурильні роботи на континентальному шель-фе для будь-яких цілей.
В умовах, коли суверенні права і юрисдикція дер-жав в тій чи іншій мірі поширюються далеко за межі їх державних кордонів, зростає значення ост-ровов. Наявність навіть невеликого за розмірами острова позво-ляет державі-власнику здійснювати контроль над значи-них морськими просторами. Це з усією виразно-стю випливає з Частини VIII Конвенції ООН з морського пра-ву 1982 р яка складається всього лише з однієї статті. Пред-представляється доцільним відтворити цю статтю, а тим самим і відповідну частину, повністю. «Частина 8. Режим островів». 1. Острів являє собою природно утворений простір суші, оточене водою, яке знаходиться вище рівня води при припливі.