Персонал (трудовий персонал) підприємства - основний склад кваліфікованих працівників підприємства, фірми, організації.
- промислово-виробничий персонал, зайнятий виробництвом і його обслуговуванням;
- персонал, зайнятий в невиробничих підрозділах.
Робочі - особи, безпосередньо зайняті створенням матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, наданням матеріальних послуг і т.д. (Наприклад, зайняті управлінням, регулюванням і наглядом за роботою автоматів і автоматичних ліній; виготовленням матеріальних цінностей вручну; доглядом за машинами, обладнанням; обслуговуванням виробничих та невиробничих приміщень).
Керівники - працівники, що займають посади керівників підприємства та їх структурних підрозділів (наприклад, директора, начальники, керуючі, завідувачі, голови, майстри, головні бухгалтери, головні інженери, головні механіки, головні електрики, а також їх заступники).
Фахівці - працівники, зайняті інженерно-технічними, економічними та іншими роботами (наприклад, адміністратори, бухгалтери, диспетчери, інженери, інспектори, нормувальники, механіки, ревізори, соціологи, економісти, юрисконсульти та ін.).
Службовці - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік і контроль, господарське обслуговування (агенти, діловоди, касири, коменданти, секретарі-друкарки, статистики, стенографісти і т.д.).
Працівники підприємства розподіляються за професіями, спеціальностями і кваліфікації.
Професія характеризується комплексом теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для виконання певної роботи в одній з галузей виробництва. Вона зумовлюється характером створюваного продукту праці і специфічними умовами виробництва в даній галузі.
Спеціальність - визначається подальшим розподілом праці в межах професії.
Кваліфікація - залежить від рівня спеціальних знань і практичних навичок працівника і характеризує ступінь складності виконуваного їм конкретного виду роботи.
У практиці обліку кадрів розрізняють списковий склад, середньосписковий і явочний.
У списковий склад працівників підприємства повинні включатися всі працівники, прийняті на постійну, сезонну, а також на тимчасову роботу на термін один день і більше, з дня зарахування їх на роботу. В обліковому складі працівників за кожний календарний день повинні бути враховані як фактично працюючі, так і відсутні на роботі з будь-яких причин.
У звітах з праці чисельність працівників облікового складу наводиться не тільки на певну дату, а й в середньому за звітний період (місяць, квартал, рік). Чисельність на дату - це показник чисельності працівників облікового складу підприємства на певний число звітного періоду, наприклад на перше або останнє число місяця, включаючи прийнятих та виключаючи вибулих в цей день працівників. Для визначення чисельності працівників підприємства, установи, організації за будь-який період (місяць, квартал, рік) недостатньо приймати чисельність працівників на дату, оскільки в цих показниках не враховуються зміни, що відбулися протягом аналізованого періоду.
Для визначення чисельності працівників за звітний період обчислюється середньооблікова чисельність, яка використовується для обчислення продуктивності праці, середньої заробітної плати, коефіцієнтів обороту, плинності кадрів та інших показників.
Середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1-го по 31-е число, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяці. Чисельність працівників облікового складу на вихідний або святковий (неробочий) день приймається рівної облікової чисельності працівників на попередній робочий день.
Для правильного визначення середньооблікової чисельності працівників необхідно вести щоденний облік чисельності працівників облікового складу, яка повинна уточнюватися на підставі наказів (розпоряджень) про прийняття, переведення працівників на іншу роботу і припинення трудового договору.
Від спискового складу працівників слід відрізняти явочний склад, який показує, скільки чоловік, з складаються в списку, фактично є на роботу.
Явочна чисельність працівників розраховується, а спискова чисельність визначається шляхом коригування явочного числа за допомогою коефіцієнта, що враховує плановані неявки на роботу.
На практиці застосовують два методу визначення необхідної чисельності робітників:
- по трудомісткості виробничої програми;
- за нормами обслуговування.
Перший метод використовується при визначенні чисельності робітників, зайнятих на нормованих роботах, другий - при визначенні чисельності робітників, зайнятих на ненормованих роботах, переважно допоміжних робітників. Чисельність спеціалістів і службовців визначається в залежності від трудомісткості виконуваних функцій, норм керованості, ступеня механізації управління і за штатним розкладом.
При визначенні чисельності робітників-відрядників враховуються три основні елементи: трудомісткість виробничої програми, коефіцієнт виконання норм виробітку, баланс робочого часу одного робітника.
Чисельність робітників-почасовиків визначається в залежності від діючих нормативів на підприємстві - норм обслуговування, робочих місць, нормативів чисельності.