Система конституційного права є складною системою. Основні частини і елементи системи конституційного права - це його загальні принципи, його інститути і норми.
Загальні принципи складають каркас системи конституційного права та надають їй єдину спрямованість. До них відносяться: принципи народного суверенітету, поділу влади, правова держава.
Конституційно-правові інститути являють собою певну систему норм конституційного права, що регулюють однорідні і взаємопов'язані суспільні відносини й утворюють відносно самостійну групу. Історично першими правовими інститутами були інститути державної влади, громадянства, основи правового положення особистості.
До основних конституційно-правових інститутів відносяться:
Державний устрій, Права, свободи та обов'язки особистості, Адміністративно-територіальний устрій, Громадянство, президентури, Парламентаризм, Виборче право, Референдум.
Ці інститути складаються з більш приватних. Наприклад, інститут виборчого права включає більш приватні - виборче право в суб'єктивному сенсі, виборчий процес.
Конституційно-правові норми - це санкціоновані державою правила поведінки в сфері відносин, що становлять предмет конституційного права.
Правова норма - це загальнообов'язкові правила поведінки, встановлені або санкціоновані державою з метою охорони та регулювання певних суспільних відносин, які здійснюються через конкретні права і обов'язки і забезпечуються примусовою силою держави.
Особливості конституційно-правових норм:
Конституційно-правові норми мають внутрішню структуру:
Про тричленної структурі правової норми можна говорити лише як про її загальної моделі. Структура одних конституційних норм відповідає даній моделі, а структура інших представлена зі зміненим числом елементів.
Гіпотеза служить цілям встановлення сфери дії (або бездіяльності) диспозиції. Вона як би обслуговує застосування диспозиції, визначає умови, межі її здійснення. Недоцільно нав'язувати гіпотезу тим конституційним нормам, які не потребують жорсткого зв'язку з конкретними життєвими обставинами. Наприклад, ст. ст. 2, 21 «людина, її права, свободи і гарантії їх реалізації є вищою цінністю і метою суспільства і держави». Норми-принципи, норми-цілі, заборонні норми не містять гіпотези.
Санкції не відіграють провідної ролі в конституційному праві, тому що погроза або застосування примусу не є домінуючим способом конституційного впливу на суспільні відносини.
Слід зазначити, що деякі положення Конституції не забезпечені санкціями взагалі - Право на працю - ст. 41 Конституції Республіки Білорусь.
Конституційні норми можна класифікувати за такими підставами:
За характером які у них приписів:
управомочівающіе, які зобов'язують, які забороняють.
За ступенем визначеності містяться в них приписи:
За характером регульованих суспільних відносин:
матеріальні (ст. 56 Конституції «Все зобов'язані брати участь у фінансуванні держ. витрат шляхом сплати держ. податків). Процесуальні - про процедурах.
Територією дії: