Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
У культурах, які сповідують релігію Письма, конфесійні потреби формують писемність як певну і е р а р х і ю текстів - з неоднаковою значимістю різних груп текстів, з різними вимогами до їх використання і поширення, з різною мірою допустимості перекладу на іншу мову, переказу або адаптації.
Книжково-письмову культуру, сформовану релігією Писання, можна порівняти з пірамідою, верхні яруси якої займає конфесійна література, а нижні - світська.
У середньовічній православної книжності ієрархія жанрів була такою [166]:
1. Літургійна (тобто використовується в богослужінні - Служебник, Требники, Часослова, Мінеї, Октоіхе, Тріоді і т.п.)
2. Канонічна (Святе Письмо)
1. «Псалтир» (книга з «Старого Завіту»), «Апостол» (книга православної церкви, що включає новозавітні книги «Діянь святих апостолів» і Послань апостолів)
2. Євангелія, книги «Старого Завіту»
3. гомілетіческіх і проповідницька література (включаючи тлумачні арфі, повчальні і тлумачні євангелія)
4. Агіографія [167] (житія святих)
5. Дидактична література (катехізиси)
Легко бачити, що це саме богослужбова, церковна ієрархія циркулюючих книг і жанрів. Вона відображає значимість тих чи інших книг для храмового богослужіння, тому в її вершині знаходиться не Св. Писання, але Служебник і близькі до нього жанри спеціальних книг, призначених для священнослужителів (див. §74). Характерно також і те, що з книг Святого Письма найвищий ранг займає «Псалтир» (тобто книга «Старого Завіту», а не Євангелія). Це пов'язано з жанром «Псалтиря»: саме псалми (славлять Бога гімни) більш всіх інших біблійних жанрів відповідають духу православного богослужіння. Богослужбова ієрархія зовсім не збігається з ієрархією джерел віровчення (в вершині вероучительной піраміди знаходився б Символ віри, потім Євангелія, за ними Послання апостолів Петра і Павла і т.д.). Жанрова ієрархія текстів стимулює функціональну диференціацію мови, взагалі всебічно загострює увагу говорять до словесного вираження думки. Тому конфесійно мотивована ієрархія жанрів повсюдно була фактором, організуючим книжково-письмову культуру.
Сформована ієрархія жанрів релігійних книг відбивається в тому, як в тій чи іншій культурі прийнято про б р а щ а т ь с я, в тому числі ф і з и ч е с к і, з культовими книгами. На цей рахунок існують різні звичаї, писані і неписані закони, спеціальні ритуали.
У православній слов'янській книжності списки різного роду відречених книг численні і строкаті. Найраніший з них представлений в Ізборнику Святослава 1073 р останній - в «Кирилової книзі» (Москва, 1 644).
Те відношення до листа і книзі, яке було виховане постійним п р и с т р а з т н и м у н і м а н і е м до с л о в у, властивим релігій Письма, в значній мірі поширилося на всю піраміду релігійно-світської книжності.
У культурах, що формуються релігією Писання, світська література, школа, вся книжково-письмова культура виходять з лона церковної книжності, і тому вони успадковують деякі риси, властиві конфесійній комунікації. Світська література осмислює ті ідеї, образи, колізії, які представлені в Писанні. Вона усвідомлює їх як вічні питання буття, що вимагають постійного рішення-подолання, і шукає на них свої відповіді.
Зрозуміло, міра збереження цих високих філологічних традицій в сучасному світі різна.