Матроскін І КУЛЬКА сварки
Одного разу кіт Матроскін і Шарик посварилися.
- Знаєш що, - каже Матроскін, - я свою родичку рись покличу! У неї такі зуби - вона тобі покаже!
- А я свою родичку собаку бультер'єра покличу. У неї ще більше зуби. Вона твоєї рисі ще більше покаже!
- А я леопарда покличу! Він твого бультер'єра - однією лапою!
- А я гепарда покличу, - каже Шарик. - Він твого леопарда - двома лапами!
- А гепард - це кішка, - каже Матроскін. - І він за тебе не буде!
- Тоді я собаку Баскервілів [2] покличу! - кричить Шарик. - Вона за мене буде! У неї такі зубіщі - вона твого леопарда за дві хвилини з'їсть.
- А я лева покличу, - каже Матроскін. - У нього зуби ще більше. Він твою собаку за одну хвилину з'їсть і нашийник виплюне.
Дядько Федір слухав, слухав їхню розмову і втрутився:
- А я свого тата покличу! У нього таких зубів немає, зате ремінь є чудовий. Він вам так задасть, що ніякі зуби не знадобляться.
І Матроскін з Шариком відразу помирилися. Вони татового ремінця більше всіх зубів на світлі боялися.
Кіт Матроскін І КОРОВА МУРКА
Корова Мурка всю зиму в сараї прожила. Світла білого практично не бачила. І ось настала весна. Пора всіх корів в поле випускати. І вирішив дядько Федір для Мурки свято влаштувати. Кіт Матроскін великий гасло написав:
Поставили журнальний столик перед сараєм. Накрили скатертиною, розклали тістечка. Приготували гучну музику з плеєра. Матроскін особисто сплів вінок з кульбаб. І двері корівника відкрили.
Побачила Мурка зелений луг, синє небо і жовте сонце - і стала, як молодий теля, стрибати і скакати. Настала вона на журнальний столик - тістечка на всі боки полетіли!
- Рятуйся хто може! - закричав Шарик. І першим в свою будку забрався.
Дядько Федір варто блідий, притулившись до огорожі. Матроскін відразу на даху виявився. Він як згадає свою котів молодість, як стрибнути з даху, як схопить скатертину, як накине її на Мурку! Мурка відразу заспокоїлася і затихла.
І тільки після цього свято розпочалося. Але Мурка як була недолугої коровою, так нею і залишилася. І в першу чергу з'їла паперовий гасло:
Пєчкіна ПРОТИ ХВАТАЙКІ
- Вашого галченя треба в міліцію здати! Він біля магазину в одного немовляти в колясці з рота соску витягнув.
- Подумаєш, соска! - каже Матроскін. - Ціна їй три копійки.
- Сьогодні соска, завтра, - каже Пєчкін, - кільце золоте.
І тут якраз Галча Хватайка влітає, а в дзьобі тримає годинник на ланцюжку.
- Ось, - каже Пєчкін, - треба вашому галченя наручники на дзьоб надягати.
- Вірно, - каже дядько Федір. - Хватайка, він нетямущий. Він що хочеш може потягти: хоч ключі від машини, хоч сережку з вуха у який-небудь бабусі.
- Уявляю собі картину, - додає кіт, - Хватайка сережку тягне, а бабуся на нього ключкою замахується. І може його тріснути.
- Я й кажу, - погоджується Пєчкін. - Треба йому дзьоб гумкою замотати.
- Ні, - каже дядько Федір. - Ми що-небудь інше придумаємо.
Дядько Федір цілий день думав. І купив Хватайке дзвіночок на шию. Коли Хватайка на що-небудь націлювався, все йому говорили:
І не треба було його ключкою тріскати.
КУЛЬКА І БОБРЁНОК
Одного разу Шарик з фотополювання повернувся не з порожніми руками. Він звірка приніс. Витрусив його з сумки і каже:
- Ось кого я від смерті врятував!
- Як так від смерті врятував? - запитує кіт Матроскін.
- А так. Йшов я по берегу, а він на краю сидить. Злякався мене і в воду - стриб! Ледве-ледве я його виловив.
- Так це ж Бобрёнок, - каже Матроскін. - Він у воді живе. Ти його, можна сказати, з дому рідного витягнув. Спасибі тобі!
