На закінчення відкриємо одну таємницю, яка насправді не така вже й таємниця. Все, що до цих пір йшлося про німецьку фонетиці - вірно, і все це вам дуже придасться, але в Німеччині є цілі групи людей, які спокійнісінько і навіть усвідомлено порушують деякі правила. Що ж це за «організовані групи»?
Але оперні співаки - це ще не все. Звичайний розкотистий «р-р-р» вимовляють (і з яким задоволенням) у всій Австрії, а також на півдні Німеччини. Але якщо для німецького півдня це ознака діалектної забарвлення мови, то в Австрії ви можете вимовляти розкотистий «р», навіть будучи диктором.
При цьому потрібно мати на увазі наступне. Вокалізованих [ɐ] (як в результаті слів Lehrer, Schüler і т.д.) зберігається при будь-якому вимові «r».
Близькість до слов'ян і італійцям спонукає південних німців та австрійців до ще більш вільному поводженню з фонетикою. Так, приголосні p, t, k на півдні Німеччини і в Австрії не є прідихательних і вимовляються. просто як російські «п», «т», «до».
Спілкуючись з носіями німецької мови, помічайте все, але не поспішайте все копіювати. Просторічні або жаргонні слівця в устах іноземця можуть мати комічний ефект. Приклад з життя: я до сих пір пам'ятаю юну німецьку красуню з особою валькірії і не менш значним ім'ям, яка вчила російську мову переважно в молодіжному середовищі. Мовою вона володіла досконало, але. Ні-ні, нічого жахливого - просто коли до неї зверталися, вона величаво повертала голову і відгукувалася: «Че?»
Так, я знаю, що в просторіччі йдеться «Ne-e-e. »Замість« Nein », берлінці перепитують« Wat? »Або« Wa? »Замість« Was? »І так далі. Про все це ми ще поговоримо - тільки не зараз, а коли ви вже отримаєте достатнє уявлення про граматику. Для того щоб витончено балансувати, треба спочатку міцно стати на ноги!